Справа  №2-363/2009

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                  ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

              29 червня  2009  року                     Миронівський районний суд Київської області в складі  головуючого судді       –     Капшук Л.О.

                при секретарі          –    Скринській І.В.,

                розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті  Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, треті особи: Олександрівська  сільська рада Миронівського району Київської області, ОСОБА_2, про визнання права власності на земельну ділянку  в порядку спадкування,

                                                     В С Т А Н О В И В :

                позивач  звернулася  до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.11.2008 року помер ОСОБА_3, з яким вона проживала однією сім»єю протягом двадцяти років.  Після  його смерті  залишилась спадщина у виді  земельної ділянки розміром  2,46 га,  що знаходиться  на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області. На вказане спадкове майно  був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку.  Після одержання державного акту померлий склав заповіт, яким заповів їй належний йому земельний пай. Оскільки у заповіті не вказано який земельний пай є його предиметом і на підставі якого документу він належить спадкодавцю, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.  Просила здійснити тлучачення складеного заповіту та визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку, належну померлому.

                 В судовому засіданні позивач  підтримала заявлені  вимоги та в поясненнях зіслалась на обставини,  викладені  в поданій до суду заяві.

                Представник третьої особи Олександівської  сільської ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився, про день та час слухання справи третя особа повідомлена належним чином, причини неявки представника сільської ради суду не відомі.

                Заслухавши  позивача,  дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

                Однією з  підстав набуття права власності є спадкування майна, в тому числі за заповітом  відповідно до ст. 1217 ЦПК України.

               У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).  До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

                В судовому засіданні  встановлено, що 27.11.2008 року помер ОСОБА_3, що підтверджується  свідоцтвом про смерть  серії 1-ОК №134271, виданим 27.11.2008 року    Олександрівською сільською радою Миронівського району  Київської області.

                Позивач є спадкоємицею  померлого ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим 17.03.2008  року секретарем  Олександрівської  сільської ради Миронівського району Київської області  та зареєстрованим в реєстрі за № 111. В підтвердження вказаних обставин в матеріалах спадкової справи зберігається заповіт та витяг із Спадкового реєстру.

          Померлий заповідав позивачу належне йому право на земельну частку (пай).

                  У встановлений законом шестимісячний термін позивач спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

                 Отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно у виді земельної  ділянки , належної спадкодавцю, позивач не взмозі з тих підстав, що волевиявлення спадкодавця у складеному ним заповіті  виражене нечітко і вказана обставина потребує тлумачення змісту вказаного правочину.

                Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між ними тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 цього Кодексу

                 За змістом ч.2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

                Тлумачення змісту правочину суд здійснює,  керуючись правилами, встановленими частиною 2 та 3 вказаної статті.

                В судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_3   мав право на  земельну частку (пай) в АТ «Жовтень» села Владиславка площею 2,49  га.  11 березня 1997 року він одержав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0119198.  Даний сертифікат був зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5119  та виданий власнику. Земельна частка мала номер 00140.  Вказані обставини підтверджуються довідкою управління земельних ресурсів у Миронівському районі № 03-05/629 від 26.06.2009 року.

                На  підставі рішення 16 сесії  ХХ111 скликання Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області від 02.04.2001 року № 82   ОСОБА_3 передано у приватну  власність  для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва земельну ділянку  площею 2,46 га.

                  Тобто,   умовну частку в колективній землі  ОСОБА_3 було виділено в натурі та на виділену земельну ділянку виготовлено державний  акт на право приватної власності на землю  серії 1У-КВ  № 034588.  Зазначений державний акт було зареєстровано в книзі записів  державних актів на право власності на землю 19.10.2001 року за № 123.  Державний акт  містить відмітку про номер паю, який співпадає з номером  паю, право на який мав померлий на час складання заповіту.  Права на іншу земельну частку (пай) померлий не мав.

                  Вказані обставини свідчать про те,  що волевиявлення  ОСОБА_3  при складанні заповіту на ім»я позивача стосувалось земельної частки, належної йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КВ № 034588. На час складання заповіту та  день відкриття спадщини земельного паю, як спадкового майна, вже не було,  ОСОБА_3  був власником не земельної частки, а земельної ділянки відповідно до державного акту про право власності. Складеного заповіту він не змінив. В даний час заповіт  викликає спори  між спадкоємцями щодо його змісту та волі спадкодавця.

                  Даючи оцінку змісту вказаного правочину, суд рахує, що в заповіті не вірно вказаний  предмет спадкування,  проте воля спадкодавця стосувалася саме того земельного паю,  який  йому виділено в натурі.  Помилка в предметі спадкування не є підставою для  позбавлення спадкоємиці спадщини.

                 Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

                 Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

                 Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

                  Оскільки позивач  успадкувала  право на земельну ділянку, належну спадкодавцю, та в установленому порядку не може одержати правовстановлюючий документ на вказане майно, оскільки такий документ було виготовлено на ім»я померлого, волевиявлення померлого було неконкретним та не дозволяло однозначно встановити справжню волю спадкодавця,  потребує роз»яснення,   необхідно здійснити тлумачення змісту заповіту,  а тому  право позивача підлягає судовому захисту.

                 На підставі ст.ст. 25, 116, 125 Земельного Кодексу України, ст.ст. 213, 373, 1223, 1256, 1296 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 80, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В :

                 позов задоволити.

                 Здійснити тлумачення змісту заповіту, складеного ОСОБА_3 17 березня 2008 року, посвідченого секретарем Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 111.

                 Встановтити, що розпорядження ОСОБА_3 щодо земельного паю стосувалось земельної ділянки, належної йому на підставі державного акту серї 1У-КВ № 034588, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 123, виданого Олександрівською сільською радою 19.10.2001 року.

                 Визнати за  ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом  після смерті ОСОБА_3, померлого 27.11.2008  року,  право  власності  на земельну ділянку згідно плану меж до державного акту серії ІV-КВ  № 034588  площею 2,46 га,  розташовану на території Олександрівської  сільської ради Миронівського району Київської області  та призначену  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

                 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.      

                 Суддя                                             Л.О. Капшук