Судове рішення 5016/1284/2012(5/45) від 05.07.2016

Судове рішення #56454879

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================УХВАЛА

09 червня 2016 року Справа № 5016/1284/2012(5/45)

м. Миколаїв

Кредитор: ОСОБА_1 (54049, м. Миколаїв, провул. Блюхера, 18; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Банкрут: Публічне акціонерне товариство “Миколаївський суднобудівний завод “ОКЕАН” (54050, м. Миколаїв, Заводська, площа, 1, ідентифікаційний код 14307653).

Ліквідатор: ОСОБА_2 (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, офіс 5).

Суддя Давченко Т.М.

за участю представників:

кредитор не з’явився

від банкрута: ліквідатор ОСОБА_2

Суть справи: про визнання кредиторських вимог

встановив:

Розгляд заяви кредитора здійснюється судом відповідно до приписів Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції від 22.12.2011р., чинній з 18.01.2013р.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р., залишеною в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. Публічне акціонерне товариство “Миколаївський суднобудівний завод “ОКЕАН” визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Згідно приписів ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Оголошення про визнання ОСОБА_3 акціонерного товариства “Миколаївський суднобудівний завод “ОКЕАН” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 26.11.2015 року за № 25500.

29.01.2016р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 30223,32 грн.

Зазначену заяву 01.02.2016р. судом прийнято до розгляду.

04.02.2016р. кредитором надано заяву про збільшення грошових вимог на 44312,94 грн. (середній заробіток за затримку розрахунку).

Ліквідатором 07.06.2016р. надано відзив на заяву, в якому повністю визнає вимоги кредитора у сумі 30 223,32 грн., так як вказана заборгованість підтверджена виконавчим листом Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.02.2015р. №488/6069/14-ц, при цьому частково визнає вимоги кредитора щодо донарахованого середнього заробітку.

У судовому засіданні ліквідатор доповів суду підстави часткового визнання вимог кредитора.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, що діє з 18.01.2013р., кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяною життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Разом з тим, відповідно до абз.2 ч.4 ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не поширюється норма щодо місячного строку заявлених грошових вимог.

Виконавчим листом Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.02.2015 р. № 488/6069/14-ц було стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства “Миколаївський суднобудівний завод “ОКЕАН” на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 11232,06 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 18991,26 грн.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказане рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили, отже, вимоги кредитора у сумі 30223,32 грн. фактично є безспірними.

Щодо розрахунку заявником середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначити наступне.

Частиною 1 ст.117 КзПП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12).

Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Порядок виконання цього зобов'язання, відповідно до ст.28 Закону України "Про оплату праці" передбачено Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Так, згідно ч.1 ст.45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута.

Згідно приписів ст.38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У постанові Верховного Суду України, викладену від 13.05.2014 у справі №5021/321/12 викладено правову позицію щодо наслідків визнання боржника банкрутом, а саме, після введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань.

Таким чином, останнім днем нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є день, що передує даті визнання боржника банкрутом.

У даній справі останнім днем нарахування середнього заробітку є 24.11.2015р.

При визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно керуватися абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин,

Проте, під час розрахунку середнього заробітку Заявником взято місячний середній заробіток в сумі 2110,14 грн. та строк затримки виплати з 04.02.2014 по 26.11.2015.

З урахуванням вищезазначеної норми, правильним є наступний розрахунок середнього заробітку за час затримки за період з дня наступного за днем звільнення (05.02.14) по день, що передує визнанню боржника банкрутом (24.11.15):

229 роб.днів у 2014 р. + 223 роб.днів у 2015 р. = 452 роб.дні.

Середньоденна заробітна плата Заявника становить 102,64 грн.;

102,64 грн. * 452 дні = 46 393,28 грн.

46 393,28 грн. – 18 991,26 грн. (за рішенням суду) = 27 402,02 грн.

Отже, загальний розмір вимог з урахуванням рішення суду та розрахунку, визнається в сумі 57 625,34 грн.

На підставі викладеного, вимоги кредитора підлягають визнанню у обсязі 57 625,34 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до черговості, визначеної ст.45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Керуючись ст. ст. 1, 23, 38, 40, 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції від 22.12.2011р. чинний з 18.01.2013р.), ст. 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства “Миколаївський суднобудівний завод “ОКЕАН” у загальній сумі 57625,34 грн. (11232,06 грн. - заборгованість із заробітної плати, 46393,28 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку) та включити їх до першої черги реєстру вимог кредиторів ОСОБА_3 акціонерного товариства “Миколаївський суднобудівний завод “ОКЕАН”.

Суддя Т.М.Давченко

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація