Справа № 2-а-1291/2009 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

10 серпня 2009 року

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючої судді – Рєзникової С.С.,

при секретарі – Андрєєвої В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Чугуїві Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1    (надалі-позивач) 11.06.2009 року звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (надалі-відповідач), в якому просила відновити пропущений строк для звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, провести відповідні нарахування і виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2007 років їй не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Розмір допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України складає 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, складає: з 01 січня 2006 року – 350 грн., з 01 квітня 2006 року – 359 грн., з 01 жовтня 2006 року – 366 грн., з 01 січня 2007 року – 380 грн., з 01 квітня 2007 року – 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн. Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», порушують її конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку дітям війни. Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року № 6-рп/2007 року, невірно нарахував та встановив позивачу розмір сум, гарантованих державою. Своїми діями відповідач грубо порушив її права, тому вона звернулася з вищезазначеним позовом до суду.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його її відсутності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в запереченнях посилався на те, що згідно ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV було встановлено, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна була запровадитися у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але протягом 2006 року вищевказаних змін до законодавства не було. Пунктом 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 –V, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст.111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 року підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується  замість пенсії, відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Отже, немає законних підстав для призначення та виплати підвищення як дитині війни до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі, встановленому для учасників війни (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними.

З 22.05.2008 року набрала чинності Постанова «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, де з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян у п.8 Кабінету Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертв нацистського переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн. та з жовтня 2008 року – 49,80 грн. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121,2001 та здійснює згідно п. 15 Положення свої повноваження безпосередньо через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до п. 3 Положення основним із завдань ПФУ є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, вказаним Положенням визначається вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п. 10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. На даний час пенсію позивачу нарахована правильно, оскільки в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни», а також відсутній механізм реалізації положень ст..6 Закону № 2195.

Одночасно, представник відповідача зазначила, що позивач пропустив строк звернення з адміністративним позовом до суду визначений ч. 2 ст. 99 КАС України.      

За наявності клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч.3 ст.122 КАС України.

Суд, з’ясувавши зміст позовних вимог та заперечення на позов, вивчивши та дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, перебуває на обліку у відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області  і є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням № 126242 з поставленням в ньому штампом «Дитина війни»  (а.с. 5).

Згідно статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

Щодо вимог позивача про підвищення пенсії у 2006 році, суд виходить з наступного.

Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV. Проте, Законом України від 22 березня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесені зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 діб після опублікування 22 березня, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01 січня 2006 року. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але Кабінет міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни». Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу як «дитині війни» у 2006-2007 роках не здійснювалося. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються вимог про виплату надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2007 рік, суд виходить з наступного.

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України № 2195-IV.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .

 Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 09 липня 2007 року – були відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

- за липень: [(406 грн. + 1%) * 30%] / 31 * 23 дня = 123,02 / 31 * 23 = 91,27 грн.;

- за серпень – вересень: [(406 грн. +1%) * 30%] * 2 міс. = (410,06 * 30%) * 2 = 123,02 * 2 = 246,04 грн.;

- за жовтень – грудень: [(411 грн. +1%) * 30%] * 3 = 415,11 грн. * 30% * 3 = 124,53 * 3 = 373,59 грн.

Всього за 2007 рік необхідно виплатити позивачу 710,90 грн.

Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст.6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Доводи представника відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибним та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймаються до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду, щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Твердження представника відповідача про те, що позивач пропустив строк для звернення до суду з даним позовом, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1931-ХХІ від 6 грудня 1991 року (з наступними змінами) сума пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, доводи представника відповідача про пропуск строку звернення позивача до суду з його вимогами про перерахунок та виплату недоотриманої пенсії не ґрунтується на законі, тому є безпідставними. При цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо не здійснення нарахування доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.

Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення, щодо призначення, нарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем  проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Отже, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для   часткового задоволення вимог позивача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України ст. ст. 1-4, 6-9, 10-12, 17, 71, 72, 94,  99, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6,7 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року  № 2195-IV,  Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року Законом України «Про внесення змін до Закону України           «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року , Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 486-V, Р ішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001 , суд –

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (63503, вул.Леонова,4-а, м. Чугуїв Харківської області), щодо нездійснення перерахунку та виплати Чихачовій Любові Петрівні  до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (63503, вул.Леонова,4-а, м. Чугуїв Харківської області) здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1   АДРЕСА_1  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  в розмірі 710 (сімсот десять) грн. 90 коп. з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.

У задоволенні позовних вимог, щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік, за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.  

Повний текст постанови виготовлений 11 серпня 2009 року.  

Суддя     -