Судове рішення #56427411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України


16.06.2016                      Справа № 905/1466/16                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»

про стягнення суми заборгованості у розмірі 48029,76грн., 3% річних у розмірі 3012,82грн., інфляційних втрат у розмірі 37508,62грн.


За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення суми заборгованості у розмірі 48029,76грн., 3% річних у розмірі 3012,82грн., інфляційних втрат у розмірі 37508,62грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 265 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №від 03.12.2013. Зазначив, що відповідачем не сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. Сума боргу з урахуванням часткової сплати становить 48029,76грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання 3% річних у розмірі 3012,82грн., інфляційні втрати у розмірі 37508,62грн.

Загальна сума заборгованості становить 88551,20грн.

16.06.2016 на електрону адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, 17.05.2016 через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву. Зазначив, що позивачем поставлена частина товару, передбаченого додатковими угодами до договору, у зв’язку з чим виконання договору лише в частині втрачає для підприємства економічний сенс. Відповідач тимчасово зупинив здійснення платежів за договором. Також відповідач зазначив, що позивач при нарахуванні 3% річних та інфляційних витрат за прострочення оплати за накладною №106 від 18 лютого 2014 року неправомірно посилається на умови додаткової угоди №3 від 10 лютого 2014 року. Просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1225п (надалі по тексту – договір), за умовами якого, продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити згідно умов Договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-продукцію). Номенклатура, кількість, вартість, строк та умови поставки продукції оговорюються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1договору).

Відповідно до п.3.2. договору покупець здійснює оплату продукції у формі попередньої оплати шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах. Оплата грошових коштів здійснюється покупцем на підставі рахунка на попередню оплату, який виставлений продавцем. Датою поставки вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Додатковою угодою №1 від 22.01.2014 сторони домовились, про те що, покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 15-ти днів з дати поставки. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Додатковими угодами №2, №3 від 10.02.2014 сторони домовились, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30-ти днів з дати поставки. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно пунктом 4.2. договором приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з умовами договору. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем по кількості – згідно даним товарно-транспортної або видатковою накладною, яка підписується продавцем та уповноваженим представником покупця.

Відповідно до п.8.1. договору, дійсний договір набирає сили з дати його підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою №1 від 22.01.2014 сторони домовились, про те що, продавець у січні-лютому 2014 року зобов'язався передати, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію наведеній у таблиці в загальній сумі 65634,84грн.

Додатковими угодами №2 від 10.02.2014 сторони домовились, про те що, продавець у лютому 2014 року зобов'язався передати, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію наведеній у таблиці в загальній сумі 44044,56грн. та в сумі 1982,88грн.

Відповідач у судовому засіданні 17.05.2016 (протокол с/з) зазначив, що передоплата відповідно до договору №1225п від 03.12.2013 не здійснювалась.

На виконання умов договору позивачем постачався товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними:

- №43 від 24.01.2014 на суму 61155грн. (перелік товару у накладній відноситься частково до переліку товару, передбаченого Додатковою угодою №1 від 22.01.2014),

- №74 від 06.08.2014 на суму 44044,56грн. (перелік товару у накладній передбачений Додатковою угодою №2 від 10.02.2014),

- №105 від 18.02.2014 на суму 1594,08грн. (перелік товару у накладній відноситься частково до переліку товару, передбаченого Додатковою угодою №3 від 10.02.2014),

- №106 від 18.02.2014 на суму 2391,12грн.

Судом не приймаються посилання позивача на поставку товару за видатковою накладною №106 від 18.02.2014 на умовах додаткової угоди №4 до договору, оскільки перелік поставленої продукції не відповідає передбаченій в ній сторонами номенклатурі товару. З огляду на те що, умовами договору сторони не передбачили інший порядок оплати за поставлений товар, судом застосовуються норми статті 692 Цивільного Кодексу України.

Матеріали справи містять також товарно-транспортні накладні №18д від 18.02.2014, №18г від 18.02.2014, №6д від 06.02.2014, які підписані відповідачем без заперечень.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреностей №191 від 24.01.2014 та №192 від 24.01.2014; ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності №325 від 06.02.2014; ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності №405 від 17.02.2014; ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності №352 від 10.02.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складені та виставлені відповідачу рахунки на оплату товару №41 від 06.02.2014 на суму 44044,56грн., №55 від 18.02.2014 на суму 1594,08грн., №56 від 18.02.2014 на суму 2391,12грн.

Матеріали справи не містять рахунок на оплату товару від 24 січня 2014 року №22 на суму 61155 грн., позивачем даний первинний документ не надано, але зважаючи на те, що товар за видатковою накладною від 24 січня 2014 року №43 на суму 61155 грн. відповідачем прийнятий без заперечень, актів про нестачу документів не складено, за висновками суду рахунок на оплату останнім отримано. Окрім цього, номер розрахункового рахунку постачальника зазначений в самій накладній, що дає можливість відповідачу самостійно без отримання рахунку здійснити оплату за поставлений товар.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач отримав товар, але частково сплатив товар з простроченням строку оплаті (за видатковою накладною №43 від 24.01.2014 в сумі 61155грн.), своїх зобов’язань перед позивачем не виконав.

Сума боргу з урахуванням часткової сплати становить 48029,76грн. Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати відповідно до видаткових накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 48029,76грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 3012,82грн. та інфляційних втрат у розмірі 37508,62грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних суд визнає його не вірним з огляду на те, що позивач не вірно визначив період прострочення зобов’язань.

Так, пунктом 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 22.01.2014 покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 15-ти днів з дати поставки. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до Додаткових угод №2, №3 від 10.02.2014 покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30-ти днів з дати поставки. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Таким чином, товар отриманий:

- за видатковою накладною №43 від 24.01.2014 відповідач зобов’язаний був оплатити до 10.02.2014 включно (Додаткова угода №1 від 22.01.2014),

- за видатковою накладною №74 від 06.02.2014 відповідач зобов’язаний був оплатити до 10.03.2014 включно (Додаткова угода №2 від 10.02.2014),

- за видатковою накладною №105 від 18.02.2014 відповідач зобов’язаний був оплатити до 20.03.2014 включно (Додаткова угода №3 від 10.02.2014),

- за видатковою накладною №106 від 18.02.2014 відповідач зобов’язаний був оплатити до 20.03.2014 включно (з огляду на те, що суд не має можливості встановити до якої саме Додаткової угоди відноситься поставлений товар відповідно до даної видаткової накладної та строк оплати за поставлений товар, суд дану вимогу розглядає на підставі частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. З огляду на що, строк оплати відповідно до даної видаткової накладної настав з 19.02.2014, тоді як позивач у розрахунку до позову нарахував 3% річних з 20.03.2014. Господарський суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначеним позивачем, з огляду на що, розглядає позовні вимоги про стягнення 3% річних за видатковою накладної саме з 20.03.2014).

З огляду на що, підлягають задоволенню 3% річних у сумі 2981,73грн., нарахованих:

- за видатковою накладною №43 від 24.01.2014 за період з 11.02.2014 по 14.02.2014 у сумі 20,11грн.,

- за видатковою накладною №74 від 06.02.2014 за період з 11.03.2014 по 30.03.2016 у сумі 2718,70грн.,

- за видатковою накладною №105 від 18.02.2014 за період з 21.03.2014 по 30.03.2016 у сумі 97,09грн.,

- за видатковою накладною №106 від 18.02.2014 за період з 20.03.2014 по 30.03.2016 у сумі 145,83грн.


Щодо стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 37508,62грн. суд зазначає.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних витрат суд визнає його не вірним. Оскільки індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

При цьому, розмір інфляційних витрат є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог пункту 2 статі 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось.

За таких обставин, господарський суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначеним позивачем.

З огляду на що, інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі 37508,62грн., нарахованих за видатковою накладною:

-          №74 від 06.02.2014 за період з березня 2014 року по березень 2016 року у сумі 34536,75грн.,

-          №105 від 18.02.2014 за період з квітня 2014 року по березень 2016 року у сумі 1188,75грн.,

-          №106 від 18.02.2014 за період з квітня 2014 року по березень 2016 року у сумі 1783,12грн.,


У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення суми заборгованості у розмірі 48029,76грн., 3% річних у розмірі 3012,82грн., інфляційних втрат у розмірі 37508,62грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, Донецька обл., м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 1а, ЄДРПОУ 13498562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (85610, Донецька область, с. Новоселидівка; код ЄДРПОУ 35833631) заборгованість у розмірі 48029,76грн., 3% річних у розмірі 2981,73грн., інфляційних втрат у розмірі 37508,62грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, Донецька обл., м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 1а, ЄДРПОУ 13498562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (85610, Донецька область, Мар'їнський район, с. Новоселидівка; код ЄДРПОУ 35833631) судовий збір у розмірі 1377,52грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

У судовому засіданні 16 червня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.


          


Суддя О.О. Кучерява

          

          

          



  • Номер:
  • Опис: стягнення 88 551, 20 грн.
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 905/1466/16
  • Суд: Донецький апеляційний господарський суд
  • Суддя: Кучерява О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.07.2016
  • Дата етапу: 21.07.2016
  • Номер:
  • Опис: стягнення 88 551, 20 грн.
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 905/1466/16
  • Суд: Донецький апеляційний господарський суд
  • Суддя: Кучерява О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.07.2016
  • Дата етапу: 21.07.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація