Номер провадження 2/754/750/16

Справа №754/13851/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: Головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року визнано мирову між банком та ОСОБА_3 на умовах, зокрема того, що у разі непогашення останнім заборгованості в строк до 26 листопада 2010 року банк має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до умов договору та чинного законодавства України. Вказувала, що банком дій по зверненню стягнення на майно за договором іпотеки - земельні ділянки, вчинено не було і у зв'язку зі спливом від 26 листопада 2010 року трирічного строку пред'явлення вимоги, просила суд визнати таким, що припинилося правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна від 14 грудня 2010 року, укладеного між нею та ПАТ «Родовід Банк».

В свою чергу ПАТ «Родовід Банк» звернувся у суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням умов мирової угоди боржником та просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за мировою угодою від 11 листопада 2010 року в сумі 261 867, 42 доларів США та 4 515 856 грн. 23 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 0, 15 га, ринковою вартістю 1 331 000 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 26.11.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 0, 145 га, ринковою вартістю 1 286 000 грн., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4 від 26.11.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою; а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_5 загальною площею 0, 08 га, ринковою вартістю 1 331 000 грн., розташована за адресою АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_6 від 05.12.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Аеляційного суду м. Києва від 07.04.2015 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано. Ухвалено нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим право відношення за договором іпотеки відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.09.2015 року рішення суду Деснянського району м. Києва від 11.02.2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 07.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача, який також є представником третьої особи по справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 в повному обсязі підтримав вимоги позову своєї довірительки та просив суд про їх задоволення. Проти зустрічного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, застосувавши строки позовної давності до його вимог.

Представники відповідача в судових засіданнях в повному обсязі підтримали вимоги зустрічного позову та просили суд про їх задоволення. Проти первісного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

17 листопада 2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір про надання грошових коштів шляхом відкриття останньому не відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі, в розмірі 600 000 доларів США, зі сплатою 14% річних та кінцевим терміном повернення коштів до 16 листопада 2027 року /а.с.70-71 т.1/.

В подальшому, сторонами вносилися зміни до кредитного договору, шляхом укладання договорів від 20 листопада 2006 року, 04 червня 2008 року, 17 червня 2008 року, 19 листопада 2009 року та 11 грудня 2009 року /а.с.72-76 т.1/.

Встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов договору у ОСОБА_3 перед банком виникла заборгованість.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року визнано мирову угоду, укладену між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3, зокрема, на умовах того, що у разі непогашення останнім заборгованості в строк до 26 листопада 2010 року банк має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до умов договору та чинного законодавства України /а.с.9-10 т.1/.

14 грудня 2010 року між ПАТ «Родовід Банк» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого остання для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 перед банком за вказаною мировою угодою, передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 0, 15 га, ринковою вартістю 1 331 000 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 26.11.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 0, 145 га, ринковою вартістю 1 286 000 грн., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 та належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4 від 26.11.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою; а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_5 загальною площею 0, 08 га, ринковою вартістю 1 331 000 грн., розташована за адресою АДРЕСА_3 та належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_6 від 05.12.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою /а.с.11-13 т.1/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 24 листопада 2010 року по 28 жовтня 2014 року та виписки по особовому рахунку з 19 листопада 2009 року по 27 жовтня 2014 року, внаслідок недодержання ОСОБА_3 умов мирової угоди, перед банком утворилася заборгованість /а.с.110-112, 113-121 т.1/.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив визнати правовідношення які виникли у його довірительки з Банком при укладенні договору іпотеки - припиненими, оскільки банк протягом трьох років від дня настання строку виконання боржником основного зобов»язання не звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не повідомляв його довірительку про існування мирової угоди, що була укладена між Банком та ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.575, п.1 ч.1 ст.593 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Положеннями ст.17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Отже, вимогами ч.1 ст.593 ЦК України, ст.17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено припинення договору іпотеки з підстав припинення правовідношення, право застави може бути припинено у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до положень ст.55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Положеннями ч.2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

У разі порушення цивільного права у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення, тобто особа має обрати той спосіб захисту, який ґрунтується на матеріальному законі.

Таким чином позивачем ОСОБА_1 обрано спосіб захисту, який не узгоджується з вимогами ст.593 ЦК України та ст.17 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про припинення правовідношення за договором іпотеки, в той час як нормами матеріального права такого способу захисту права не передбачено, а тому вимоги первісного позову судом задоволені бути не можуть.

Щодо вимог зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки то судом встановлено, що в зв»язку із порушенням мирової угоди 24 липня 2013 року банк звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з останнього на користь банку заборгованість за мировою угодою в розмірі 261 867,42 доларів США та 4 108 513 грн 32 коп.

13 грудня 2013 року рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/16393/13-ц в задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 відмовлено повністю. При розгляді справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що права банку повинні підлягати захисту шляхом звернення до виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, а не шляхом стягнення з позичальника заборгованості на виконання мирової угоди.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про застосування до вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки строку позовної давності із посиланням на приписи Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 та на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 07.10.2015 року у справі № 6-263цс15.

Відповідно до статей 1049 , 1050 , 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною першою статті 33 та статті 39 Закону «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, зважаючи на те, що 24 липня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності за мировою угодою, банк звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 в якому просив стягнути з останнього на користь банку заборгованість за мировою угодою в розмірі 261 867,42 доларів США та 4 108 513 грн 32 коп., суд вважає, що таке звернення є перериванням строку позовної давності в розумінні положень ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України.

Відповідно до приписів п. 4.2 Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 перебіг строків позовної давності починається з моменту спливу строку передбаченого вимогою (іпотекодавцю) про виконання зобов»язання. Як вбачається з письмових матеріалів справи, вимоги Банку ОСОБА_1 про усунення порушення основного зобов»язання направлялися 31.05.2011 року (а.с. 106 т. 1) та 25.01.2013 року (а.с. 101 т. 1) та були нею особисто отримані, що підтверджується розписками про отримання нею вимог Банку (а.с. 101, 107 т. 1).

З викладеного вище вбачається, що позивач ОСОБА_1 про існування мирової угоди, що була укладена між Банком та ОСОБА_3 була освідомлена. Ухвалу суду Печерського району м. Києва від 19 листопада 2010 року, якою було визнано мирову угоду, укладену між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3, зокрема, на умовах того, що у разі непогашення останнім заборгованості в строк до 26 листопада 2010 року банк має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до умов договору та чинного законодавства України позивач не оскаржувала.

Посилання представника позивача за первісним позовом на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 07.10.2015 року у справі № 6-263цс15 є в даному випадку помилковим, оскільки дана правова позиція застосовується у випадку стягнення заборгованості за договором поруки, а не відносно майна за договором іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки не підлягає задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654, 00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10,15,60,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки, - залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за мировою угодою від 11.11.2010 року в сумі 261 867, 42 дол. США та 4 515 856 грн. 23 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 0, 15 га, ринковою вартістю 1 331 000 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 26.11.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 0, 145 га, ринковою вартістю 1 286 000 грн., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4 від 26.11.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою; а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_5 загальною площею 0, 08 га, ринковою вартістю 1 331 000 грн., розташована за адресою АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_6 від 05.12.2008 року, виданого Лівадійською селищною радою шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: