Ухвала іменем україни 30 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Лагнюка М.М.,Тельнікової І.Г.,

при секретарі

судового засідання Бражнику М.В.,

за участю прокурора Дронової І.С.,

особи, щодо якої кримінальне

провадження закрито ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12013150270000879 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, й представника потерпілої ОСОБА_4 та законного представника потерпілої і цивільного позивача ОСОБА_5, які діють в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.03.2015 р. засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ст. 166 КК України на 2 роки обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_2 110 112 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він впродовж 2012-2013 років в с. Обошино Пустомитівського р-ну Львівської області злісно ухилявся від виконання обов'язків по догляду за неповнолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: не піклувався про її здоров'я, фізичний та моральний розвиток, неодноразово вчиняв сімейні конфлікти, від чого у потерпілої виникла психотравма середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Зокрема, 01.12.2012 р. ОСОБА_2 з 10-00 по 11-30 год. на АДРЕСА_2 вчинив сімейну сварку, кричав, ображав та погрожував своїй дружині ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6, яку примушував бути присутньою під час конфлікту від чого у неї виник шок та вона близько 2-х годин переховувалась в стодолі, а потім втекла до лісу. Її шоковий стан тривав протягом дня до 20-00 год., допоки потерпілу не заспокоїла мати.

Аналогічні сварки ОСОБА_2 в подальшому вчиняв за місцем свого проживання на АДРЕСА_3, а саме:

- 22.12.2012 р. з 08-00 до 09-00 год. (в день іменин ОСОБА_6 ображав її та дружину, кричав, погрожував останній фізичною розправою, від чого вони зачинитись в іншій кімнаті, а у потерпілої виник шоковий стан який тривав до 18-00 год., та після якого у ОСОБА_6 почали виникати думки про самогубство, стреси, у зв'язку із чим вона розпочала лікування у психолога, психіатра та медикаментозне);

- 14.01.2013 р. з 10-00 до 11-00 год. (кричав на доньку за навчання, ображав, принижував, звинувачував в тому, що вона ганьбить його перед людьми);

- 26.03.2013 р. з 16-00 по 17-00 год. (кричав на дружину та доньку, ображав їх, погрожував фізичною розправою, називав ОСОБА_6 продажною оскільки та хотіла жити тільки зі своєю мамою, у зв'язку із чим у потерпілої погіршився стан здоров'я та вона знову почала медикаментозне лікування);

- 31.05.2013 р. близько 14-00 год. (кричав на ОСОБА_6 звинувачуючи в розлученні, погрожував вигнати з хати, розмахував руками та говорив що вона не його дочка, внаслідок чого у потерпілої виник шок і вона роздягненою втекла до лісу, де через пів години її знайшла матір, та вони обоє переховувались в будинку класного керівника ОСОБА_6, боячись повертатися додому).

Постійний психологічний тиск зі сторони ОСОБА_2 на неповнолітню ОСОБА_6 призвів до того, що остання страждає змішаним тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією - боязнь батька. Ці розлади не вроджені та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями батька потерпілої.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.12.2015 р. вказаний вирок скасовано, а кримінальне провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через відсутність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України.

У касаційних скаргах касатори, вважаючи доведеною винуватість ОСОБА_2 в злісному невиконанні обов'язків по догляду за дитиною, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначають, що суд апеляційної інстанції не врахував наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, як то висновку психолого-психіатричної експертизи, роз'яснення експертів, показань потерпілої та свідків, тощо, та дійшов помилкового висновку про те, що інкриміновані ОСОБА_2 діяння не перебувають у причинному зв'язку із наслідками у виді злісного ухилення від виконання обов'язків по догляду за ОСОБА_6. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд дав іншу оцінку доказам ніж суд першої інстанції, безпосередньо не досліджуючи їх в судовому засіданні, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

В поданих запереченнях ОСОБА_2 просить залишити ці касаційні скарги без задоволення, як необґрунтовані, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити; ОСОБА_2 та захисника в його інтересах, котрі не погодились з доводами касаційних скарг, просили судове рішення апеляційного суду залишити без зміни; дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, а при скасуванні судового рішення - які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Цих вимог закону апеляційний суд, при постановленні ухвали в даному кримінальному провадженні, повною мірою не дотримався.

Так, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ст. 166 КК України, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у вироку місцевого суду докази не підтверджують злісного невиконання ним встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило настання тяжких наслідків.

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування інкримінували ОСОБА_2 порушення встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, які полягали у не піклуванні про її здоров'я, фізичний та моральний розвиток, вчинення сімейних конфліктів, від чого у потерпілої виникла психотравма середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Це обвинувачення суд першої інстанції визнав доведеним.

На підтвердження неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків місцевий суд послався на: акт амбулаторної судової-психіатричної експертизи № 579 від 09.09.2013 р. про те, що ОСОБА_6 страждає змішаним тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька), і ці розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями її батька; висновок експерта № 153/2013 від 14.10.2013 р. про те, що зазначена психотравма відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; висновок від 18.11.2014 р. про результати психологічного обстеження ОСОБА_6 на визначення матеріального еквіваленту моральної шкоди завданої їй діями ОСОБА_2; іншу медичну документацію щодо стану здоров'я ОСОБА_6 (консультативні висновки, довідки лікарів); показання в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6, її представника ОСОБА_5, експертів та свідків тощо.

Апеляційний суд визнав зазначені докази такими, що не підтверджують причинного зв'язку між діями ОСОБА_2, зокрема того, що внаслідок невиконання обов'язків по догляду за дитиною неповнолітній було спричинено тяжкі наслідки, та встановив, що останній належним чином виконував зазначені обов'язки, забезпечуючи доньку належними умовами для проживання та навчання.

При цьому судом не враховано, що під тяжкими наслідками злісного невиконання батьками обов'язків по догляду за дітьми слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому: розлад здоров'я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо.

В своїй ухвалі апеляційний суд констатував, що тяжкі наслідки, згідно диспозиції ст. 166 КК України, є оціночною ознакою, однак не навів достатніх мотивів своєї незгоди із висновком суду першої інстанції про те, що виявлені у ОСОБА_6 змішаний тривожно-депресивний розлад та специфічна ізольована фобія (боязнь батька) є тяжкими наслідками.

Також, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував своєї позиції про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 (сімейні сварки в присутності дитини, її образи, докори тощо) та виникненням у ОСОБА_6 вищезазначених розладів здоров'я.

Крім того, апеляційний суд визнав досліджені судом першої інстанції докази суперечливими, не зазначивши, в чому саме така суперечливість полягає, та в порушення вимог ст.ст. 23, 404 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів у судовому засіданні, дав наявним у кримінальному провадженні доказам, що були предметом дослідження місцевого суду, іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, не досліджуючи їх безпосередньо.

За таких обставин рішення апеляційного суду, як таке, що постановлене з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді кримінального провадження суду слід врахувати зазначене вище, дати вичерпну оцінку усім доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 й касаційних скарг касаторів, ухвалити законне і справедливе рішення в якому, крім іншого, зазначити достатні й переконливі мотиви з яких їх доводи визнаються обґрунтованими чи безпідставними про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, й представника потерпілої ОСОБА_4 та законного представника потерпілої і цивільного позивача ОСОБА_5, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6,задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

С у д д і :

В. І. Орлянська  М. М.Лагнюк   І. Г.Тельнікова