Справа № 517/849/15-ц

Номер провадження 2/498/31/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року смт. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Рімашевської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванова І.С.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб Фрунзівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про усунення перешкод в користуванні будинком та присадибною ділянкою, покладення обов»язків, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Уточнивши свої первинні позовні вимоги (а.с.2-7, 133,185), позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є власником житлового будинку 8 по вул.. Молодіжна в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області. Земельна ділянку під будинком виділена у користування позивачу та перебуває у власності Фрунзівської селищної ради. Відповідач є сусідом позивача. Відповідач приблизно у 2009 році у безпосередній близькості до межі ділянки позивача, без отримання дозвільних документів самочинно побудував зблоковані приміщення літньої кухні, позначеної в плані під літ. «К», та сараї «Л», «М», «Н». Сараї відповідач використовує для утримання свиней. Позивач посилається на порушення відповідачем санітарних норм при утриманні свиней, що порушує його права власника житлового будинку, оскільки від тварин розповсюджується неприємний запах, розводяться мухи та пацюки. Позивач вказує, що це створює йому перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою, оскільки він не може перебувати на своїй ділянці, відкривати вікна будинку. Позивач просить суд усунути перешкоди йому у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, для чого знести за рахунок відповідача самочинно збудовані господарські будівлі у вигляді зблокованих приміщень літньої кухні «К» та сараїв «Л», «М», «Н», розташованих на ділянці відповідача; за рахунок відповідача демонтувати та засипати вигрібну яму навпроти сараю «Н», розташовану на ділянці відповідача, зобов»язати відповідача зменшити поголів»я свиней до дев»яти голів. Також позивач стверджує, що діями відповідача, які носять систематичний та тривалий характер, йому спричинена моральна шкода, в рахунок компенсації якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10000,00 грн., поклавши на відповідача всі судові витрати у справі.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі. Пояснив, що відповідач утримує у своєму господарстві значне поголів»я свиней – декілька десятків, наслідком чого є неприємний запах, мухи та щури. Вказав на порушення санітарних норм при утриманні свиней, оскільки нечистоти із вигрібної ями забруднюють грунтові води. Вказав, що протягом п»яти років він вимагає від відповідача усунення порушення своїх прав шляхом звернення до різних інстанцій. Вказав, що від неприємного запаху у нього болить голова, спричинену моральну шкоду оцінив в 10000,00 грн. В чому саме полягає моральна шкода – пояснити не зміг. Надавши пояснення, в судове засідання 24.06.2016 року не з»явився.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Суду пояснив, що самовільне будівництво здійснено відповідачем з порушенням будівельних норм, а саме – на відстані 0,10 м. від межі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача. В сараях утримується поголів»я свиней в кількості, що перевищує дозволені норми. Нечистоти від тваринництва належним чином не прибираються, від чого утворюється неприємний запах, що створює позивачу неможливі умови для проживання у належному йому будинку. Вважає всі заявлені вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що він є інвалідом третьої групи, отримує мінімальну допомогу в сумі 1130 грн. на місяць, тому змушений утримувати підсобне господарство. Вказав. що дійсно в 2009 році побудував сараї, від яких мінімальна відстань до межі ділянки позивача приблизно 10 см., але на час побудови сараїв у позивача в тій частині ділянки не було жодних господарських побудов. Житловий будинок, в якому фактично проживає позивач, розташований на відстані 15-16 метрів від сараїв. Самі сараї мають капітальну стіну, не мають вентиляційних отворів. Раніше, до скарг позивача, нечистоти збирались у вигрібну яму, розташовану за межами сараю, та по мірі заповнення вивозились. Але через скарги позивача він вже більше двох років не використовує вигрібну яму. Нечистоти збираються в желоб, розташований в середині сараю, потім збираються в ємності та відвозяться на сміттєзвалище. Вказав, що раніше він вирощував значне поголів»я свиней, для продажу, але в теперішній час у нього в господарстві утримується лише дві свиноматки, від яких він отримує приплод та продає поросят. Вказав, що це єдине джерело доходів його сім»ї. Зазначив, що позивач лише нетривалий час проживає у смт. Фрунзівка, він не створює йому жодних перешкод у проживанні. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що дійсно самовільно побудовані сараї побудовані з порушенням будівельних норм в частині розташування до межі сусідньої ділянки, але це не створює позивачу жодних перешкод, оскільки сараї не мають вентиляційних отворів на сторону позивача, є капітальними будівлями, не мають щілин, відходи складуються в середині сараїв та вивозяться систематично. Численні комісії підтвердили дотримання відповідачем санітарних норм при утриманні поголів»я свиней. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи Фрунзівської селищної ради в судове засідання не з»явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що спір між сторонами був предметом неодноразового розгляду компетентними органами. Просили розглянути справу за відсутності їх представника (а.с.202-203).

Представник третьої особи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в судове засідання не з»явився, заяв або клопотань від нього не надходило.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, житловий будинок та господарські побудови за адресою: смт. Фрунзівка, вул.. Молодіжна, 8-А (224-227).

Позивач ОСОБА_4 є сусідом ОСОБА_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у комунальній власності (а.с.221), але житловий будинок та господарські споруди – у власності позивача (а.с.8,9).

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 в 2009 році на належній йому земельній ділянці було проведене самочинне будівництво зблокованої господарської будівлі (для утримання скота та птиці) та літньої кухні, яке позначено в плані від літерами «Л», «М», «Н»(а.с.86). Судом також встановлено, що самовільно побудовані відповідачем господарські будівлі побудовані з порушенням будівельних норм, а саме – на відстані 10,6 м. від житлового будинку сусіда ОСОБА_4 та 0,10 м. від його межі, що є порушенням п. 3.25, п. 3.25а ДБН 360-92 «Планування та забудова міських та сільських поселень». Вказані обставини підтверджені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 21.01.2015 року (а.с.42-43), Приписом департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області від 26.11.2014 року (а.с.37-38). Згідно з приписом, відповідачу було приписано знести самочинне будівництво, але ця вимога відповідачем була проігнорована.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач у самовільно збудованій господарській побудові утримує поголів»я свиней, кількість якої, згідно з наданими актами, неодноразово змінювалась. Із численних заяв позивача до різних компетентних органів влади вбачається, що суть претензій позивача зводиться до порушення його прав користувача сусідньої земельної ділянки саме через утриманні відповідачем поголів»я свиней, оскільки в своїх заявах позивач скаржиться на порушення санітарних норм утримання тварин, порушення правил вивезення та складування відходів тваринництва, свої вимоги мотивує неприємним запахом, великою кількістю мух та щурів. Даний висновок суд робить як із тексту заяв позивача (а.с.18-22, 26-34), так і із пояснень сторін в судовому засіданні.

Перевіривши стан утримання тварин в господарстві відповідача суд встановив, що в листопаді 2014 року в господарстві відповідача утримувалось 38 голів свиней, свині належним чином щеплені, умови отримання задовільні, підлога бетонована, прибирання здійснюється регулярно, рідкі нечистоти стікають у вигрібну яму, яка знаходиться поза межами сараю; дно зливної ями бетоноване, стінки викладені з автомобільних покришок рідкі нечистоти вивозяться по мірі необхідності, в акті зазначено про порушення відповідачем санітарних норм при утриманні тварин в населеному пункті ( а.с.35-36). Також в ході перевірок було встановлення порушення відповідачем природоохоронного законодавства в частині поводження з відходами від тваринництва (а.с.48-49), за що відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що в період з 2014 по 2016 роки відповідачем виконані вимоги контролюючих органів щодо усунення порушень в утриманні тварин, санітарний стан навколо садиби відповідача поліпшився. Вказані обставини зафіксовані в інформації Фрунзівської районної державної адміністрації № б-36 від 02.03.2016 року, де зазначено, що сморід на ділянці позивача не відчувається, будь яких звуків з господарської споруди відповідача не чутно. Самовільно побудована відповідачем господарська споруда капітальна, має бетоновану підлогу, віконні отвори зі сторони заявника засклені та не відкриваються, продукти життєдіяльності тварин збираються в бетонований желоб в середині сараю, потім викачуються в ємність та вивозяться на момент обстеження в господарстві відповідача утримуються дві свиноматки та маленькі поросята (а.с.154-155). Згідно з довідкою Фрунзівської районної державної лікарні ветеринарної медицини №40 від 09.06.2015 року, поголів»я свиней в господарстві відповідача перебуває на обліку, належним чином щеплене, стан утримання поголів»я задовільний, порушень утримання тварин не виявлено (а.с.164). У акті комісії Фрунзівської селищної ради від 14.12.2015 року, крім іншого, зазначено, що вигрібна яма, розташована за межами сараю біля межі позивача не використовується, виливу нечистот з неї немає (а.с.168). Судом під час розгляду справи надавалось доручення Фрунзівський селищній раді щодо огляду господарства ОСОБА_5 ОСОБА_5 отриманих відповідей вбачається, що станом на червень 2016 року в господарстві відповідача утримується 3 свиноматки, 14 голів молодняка віком 2-4 місяці та 7 поросят віком до 2-х місяців, які утримуються в іншому господарському приміщені. Спірний сарай порожній (а.с.208) В акті комісії від 06.06.2016 року зазначено, що свінопоголів»я в господарстві ОСОБА_2 утримується в належному санітарному стані, в приміщенні чисто та сухо. Складування відходів тваринництва на ділянці не виявлено. Вигрібна яма не використовується. Нечистоти від тварин збираються в жолоб в середині сараю, потім викачуються в бочки та вивозяться для утилізації. При опитуванні сусідів відповідача не виявлено нарікань на незручності через утримання відповідачем тварин (а.с.210).

Викладені в документах обставини підтверджуються поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків. Так свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що працювали у позивача в 2014-2015 роках. Був чутний неприємний запах від тварин з боку господарства відповідача. Складування гною вони не бачили.

Свідок ОСОБА_8, яка в теперішній час працює у позивача вказала на відчуття неприємного запаху від тварин, які утримуються відповідачем в сараї. Щурів в приміщеннях позивача вона не бачила. Вказала, що позивач часто скаржиться на головні болі та вказує, що це від травми голови, яку він колись переніс.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_2 і.І. утримує свинопоголів»я належним чином.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він більше двох років працює в господарстві ОСОБА_2, умови утримання свиней гарні, свині чисті, нечистоти збираються в желоб, вивозяться за межі населеного пункту, вигрібна яма біля межі ОСОБА_4 не використовується. Ні мишей, ні щурів в сараях немає. В теперішній час в господарстві дві свиноматки та маленькі поросята, яких ОСОБА_2 продає.

Суд приймає до уваги те, що пояснення свідки давали під присягою, є неупередженими особами, їх пояснення узгоджені з іншими матеріалами справи, тому ставити пояснення свідків під сумнів у суду підстав немає.

Таким чином суд встановив, що між сторонами виник конфлікт, який триває тривалий час, з приводу кількості та якості утримання відповідачем свиней. Також суд вважає встановленим, що в 2014 році відповідачем допускались порушення санітарних та природоохоронювальних норм при утриманні свинопоголів»я, але в теперішній час порушення відповідачем усунуті.

Розглянувши вимоги позивача в частині знесення самовільно побудованих господарських будівель та демонтажу вигрібної ями, суд дійшов до наступного.

Відповідно до п. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов»язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналіз зазначеної правової норми дозволяє зробити висновок, що право на звернення до суду з позовами про знесення самочинного будівництва надано відповідним державним органам влади або місцевого самоврядування.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)  Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі про знесення самочинного будівництва у справі № 6-180 цс14 від 19 листопада 2014 року,

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об’єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об’єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином чітко встановлено, що фізичні особи мають право вимагати знесення самочинного будівництва лише в разі доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

В даній справі позивачем та його представником не надано жодного пояснення про те, чим саме самочинно побудована відповідачем господарська побудова порушує права позивача.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Вимоги про демонтаж вигрібної ями також задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що дана яма протягом року не експлуатується, не може бути джерелом неприємного запаху або інших незручностей для позивача.

Перевіривши позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов»язку зменшити поголів»я свиней, суд дійшов до наступного.

Відповідно до Санітарних правил та норм розміщення, влаштування і експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затвердженими Головним державним санітарним лікарем Української РСР 01 жовтня 1989 року, утримання тварин в кількості від 10 до 250 голів потребує отримання спеціального дозволу, має бути розташоване за межами населенного пункту з дотриманням санітарних та природоохоронюваних заходів. Таким чином можно зробити висновок, що отримання тварин в господарстві в межах населеного пункту без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування дозволяється в кількості, що не перевищує 9 голів.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог в частині необхідності покладення на відповідача обов»язку обмежити кількість утриманого ним поголів»я свиней.

Розглянувши вимоги в частині стягнення суми моральної шкоди, суд дійшов до наступного.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів…

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31. Року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі

незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, упорушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 9 Вказаної Постанови визначає, що Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу позивач вимагав від відповідача поліпшення санітарних умов утримання домашнього господарства, для чого звертався в різні надзорні органи. Також в судовому засіданні був встановлений факт порушення прав позивача, оскільки достовірно встановлено, що порушення відповідачем санітарних норм в утриманні тварин в підсобному господарстві перешкоджало позивачу у реалізації його права користування земельною ділянкою, яка є суміжною із господарством відповідача. Суд приймає до уваги, що в теперішній час відповідачем усунуті порушення санітарних норм, незалежними комісіями підтверджена відсутність перешкод для позивача у корисутванні своєю земельною ділянкою та будинком. При прийнятті рішення суд приймає до уваги, що позивачем не конкретизовано, в чому саме полягає моральна шекода, яка йому спричинена, не наданий розрахунок пред»явленої суми шкоди.

На підставі фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що моральна шкода, спричинена позивачу, полягає в порушенні його звичайного укладу життя, необхідності звернення до контролюючих органів з вимогою усунення порушень своїх прав, необхідності в судовому порядку захищати свої інтереси.

При визначені розміру компенсації суд враховує характер спричиненої позивачу шкоди, її тривалість, відсутність значних негативних наслідків для позивача, усунення відповідачем порушень, які викликали нарікання з боку позивача, а також матеріальний стан відповідача, який є інвалідом третьої групи та отримує соціальну допомогу в мінімальному розмірі(а.с. 222).

Встановивши всі зазначені вище обставини, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації спричиненої моральної шкоди одну тисячу грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в частині, пропорційній до частини задоволених вимог.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації сплаченого судового збору 551,20 грн.

Розглянувши вимоги позивача в частині компенсації витрат на отримання юридичної допомоги, суд встановив, що витрати позивача на отримання юридичної допомоги не підтверджені належним чином, представник позивача в справі діяв на підставі довіреності, а не договору про надання юридичної допомоги, відсутні дані про оплатність надання послуг представником, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,15,60,209,212-215 ЦПК України, ст..ст. 23. 1163, 376 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належного йому будинку № 8 по вул.. Молодіжна в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області шляхом покладення на ОСОБА_2 зобов»язання привести кількість поголів»я свиней в його підсобному господарсті, яке утримується за адресою: смт. Фрунзівка, вул.. Молодіжна будинок 8-а Фрунзівського району Одеської області, відповідно до вимог п.п. 1.1 та 2.2. «Санітарних правил і норм розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР», а саме не більше дев»яти голів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації спричиненої моральної шкоди 1000. 00 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації понесених судових витрат 551,20 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити – за необґрунтованістю вимог.

Повний текст рішення складений 29 червня 2016 року.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Одеської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Великомихайлівський районний суд Одеської області.

Головуючий: О.В. Рімашевська