23.06.16

Справа № 2/489/1876/16

У Х В А Л А

23 червня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Український професійний банк», яким просив:

- скасувати постанову про передачу майна в рахунок погашення боргу від 29 грудня 2014 р. , акт про передачу майна - нежитлової будівлі - магазину, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 16-В, відповідачу - публічному акціонерному товариству "Український професійний банк";

- визнати недійсним та скасувати свідоцтва про право власності № 141 від 10 березня 2015р., видане приватним нотаріусом ОСОБА_2 на нежитлові будівлі - магазину, по пр. Миру, 16-В, у м. Миколаєві;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідачу на зазначені нежитлові будівлі;

- визнати дійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна № 1010, видане приватним нотаріусом 13 травня 2015р. на ім'я ОСОБА_1;

- поновити рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем на нежитлові будівлі - магазину, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 16-В;

- внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Одночасно з поданням позову, позивачкою надано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну дільницю № 9 по пров. Кірова в м. Миколаєві та заборони Миколаївській міській ради розглядати питання й приймати рішення щодо даної земельної дільниці.

Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 23 червня 2016 р.

Одночасно із позовною заявою подана заява про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк», Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк», ішим особам проводити процедуру реалізації спірного майна – нежитлова будівля магазину, загальною площею 314,20 кв.м., що розтащшовне за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру ,16-В, в тому числі шляхом аукціону, відкритих торгів та іншому порядку на всіх без виключення майданчиках, а також забороню вчиняти будь-які дії, предметом яких є зазначене майно.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач намагається реалізувати спірне майно шляхом проведення електронних торгів (аукціону) з продажу активів, дата проведення аукціону – 14 червня 2016р. з 10.00 год. до 11.00 год.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, позовною заявою та доданими матеріалами, суд приходить до переконання в необхідності відмовити в задоволенні заяви, виходячи з наступного.   

Відповідно до ст.. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити , передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У частині  3 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 від 22 грудня 2006 року, у п. 4, «Про практику застосування судами цивільного  процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих  позивачем  на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у п. 20, зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр). Як вбачається із матеріалів справи, дата проведення прилюдних торгів, була призначена на 14 червня 2016 р. Разом з тим, позивачем не наведено доказів на те, що на час відкриття провадження у справі, спірне майно досі перебуває на стадії реалізації та не реалізоване . Таким чином, заява, подана ОСОБА_1 не підтверджує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати останній, його позовним вимогам, тому задоволенню не підлягає. Але це не перешкоджає в майбутньому за наявності відповідних підстав звернутися із заявою про забезпечення позову у передбачений законом спосіб. Керуючись ст.ст. 151-153, 209 ЦПК України, - у х в а л и в: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити. Ухвала можу бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п’яти днів з дня її отримання. Суддя Д.Г. Губницький