Справа № 639/10106/15-ц

Провадження № 2/639/517/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі - Луценко С.М., Чубенко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алдакимова Мирослава Борисівна про визнання договору дарування квартири недійсним,

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алдакимова Мирослава Борисівна про визнання недійсним внаслідок його фіктивності договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 20.11.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алдакимовою М. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 1302 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 07.11.2014 року відповідач ОСОБА_2,керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, грубо порушив п. п. 12.1 та 12.4 "Правил дорожнього руху України", внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням позивача.

На місці ДТП 07.11.2014 року старшим слідчим ВР ДТП СУ ГУМВД України в Харківській області був складений протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, яким останній описав автомобіль "Volkswagen ietta" р. н. НОМЕР_1. В цей же день слідчий передав автомобіль "Volkswagen jetta" р. н. НОМЕР_1 на відповідальне зберігання ОСОБА_5, який зобов'язався автомобіль не ремонтувати, не продавати, не відчужувати, не передавати іншим особам без письмового дозволу органів слідства.

Внаслідок вказаних подій, 08.11.2014 року до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості № 12014220480005972 про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України . В результаті ДТП позивачеві відповідно до висновку судової медичної експертизи № 1137-А/14 від 04.12.2014 року були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я.

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 1135/14 від 09.12.2014 року в дорожній ситуації, що склалась, в діях відповідача ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували в первинному зв'язку з настанням цієї пригоди.

12.01.2015 року ОСОБА_2 був повідомлений про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Після чого прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся з обвинувальним актом до Дзержинського районного суду м. Харкова.

21.01.2015 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків , заподіяних пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 в розмірі 461 341 грн. 45 коп., моральної шкоди в розмірі - 200 000 грн. 00 коп. та стягнення з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» суми страхового відшкодування в розмірі - 49 000 грн. 00 коп.

23.01.2015 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 автомобіль "Volkswagen jetta" НОМЕР_1, та на квартиру АДРЕСА_1, що належала йому на підставі договору купівлі - продажу від 04.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Алдакимовою М.Б.

27.01.2015 року старший державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазій М.А. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за № 46247482.

Під час проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 46247482 було встановлено, що відповідачі 20.11.2014 року уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алдакимовою М. Б. , відповідно до якого ОСОБА_2 належну йому на праві власності вказану вище квартиру подарував дружині ОСОБА_3

Крім того, під час проведення виконавчих дій позивачеві стало відомо, що 19.12.2014 року ОСОБА_2 на підставі Договору комісії продав описаний і переданий на зберігання автомобіль "Volkswagen ietta" НОМЕР_1 .

Позивач просить визнати недійсним внаслідок його фіктивності вказаний вище договір дарування квартири АДРЕСА_1, посилаючись також на те, що 30.03.2015 року під час розгляду кримінальної справи у Дзержинському районному суді м. Харкова у судовому засіданні на питання адвоката Андренко В.Ю. «для чого переписали своє майно на третіх осіб, яке було зареєстроване на вас до ДТП» ОСОБА_2 відповів «я розумію шо мені буде потрібно відшкодовувати збитки, а квартира була куплена до шлюбу і за гроші моєї дружини».

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2, усвідомлюючи свою винність у інкримінованому йому злочині та подальше примусове стягнення з нього матеріальної і моральної шкоди, та небажання відповідачів відшкодувати заподіяну позивачеві шкоду за рахунок власної квартири, побудило ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приховування квартири шляхом укладення між ними фіктивного договору дарування, чим відповідачі порушили вимоги ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203, ст. 234, ст. 717 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, при цьому зазначив, що про фіктивність укладеного між відповідачами договору дарування квартири свідчать ті обставини, що ОСОБА_2після укладання вказаного договору дарування продовжив проживати в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3, з якою перебуває у шлюбі, та сплачує комунальні послуги зі своєї платіжної банківської картки.

Відповідачі та їх представники у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його необгрунтованість та недоведеність позовних вимог. Відповідач ОСОБА_2 пояснив суду, що квартира АДРЕСА_1 була куплена за гроші, що належали особисто ОСОБА_3, однак не була на неї оформлена, оскільки вона як громадянка Росії не мала посвідки на постійне проживання в Україні та між подружжям була домовленість щодо переоформлення вказаної квартири на ОСОБА_3 після виплати кредиту, що був отриманий для купівлі вказаного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Як відповідачі, так і їх представники стверджували у судовому засіданні, що вказаний вище договір дарування квартири був укладений у відповідності до діючого законодавста України, на час укладення правочину на вказану квартиру не було накладено будь-яке обтяження та ОСОБА_2, користуючись правом власника , не будучи обмеженим у його здійсненні , за волевиявленням обох відповідачів уклали договір дарування квартири. Крім того, представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_5 зазначив суду, що взагалі вважає позов безпідставним, посилаючись на відсутність як на час укладення договору дарування, так і на теперішній час вироку, що набрав законної сили, яким би ОСОБА_2було визнано винним у скоєнні злочину та стягнуто з нього на користь позивача ОСОБА_1заподіяну шкоду.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО Алдакимова М.Б. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та письмові пояснення , у яких зазначила, що нею було посвідчено 20.11.2014 року договір дарування квартири, де даруваником зазначений ОСОБА_2 Належнсть йому нерухомого майна, що відчужувалось за договором дарування, було перевірено відповідно до діючого законодавства за правовстановлюючими документами на квартиру, що відображено у п.2 договору дарування. Відсутність заборони відчуження (арештів), обтяжень, іпотеки та інших речових прав на нерухоме майно перевірено нотаріусом за даними відповідних державних реєстрів безпосередньо перед вчиненням нотаріальної дії. Окрім того, нотаріусом встановлені дійсні наміри кожної із сторін до вчинення договору дарування, який посвідчувався, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Дарування відбувалось між родичами 1 ступені споріднення, сам різновид таких цивільно-правових договорів є досить поширеною нотаріальною дією. Об?єктивно виходячи з волевиявлення сторін, актуальної інформації з державних реєстрів про відсутність заборон(арештів), податкової застави майна дарувальника, до цього ж укладаючи та підписуючи договір дарування, дарувальник заявляв та гарантував відповідні обставини, що зазначені у п.5 вказаного договору дарування, тому ніяких сумнівів щодо фіктивності договору дарувння у нотаріуса не було, подарунок відбувся згідно умов вищезазначеного договору. Згідно ст. 44 Закону України «Про нотаріат» особисті підписи сторін на правочині свідчать про однакове розуміння значення умов правочину та його правових наслідків. Визнавати договір недійсним підстави відсутні(а.с.56 том 1).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку про відсутність підстав щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі- громадянин України ОСОБА_2 та громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 28.03.2009 року Жовтневим відділом РАЦС Харківського МУЮ, актовий запис № 120 (а.с. 113 том 1).

ОСОБА_2 належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2008 року квартира АДРЕСА_1 (а.с. 155 том 1).

20.11.2014 року ОСОБА_2 подарував належну йому на праві власності вказану вище квартиру ОСОБА_3 (а.с. 156-157 том 1).

Посилаючись на те, що вказаний правочин ( договір дарування квартири) , на думку позивача, вчинявся лише для виду та без наміру створення юридичних наслідків , небажання відповідачів відшкодувати заподіяну ОСОБА_2 позивачеві шкоду за рахунок власної квартири, з метою приховування квартири шляхом укладення між відповідачами фіктивного договору дарування, представник позивача у судовому засіданні просив визнати його недійсним.

Суд не погоджується з вказаними ствердженнями позивача та його представника, оскільки вони спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення 20.11.2014 року договору дарування вказаної вище квартири відсутній вирок, що набрав законної сили, яким би ОСОБА_2було визнано винним у скоєнні злочину та стягнуто з нього на користь позивача ОСОБА_1заподіяну шкоду, яка, на думку позивача підлягає відшкодуванню саме за рахунок вказаного вище спірного нерухомого майна.

Як зазначено і в позовній заяві, ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова 21.01.2015 року з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди , тобто вже після укладення відповідачами договору дарування квартири.

Безпосередньо перед вчиненням нотаріальної дії, а саме посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 нотаріусом було встановлено за даними відповідних державних реєстрів відсутність заборони відчуження (арештів), обтяжень, іпотеки та інших речових прав на вказане нерухоме майно. Таким чином, при укладенні договору дарування були відсутні підстави щодо обмеження ОСОБА_2 у здійсненні права власності, а саме розпорядження належним йому нерухомим майном шляхом відчуження ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував , що договір дарування квартири вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, а тому в силу ст . 234 ЦК України він є фіктивним, так як дарувальник продовжує користуватись вказаною квартирою та оплачує деякі комунальні платежі зі своєї банківської платіжної картки , що нараховуються за адресою місця знаходження квартири АДРЕСА_1.

Проте з таким судженням представника позивача погодитись не можна, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 20.11.2014 року ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджено нотаріально посвідченим договором дарування квартири, зареєстрованого в реєстрі за № 1302 (а.с. 156-157 том 1).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Натомість, укладаючи договір дарування квартири , ОСОБА_3 своїм підписом підтвердила, що дарувальник передав, а вона прийняла дарунок , винивши відповідні дії, що зазначені в п.6 договору дарування.

Оскільки відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України , право власності на квартиру у обдарованої виникає з дня державної реєстраціїї цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, саме відповідачем ОСОБА_3 для досягнення правового результату було подано відповідні документи для реєстрації вказаного договору дарування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які містяться в матеріалах цивільної справи (а.с.103-104 том 2).

Користування відповідачем ОСОБА_2 після відчуження спірним нерухомим майном, яке після державної реєстраціїї договору дарування вказаної вище квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованом шлюбі, проживає разом з нею та як член її родини сплачує деякі комунальні послуги за користування вказаним майном, саме по собі не засвідчує того факту, що цій правочин ( договір дарування квартири) є фіктивним.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Представник позивача не спростував у судовому засіданні того факту , що відповідач ОСОБА_3 також несе відповідні затрати як власник вказаного вище нерухомого майна, на його утримання, що передбачено ст. 322 ЦК України.

Виходячи з того, що ознака вчинення правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, а позивач та її представник не довели , що як відповідач ОСОБА_2 так і відповідач ОСОБА_3 вчинили такий правочин лише для виду, без намагання досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним та визнаний судом недійсним .У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, що достовірно і було встановлено при розгляді даної справи, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Така правова позиція висловлена і Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем та її представником не доведено, що відповідачі вчинили такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним та обидва мали інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином з врахуванням отримання ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 11, 57, 60,61, 88, 208, 209, 212 -215 ЦПК України , ст. ст. 203, 215, 216, 234, 236 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алдакимова Мирослава Борисівна про визнання договору дарування квартири недійсним -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк