Справа № 2-а-5762/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Шевцова Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФ України в Бабушкінському районі про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И В :

03 червня 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо недоплати йому підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., та зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити зазначене підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що він згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Відповідно до ст. 6 цього Закону починаючи з 09.07.2007 року йому щомісячно повинна була виплачуватися як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак дана соціальна допомога у передбаченому законом розмірі відповідачем йому не нараховувалась і не сплачувалась і у її перерахуванні та виплаті йому було відмовлено, посилаючись на відсутність механізму реалізації положень закону, відсутність коштів, закладених у державному бюджеті та зупинення дії ст.6 вищезазначеного закону. Проте 09.07.2007 року Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію вказаної норми закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційним п. 2 ст. 41 другого розділу Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, якими були зменшені розміри щомісячної надбавки до пенсії, тобто поновлено дію Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. За ч. 2 статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою суду від 16.06.2011 позивачу відмовлено в поновленні пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, позовні вимоги до відповідача щодо перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період до 03 грудня 2010 року залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16.06.2011 у справі відкрито скорочене провадження, про що повідомлено відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2010 року підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни, тому має право на отримання пільг і державної соціальної підтримки, встановлених зазначеним законом.

Відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 18.11.2004 року) , який набрав чинності з 1 січня 2006 року, діти війни мають право на пільги і державну соціальну підтримку, передбачені цим Законом. Зокрема, статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В період, за який судом розглядаються вимоги позивача, положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” ( в редакції від 18.11.2004 року) були чинними, тому пенсія позивачу в цей період повинна була виплачуватись із збільшенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативного акта , який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.

Судом встановлено, що відповідачем у вищезазначений період позивачу як дитині війни виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, 49,80 грн..

У своєму листі щодо виплати підвищення дитині війни відповідач зазначив, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни проводилось у розмірах, визначених чинним законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, а також посилається на те, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не визначено мінімальний розмір пенсії за віком, з якого повинно обчислюватись підвищення до пенсії дітям війни. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплати дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватись виплати дітям війни.

Вказане підтверджується ухвалою Конституційного Суду України від 19 травня 2009 р. № 27-у/2009 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України, в абз. 6 п. 3.2 якої зазначено, що ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується заміст пенсії. Заповнення прогалини має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості та відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 7 ст. 9 КАС України передбачено, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якого проводиться розрахунок підвищення до пенсії, не визначено в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”. Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини третьої ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших підвищень до пенсії, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Суд вважає, що відповідач неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою визначено нижчий розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України “Про соціальний захист дітей війни”), а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).

Частиною 4 ст. 9 КАС України передбачено, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силі.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказані висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, що стало причиною для звернення позивача до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність неправомірних дій УПФ України в Бабушкінському районі щодо виплати позивачу підвищення до пенсії у нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, бездіяльності щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно Закону України №3491-VI від 14.06.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік", який набрав чинності 23.06.2011 року.

Враховуючи вищезазначене, неправомірність дій відповідача, його бездіяльність, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне захистити ці права шляхом зобов’язання УПФ України в Бабушкінському районі здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 03 грудня 2010 року по 22 червня 2011 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Разом з тим, вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу надалі при нарахуванні пенсії задоволенню не підлягають, оскільки неможливо вирішити позовні вимоги шляхом зобов’язання відповідача здійснювати певні дії на майбутнє, тому що, в подальшому в чинне законодавство України можуть бути внесені зміни, якими на законодавчому рівні буде визначено певний розмір вказаної допомоги та означені дії відповідача щодо її нарахування.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп., які необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 150 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (із змінами і доповненнями), ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 2, 6, 18, 94, 99, 104-106, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії УПФ України в Бабушкінському районі щодо нездійснення перерахунку та виплати на користьГамалії ОСОБА_2 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 03 грудня 2010 року по 22 червня 2011 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов’язати УПФ України в Бабушкінському районі здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 03 грудня 2010 року по 22 червня 2011 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі в розмірі 03 грн. 40 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя/підпис/ОСОБА_3

Копія згідно з оригіналом

Суддя Бабушкінського районного суду

м.ДніпропетровськаТ.В.Шевцова