Справа № 2-228, 2009 року

                                                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року                         Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді:                          Галича Ю.М.,

при секретарі:                                 Яременко І.Ю.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про встановлення факту належності заповіту, визнання права на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що як видно із погосподарських книг ОСОБА_2 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, та довідки ОСОБА_2 сільської ради, житловий будинок №65 по вулиці Червоноармійська в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору.

На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала ОСОБА_3, яка згідно діючих на той час ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" набула права власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору.

Списки власників житлових будинків по ОСОБА_2 сільській раді доданих до рішення виконкому ОСОБА_2 сільської ради №15 від 05.05.1994 року, яким було встановлено право власності на житлові будинку не збереглися.

25 серпня 1989 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1. Заповіт посвідчено секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_4

15 серпня 2002 року ОСОБА_3 померла. Спадщину після її смерті прийняв він ОСОБА_1 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном та його двоюрідний брат ОСОБА_5, який оформив свої права за заповітом на земельну частку (пай).

Вважає, що ОСОБА_3 за життя набула права власності на житловий будинок №65 по вулиці Червоноармійська в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області і це право увійшло до складу її спадщини, яка відкрилася 15 серпня 2002 року внаслідок її смерті.

Вартість вищевказаного житлового будинку відповідно до технічного паспорта становить 27861 гривень, будинок загальною площею 50,8 кв. метри, житловою площею 26,2 кв. метри. Земельна ділянка на якій розташований вказаний житловий будинок не приватизована.

Оформити спадкові права в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі перешкоджає те, що за життя спадкодавиця не отримала правовстановлювального документа на будинок. Окрім того у вказаному заповіті прізвище заповідача помилково вказане „Андросюк" по прізвищу чоловіка з яким вона проживала без реєстрації шлюбу, хоча насправді вона мала прізвище "Дмитрук".

ОСОБА_2 сільська рада внести виправлення у заповіт відмовилася.

Позивач просить встановити факт, що що заповіт посвідчений 25 серпня 1989 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області за реєстром №60, від імені ОСОБА_6 складений ОСОБА_3, яка померла 15 серпня 2002 року в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області.

Визнати за ним, ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті 15 серпня 2002 року ОСОБА_3 на житловий будинок №65 по вулиці Червоноармійська в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області, загальною площею 50,8 кв. метри, житловою площею 26,2 кв. метри, вартістю 27861 гривня.

В попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та підтвердив факти, на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_7 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, зробивши про це усну заяву.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідача та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

У відповідності з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народженні або в паспорті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 сільська рада до пред’явлення позову і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов’язок  по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 1, 1268 ч. 1, 1270 ЦК України, ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215, 256 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що заповіт посвідчений 25 серпня 1989 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області за реєстром № 60, від імені ОСОБА_6 складений ОСОБА_3, яка померла 15 серпня 2002 року в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті 15 серпня 2002 року ОСОБА_3 на житловий будинок № 65 по вулиці Червоноармійська в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області, загальною площею 50,8 кв. метри, житловою площею 26,2 кв. метри, вартістю 27861 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят одна) гривня.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя