Справа №2-230/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2009 року м. Кам”янка-Дніпровська
Кам”янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Комишня Н.І.,
при секретарі Крук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам”янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованності за телекомунікаційні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
17.02.2009 року ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у сумі 2637,2 грн. В ході судового засідання позивач уточнив та доповнив свої позовні вимоги, відповідно яких просить суд: 1. Стягнути солідарно зОСОБА_3, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2637,2 грн. 2. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4 модем CALLIPSO 821 Annex A S\N 782100 H 065056973, вартістю 710 грн., який є власністю ОСОБА_1. З. Стягнути солідарно зОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору у розмірі 51,0 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30,0 грн.
В судовому засіданні від ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява, в якій вона просить суд "Визнати Договір укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про надання послуги “ОГО” (АDSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ) на акційних умовах” від 25.09.2006 року зі всіма додатками та додатковими угодами недійсним", а судові витрати покласти на ОСОБА_1.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 позов підтримала у повному обсязі, зустрічний не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 25.09.2006 року на підставі заяви абонента за номером телефону НОМЕР_1 ОСОБА_3 "про підключення до мережі Інтернет за адресою АДРЕСА_1" в була здійснена установка обладнання - модема CALLIPSO 821 Annex A S\N 782100 H 065056973. Про передачу у тимчасове користування вищезазначеного обладнання був складений акт огляду та прийому-передачі обладнання, який підписав ОСОБА_4 Після підключення до мережі Інтернету та встановлення обладнання за адресою ОСОБА_3 послуги Інтернет систематично надавались та отримувались споживачем. ОСОБА_3 були виставлені рахунки, які вона частково оплачувала. Після підключення до Інтернету протягом всього часу користування та нарахування заборгованості ОСОБА_3 не заперечувала і не відмовлялась від послуги. В період з 25.09.2006 року по 15.02.2007 року за надані телекомунікаційні послуги (Інтернет) ОСОБА_3 було нараховано до сплати 2905,72 грн., які вона тільки частково сплатила, у зв"язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2637,2 грн., яку вона добровільно не погашає , посилаючись на те, що вона особисто послуги не замовляла та не отримувала, але це її не звільняє від відповідальності. Відповідно до ЗУ "Про телекомунікації" та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, встановлено, що споживач телекомунікаційних послуг - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб. Оскільки укладені Договора з ОСОБА_1 підписав ОСОБА_4 та він отримував ці послуги, то він теж є споживачем , тому повинен теж нести солідарну відповідальність. Споживач повинен дотримуватись Правил телекомунікаційних послуг, зокрема своєчасно оплачувати отримані послуги. Більш того, ОСОБА_4 незаконно утримує у себе модем, який віддавати відмовляється, про що свідчить відповідний акт. Також, на запитання суду і сторони відповідачів, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 визнала, що підписи в укладених Договорах , додаткових угодах з ОСОБА_3, а також в наданих до ОСОБА_1 заявах, належать не абоненту ОСОБА_3, а ОСОБА_4, та пояснити яким чином ці документи підписував ОСОБА_4 пояснити не змогла, оскільки їй це не відомо. Ще представник ОСОБА_1 зазначив в судовому засіданні, що надання послуг Інтернет можливо тільки абоненту телефонної лінії, іншим особам, які не мають такої лінії, надання цих послуг не можливе. Доказів, що саме ОСОБА_4, або ОСОБА_3 отримувала послуги Інтернету, окрім того, що ці послуги можуть надаватись тільки абоненту телефонної лінії не має.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явилась, надала до суду заяву в якій просить суд справу розглядати без її участі, позов ОСОБА_1 не визнала, свій позов підтримала в повному обсязі, а також надала письмові пояснення, відповідно до яких, ОСОБА_3 зазначила що вона не підписувала та не укладала ніяких Договорів з ОСОБА_1, нікому ніяких повноважень щодо укладання таких договорів не надавала, тому Договір не може вважатись дійсним, та нарахування будь яких сум заборгованості є незаконним. Хто підписав за неї Договори та додаткові угоди вона не знає, але допускає що можливо її син ОСОБА_4, але вона йому таких повноважень не надавала. Після ознайомлення з документами, які надійшли з позовом, може зазначити, що в них не її підпис, а відповідно до тих письмових договорів, абонент не повинен оплачувати кількість отриманої/ відправленої інформації, а зобов'язаний оплачувати тільки послугу підключення до мережі Інтернет (абонентську плату) у зв'язку з тим, що в Договорі не йде речі щодо оплати інформації. Також зазначає, що інформація в мережу Інтернет могла потрапляти поза межами волі абонента, наприклад, її міг направляти комп'ютерний вірус, що є непереборною силою і за це абонент не несе відповідальності.
Представник ОСОБА_3 за договором ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, зустрічний позов підтримав, та пояснив, що відповідно до укладених Договорів стороною виниклих правовідносин є ОСОБА_3, її прізвище , ім."я по батькові, паспортні дані зазначені в письмових документах. Підписи в цих договорах, додаткових угодах та заявах належать не ОСОБА_3, що і визнається протилежною стороною спору. Відповідно до цивільного законодавства України, особа яка повинна вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання сторонами вимог ст. 203 ЦК України. В даному випадку у позивача за первісним позовом не має доказів добровільного волевиявлення ОСОБА_3 щодо укладання правочинів, тому це є підставою для визнання їх недійсними. Недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, тому стягнення боргу є безпідставним. Відповідно до ЗУ "телекомунікаційні" послуги та цивільного законодавства, надання послуг Інтернету може бути тільки на підставі письмового договору. Письмового Договору укладеного з ОСОБА_3 про надання таких послуг не існує. Дослідивши Договори та додаткові угоди, які надані ОСОБА_1 можна надіти до висновку, що відповідно до тих умов, які викладені в них, споживач не був зобов"язаний оплачувати отриману/відправлену інформацію, а повинен був тільки оплачувати абонентську плату. Також відправлення інформації в мережу Інтернет можливо поза волею абонента, що є непереборною силою.
Співвідповідач ОСОБА_4 позов не визнав, та пояснив що він не може бути відповідачем по справі, оскільки він не домовився з Укртелеком щодо істотних умов оплати послуг. Він звернувся до ОСОБА_1 з метою отримання послуг Інтернету для його сина. Йому пообіцяли, що Інтернет буде безлімітним, тобто необхідно буде тільки сплачувати абонентську плату. Працівники надали підписати купу документів, з якими його не ознайомлювали, та він і не знав, що підписується за ОСОБА_3, встановили обладнання в будинку АДРЕСА_1, та його син став користуватись послугами Інтернет та самостійно оплачував ці послуги, а саме абонентську плату. Сам він, та його мати, яка нічого в цьому не розуміє, послугами Інтернету не мали бажання користуватись та не користувались. Відповідно до умов Договору “про надання послуги “ОГО” (АDSL- підключення до мережі Інтернет) на акційних умовах” від 25.09.2006 року стороною цього Договору є ОСОБА_3, а не він. Ця обставина підтверджується тим, що саме її прізвище, ім”я, по-батькові, номер ,серія паспорту, ідентифікаційний номер зазначені в тексті Договору. Послуга АDSL- підключення до мережі Інтернет підключається до телефонної лінії, таким чином, для того, щоб бути Стороною цього договору, необхідною умовою є те, щоб споживач мав телефонну лінію. Він не має телефонної лінії, а відповідно до цього не можу бити Стороною Договору про АDSL- підключення до мережі Інтернет, оскільки фізично не мав технічної можливості отримувати послуги Інтернет. Договір про надання електрозв”язку укладений з ОСОБА_3, відповідно до цього тільки вона могла бути стороною цього Договору та бути відповідачем. Таким чином, відповідно до діючого законодавства, Договір “про надання послуги “ОГО” (АDSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ) на акційних умовах” між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є неукладеним, оскільки : 1. не він є Стороною договору відповідно до тексту, 2. вони не досягли істотних умов щодо укладання Договору , 3. Він не може бути Стороною цього Договору ,оскільки не має телефонної лінії, а відповідно до цього не міг отримувати ці послуги, отже стягнення з нього будь-яких сум є безпідставним.
Після отримання копій Договорів які надійшли з позовною заявою, він уважно вивчив умови цих договорів, та надійшов висновку, що ОСОБА_3 (інша сторона Договору) не повинна була оплачувати кількість отриманої/ відправленої інформації, а тільки послугу підключення до мережі Інтернет (абонентську плату), оскільки в тексті документів такого обов'язку не зазначено. Також позов безпідставний, оскільки відправка інформації в мережу Інтернет, на яку нарахована заборгованість здійснювалась не його сином, а комп'ютерним вірусом, тобто поза волею абонента. ОСОБА_1 відмовився надати інформацію, на які сайти та ІР -адреси була направлена інформація, тобто доказів, що саме абонентом була направлена інформація в такій кількості.
На запитання суду ОСОБА_4 підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 модем, за який підписався в акті, він зберігається у нього, але не повертає, у зв'язку з тим, що йде спір щодо оплати.
Представник ОСОБА_4 ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 не визнав, підтвердив позицію довірителя, додатково зазначив, що ОСОБА_4 ніяким чином не може бути співвідповідачем по справі щодо стягнення з нього заборгованості за послуги Інтернет, оскільки не має укладеного Договору з ОСОБА_4 щодо надання цих послуг, він не міг бути споживачем цих послуг, оскільки не має телефонної лінії. Підписи ОСОБА_4 за ОСОБА_3 не можуть братись до уваги, оскільки ОСОБА_4 не знав що підписує, та він не може бути споживачем з технічних умов. Доказів у ОСОБА_1 , що саме ОСОБА_4 отримував ці послуги, а не будь-яка інша особа, яка мешкає в цьому будинку не має.
Вислухавши пояснення сторін, представників, допитавши свідків, досліджувавши матеріали справи, суд надійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_3 повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
Існує укладений Договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 НОМЕР_2 “про надання послуги “ОГО” (АDSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ) на акційних умовах” від 25.09.2006 року з додатком НОМЕР_3, ( а.с. 17-19 ) з додатковою угодою НОМЕР_3 від 25.09.2006 року з додатком НОМЕР_3 (а.с.20,21).
Підписи в зазначеному Договорі, додаткових угодах та додатках належать ні ОСОБА_3, а ОСОБА_4, що визнається сторонами по справі.
ОСОБА_4 на час укладання Договору ОСОБА_1 з ОСОБА_3, не був її представником з необхідними повноваженнями, що визнається сторонами.
За період з 25.09.2006 року по 15.02.2007 року нарахована заборгованість за надання послуг в сумі 2637,20 грн. Складова цієї заборгованості оплата за надання/відправлення інформації, заборгованість за абонентську плату відсутня (а.с. 9-14).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках передбачених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, з рішення суду.
Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичною особою та фізичною особою належить вчиняти в письмовій формі. Ця вимога щодо письмової форми Договору передбачена ст. 1 ЗУ "Про телекомунікації", де зазначено , що абонент, це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує ці послуги на умовах Договору та п. 10 Правил надання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 270 від 09.08.2005 року, де зазначено, що телекомунікаційні послуги надаються за умови укладання договору.
Як вбачається з досліджених доказів, Договір про надання телекомунікаційних послуг, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, по якому здійснювалось надання послуг, був підписаний не самою ОСОБА_3, а ОСОБА_4, який не був представником сторони Договору та не мав вчиняти дії на виникнення цивільних прав та обов'язків в інтересах третьої особи.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний сторонами.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, особа яка повинна вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання сторонами вимог ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо одна із сторін заперечує дійсність правочину, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається, як на підставу своїх вимог та в будь якому разі доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд не приймає до уваги посилання представника ОСОБА_1, що ОСОБА_3 не заперечувала щодо отримання цих послуг, їх отримувала та своєчасно сплачувала ці послуги, оскільки вважає, що ці обставини не доведені позивачем за первісним позовом, оскільки не надано жодного доказу, що саме ОСОБА_3 отримувала ці послуги, та що безпосередньо саме ОСОБА_3 оплачувала ці послуги - не надано розрахункових документів з її підписами, які би свідчили про це. Більш того, допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_7, який є працівником ОСОБА_1 , зазначив, що пароль доступу до послуг Інтернет надав не ОСОБА_3, а ОСОБА_4 ОСОБА_3 в свою чергу надала пояснення , що вона не отримувала ці послуги та не сплачувала їх. ОСОБА_4 в своїх поясненнях зазначив, що Інтернетом користувався його син, який і сплачував ці послуги та ОСОБА_3 до цього не мала ніякого відношення.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що Договір про надання послуг Інтернету зі всіма додатковими угодами та додатками укладений поза волею ОСОБА_3 та є всі правові підстави для визнання такого Договору недійсним зі всіма правовими наслідками передбаченими діючим законодавством.
Відповідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не ставились вимоги щодо застосування наслідків недійсного правочину.
Суд вважає, що позов ОСОБА_3 повністю обґрунтований, підлягає задоволенню, у зв'язку з чим в задоволені позову ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані телекомунікаційні послуги необхідно відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за надання послуг з ОСОБА_4 суд надійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Суд вважає, що необхідною умовою для виникнення зобов"язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 повинен бути укладений письмовий Договір про надання телекомунікаційних послуг.
ОСОБА_1 не надав доказів щодо існування такого Договору. Обставина, що ОСОБА_4 підписав Договір за ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, оскільки це не є наслідком укладання Договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та суд не може такий договір вважати укладеним.
Більш того, ОСОБА_1 не ставив перед судом вимоги щодо визнання дійним Договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а суд зобов'язаний діяти на принципах диспозитивності цивільного процесу.
Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторона в належній формі досягла згоди з усіх істотних умов Договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду , а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має досягнуто згоди.
Виходячи з тексту підписаних ОСОБА_4 за ОСОБА_3 Договору, додаткових угод та додатків, договір не можна вважати укладеним щодо оплати Інтернет послуг за об'єм отриманої/відправленої інформації.
Відповідно до розділу 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ : “ Укртелеком надає споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення по порту вузла Інтернет ОСОБА_1 по абонентській лінії за допомогою обладнання АDSL, динамічної (постійної) ІР- адреси та сервісу пошти.”
Відповідно до предмету Договору , споживач повинен тільки оплачувати платну послугу доступу до Інтернет - а саме абонентську плату. В тесті Договору ніде не зазначено, що споживач повинен оплачувати отриману/відправлену інформацію, це і не передбачено розділом 3 “ОБОВ”ЯЗКИ СТОРІН” та Розділом 5 “УМОВИ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ” (а.с.17-19).
Тим більш в Додатку НОМЕР_3 до Договір НОМЕР_2 “ про надання послуги “ОГО” (АDSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ) на акційних умовах” від 25.09.2006 року є позначка в графі “ молодіжний” , де зазначена оплата тільки за послугу підключення у вигляді абонентській плати, ніяких позначок в графі “за кожний Мбайт прийнятої та переданої інформації понад врахований обсяг” не має (а.с. 20).
Суд бере до уваги позицію ОСОБА_4 , що відповідно до тексту Додатка НОМЕР_3, не передбачено вибір тарифу шляхом постановки “галочки”, отже позначка “галочка” не може враховуватись такою, що вибір тарифу був зроблений саме ОСОБА_4 , або пропозиція ОСОБА_4 щодо вибору такого тарифу була прийнята.
25.10.2006 року (одночасно з укладанням основного Договору) була укладена Додаткова угода НОМЕР_3, згідно якої були внесені зміни до умов Договору “про надання послуги “ОГО” (АDSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ) на акційних умовах” від 25.09.2006 року в тому числі і п. 5.1 розділу “УМОВИ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ” В новій редакції п. 5.1 має такий текст : “ Розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів ОСОБА_1 (Додаток НОМЕР_3 до цієї додаткової угоди НОМЕР_3) і залежить від обраного Споживачем тарифного плану. (а.с. 21). В додатку НОМЕР_3 до додаткової угоди , теж відсутній підпис абонента (а.с. 21). Відсутність підпису від "абонента" на додатковій угоді та додатках підтверджує ту обставину, що Сторони не досягли умов оплати послуги Інтернет за кількість відправленої/отриманої інформації .
Більш того, позивач не надав належних доказів, що інформація щодо тарифів була оприлюднена в засобах масової інформації доступних відповідачам, або письмово доведена користувачу Інтернет, а відповідно до п. 28 Правил надання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 270 від 09.08.2005 року, оператор зобов"язаний оприлюднювати в засобах масової інформації або доводити письмово до відома споживачів тарифи на телекомунікаційні послуги,
що встановлюються ним самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх запровадження;
Також суд визначаючи наявність/відсутність договірних правовідносин, бере до уваги, що договір з ОСОБА_4 про надання послуг Інтернет не міг бути укладеним, оскільки ОСОБА_4 не є абонентом телефонної лінії, а послуга АDSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ надається тільки по телефонній лінії, що було підтверджено в судовому засіданні представником ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_8.
Позивач не довів суду належними доказами, що саме ОСОБА_4 отримував та сплачував послуги, а не будь-яка інша особа, яка мешкає в будинку АДРЕСА_1.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що у ОСОБА_4не виникло зобов'язання на підставі Договору, акту цивільного законодавства, рішення суду оплачувати послуги Інтернет за відправлену/отриману інформацію, у зв'язку з чим позов в частині стягнення такої заборгованості зі ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Позивачем в позові не ставились вимоги щодо виконання не договірних зобов'язань передбачених підрозділом 2 розділу 3 Книги 5 "Зобов'язальне право" ЦК України (щодо відшкодування заподіяної шкоди виною особою)
Також суд вважає недоведеною ту обставину, що отримана/відправлена інформація за послугою Інтернет, на яку виставлений рахунок, була за волею абонента (користувача Інтернет).
Свідок ОСОБА_7, який є працівником ОСОБА_1 надав свідчення, якими підтвердив , що відправлення/отримання інформації можливе поза волею оператора кінцевого обладнання, а саме програмним забезпеченням, але відповідно до Правил надання послуг та Договору, споживачі самі несуть відповідальність за стан свого обладнання.
Перевіряючи доводи сторони ОСОБА_4, що інформація була відправлена в мережу Інтернет на користувачем, а комп'ютерним вірусом, суд за клопотанням представника ОСОБА_6 витребував у позивача інформацію, на які сайти\ ІР-адреси за весь час користування Інтернетом, відправлялась інформація в мережу, але ОСОБА_1 не надав такої інформації, за її відсутністю .
Відповідно до п. 22 Правил надання телекомунікаційних послуг оператор (провайдер) зобов'язані Оператор, провайдер повинен забезпечувати і нести
відповідальність за схоронність відомостей про споживача, отриманих під час укладення договору, надані телекомунікаційні послуги, у тому числі про їх отримання, тривалість, зміст, маршрути передавання тощо.
Договором про надання послуги "ОГО!" не передбачений обов'язок абонента контролювати не допускати відправлення інформації програмним забезпеченням поза волею оператора, також не передбачена відповідальність абонента за відправлення такої інформації комп'ютерними вірусами.
Відповідно до п. 9.1 Договору жодна сторона не несе відповідальності за повне або часткове виконання зобов'язань, якщо це невиконання буде наслідком дії обставин непереборної сили.
Щодо витребування майна з незаконного володіння, суд знаходить доводи позивача обґрунтованими в частині витребування цього майна у ОСОБА_4.
Суд встановив, що ОСОБА_4 отримав в тимчасове користування модем CALLIPSO 821 Annex A S\N 782100 H 065056973, вартістю 710 грн., що підтверджується наявним актом прийому-передачі (а.с 23) ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав, що майно знаходиться у нього в володінні та користуванні та воно належить на праві власності позивачу. ОСОБА_1 оспорює правомірність володіння майна ОСОБА_4
Відповідно до ст.. 387 ЦК України власник майна має право витребувати майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Співвідповідач ОСОБА_4, та інші сторони не надали суду доказів правомірності користування та володінням майном "ОСОБА_1" ОСОБА_4 (Договір, рішення суду тощо ), тому суд вважає що ОСОБА_4 володіє та користується чужим майном без правових підстав, тому позовні вимоги щодо витребування майна у ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
В частині витребування майна у ОСОБА_3 позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки майно не знаходиться у неї в користуванні та володінні.
Щодо розподілу судових витрат, суд надійшов до наступних висновків.
Відповідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до розміру тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
ОСОБА_3 понесла судові витрати у вигляді судового збору - 8,50 грн., інформаційно-технічне забезпечення процесу - 7,50 грн. У зв'язку з тим, що її позов підлягає задоволенню у повному обсязі, судові витрати в сумі 16,0 грн. покладаються на ОСОБА_1.
ОСОБА_1 понесло судові витрати у вигляді судового збору - 51,0 грн., на інформаційно-технічне забезпечення процесу - 30,0 грн. Ціна позову - 3347,2 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на 710,0 грн., тому судові витрати в пропорційній частині , а саме на суму 17,18 грн. покладаються на ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 11, 203, ч.2 ст. 207, ст. 208, ч.1,3 ст. 215, ст. ст. 216, 387, ч.2 ст. 509, ст. 638, ст. 1 ЗУ "Про телекомунікації", п.п. 10, 22, 28 Правил надання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 270 від 09.08.2005 року, ” ст.ст. 60, 88,199, 291, 292, 293,294, 295, 296, ч.1 п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України ,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги задовольнити частково.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 модем CALLISTO 821 Annex A S/N 782100 Н 065056973, вартістю 710 грн, який є власністю ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
З устрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - задовольнити.
Визнати договір укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 про надання послуги “ОГО” (ADSL підключення до мережі ІНТЕРНЕТ) на акційних умовах від 25.09.2006 року зі всіма додатками та додатковими угодами недійсними.
Стягнути з ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 на користьОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8 грн. 50 коп., ІТЗ- 7 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 судові витрати в сумі 17 грн. 18 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подане протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.І. Комишня