У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.

секретар судового засідання Пиляй І.С., за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - реєстраційна служба Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області, про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та скасування реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А :

01 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в Дубенський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_3, в обґрунтування якого вказувала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 1987 року.

05 березня 2001 року вона була зареєстрована, як суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію за №126.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2003 року та договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2004 року, нею, як підприємцем для використання у підприємницькій діяльності, була придбана частина

_____________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/1208/2016 Головуючий у 1 інстанції : Федорова Л.П.

Доповідач : Григоренко М.П.

приміщення магазину №8 ТЗКП "Вікторія" площею 27,2 кв.м, що становить 4/100 частки магазину за адресою: м. Дубно, вул. Сурмичі, 101, та частину 2/100 приміщення магазину №8 "Золотий колос" за цією ж адресою. 18 жовтня 2004 року було проведено державну реєстрацію права власності на 6/100 частини приміщення за адресою: м. Дубно, вул. Сурмичі, 101. Вказує, що дане приміщення використовується нею у підприємницькій діяльності. Приміщення здано в оренду ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Вартість майна становить 64127,58 грн. ОСОБА_5 фізичної особи-підприємця яке придбане та використовується у його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст.57 СК України, а не як об’єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60, 61 СК України. Вважає, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбане і використовується в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, є її особистою приватною власністю.

Із цих підстав просила визнати її особистою приватною власністю, як фізичної особи підприємця, зареєстроване на її ім'я 6/100 частини нежитлового приміщення за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Сурмичі, 101.

28 квітня 2015 року (а.с. 58) ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в обґрунтування якого вказував, що нежитлові приміщення по вул. Сурмичі, 101 в м. Дубно Рівненської області були придбані ним за його особисті кошти в період припинення шлюбних відносин. З 14 березня 2003 року по 15 березня 2005 року він працював в Управлінні УМВС України Волинської області і постійним місцем його проживання була квартира за адресою: м. Луцьк, вул. Некрасова, З. До того, він більше 2 років проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 24 березня 2000 року по 25 вересня 2002 року), а після того проживав (з 17 жовтня 2002 року) у м. Рівне. З 1998 року їх сім"я носила формальний характер. У 2003 році він дізнався, що продається частина приміщення магазину – гастроному в м. Дубно, по вул. Сурмичі, 101. Разом з тим, будучи державним службовцем не міг займатися підприємницькою діяльністю. У зв’язку із чим запропонував ОСОБА_1 зареєструвати на себе приміщення магазину. 31 липня 2003 року ним було придбано 27,2 кв.м магазину по вул. Сурмичі, 101 вартістю 8002 грн. 12 жовтня 2004 року ним було придбано ще 16,7 кв. м. Того ж магазину за 10507 грн. Всі кошти за приміщення сплачував самостійно, проводив його ремонт, купував будівельні матеріали, наймав майстрів, виготовляв технічну документацію. До придбаного приміщення добудував ганок, зробив сходи. Відповідач ОСОБА_1 участі у придбанні майна не приймала. Оскільки він придбав приміщення за власні кошти, це майно не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя.

Із цих підстав просив визнати його особистою власністю об’єкт нерухомого майна - 6/100 частини вбудованого приміщення, придбаного ним в період припинення шлюбних відносин, за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Сурмичі, 101, загальною площею 43,9 кв.м. та скасувати реєстрацію права власності на дане приміщення за ОСОБА_1, а також стягнути з ОСОБА_1 на його користь сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн. та 400 грн. витрат за проведення оцінки приміщення, а всього : 4054 грн.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - реєстраційна служба Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області про визнання особистою власністю об’єкта нерухомого майна набутого у період фактичного припинення шлюбних відносин та скасування реєстрації – відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність в частині відмови в задоволенні її позову, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що з 05.03.2001 року вона була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради № 179 від 05.03.2001 року.

На підставі договорів купівлі-продажу від 31.07.2003 року та 12.10.2004 року нею, як підприємцем, для здійснення підприємницької діяльності було куплено 4/100 частини приміщення магазину № 8 ТЗКП „Вікторія” площею 27,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Сурмичі, 101 Рівненської обл. та 2/100 частини приміщення магазину № 8 „Золотий колос” за цією ж адресою, які в подальшому зареєструвала на себе. Вказані приміщення по даний час нею використовуються для здійснення підприємницької діяльності. 6/100 частини приміщення за адресою: м. Дубно, вул. Сурмичі, 101 Рівненської обл. здається в оренду ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит”.

Дане приміщення нею було куплено за гроші подаровані її батьком ОСОБА_6 у тому вигляді, в якому воно є зараз: „прибудова” (в технічному паспорті „коридор” - 2.7 кв.м) була в наявності на момент укладення договору купівлі-продажу, про що зазначено як у договорі купівлі-продажу, так і в технічному паспорті на об»єкт нерухомості. До укладення договору купівлі-продажу „прибудова” (в технічному паспорті „коридор” - 2,7 кв.м) була у власності Дубенської міської ради, яка в подальшому булла їй продана згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.10.2001 року.

ОСОБА_3 спірним приміщенням ніколи не користувався.

В суді першої інстанції свідки підтвердили, що з 1998 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені.

При вирішенні спору місцевий суд не врахував роз’яснень пунктів 29 і 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", положень ст.ст. 57, 60, 61 СК України, ст.ст. 179 і 181 ЦК України, а також факту визнання сторонами фактичного припинення шлюбних відносин з 1998 року.

Із цих підстав просила оскаржуване рішення суду в частині, що стосується відмови у задоволенні її позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позов задовольнити, судові витрати покласти на ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновок суду не відповідає обставинам справи.

Зазначає, що він з власної ініціативи придбав спірне приміщення за особисті кошти, сплативши : 8 002 грн. - за договором від 31.07.2003 року, 500 грн. - за проведення експертної оцінки, 22,97 грн. - за публікацію оголошення в газеті, а також оплатив послуги нотаріуса. За договором від 12.10.2004 року він сплатив 10 507 грн. за придбаний об’єкт та погасив кредиторську заборгованість у розмірі 6 451 грн. Загальна вартість приміщення, з врахуванням проведеного ремонту, складає 57 603 грн.

ОСОБА_1 зазначених вище доводів в місцевому суді не спростувала, а назвати суми, які вона витратила на спірне приміщення, взагалі не змогла.

З наданих довідок про заробітну плату видно, що в зазначений період він мав значно більшу заробітну плату, ніж ОСОБА_1

ОСОБА_1 ніякої участі в придбанні спірного приміщення не брала, що підтвердили свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9

Вказане приміщення було зареєстровано на його колишню дружину, оскільки він на час його придбання був державним службовцем і не міг оформити на себе. З ОСОБА_1 була домовленість, що вона ніколи не буде претендувати на це майно або на його частину. Цих фактів ОСОБА_1 в судовому засіданні не спростувала.

У суді першої інстанції сторони у справі визнали, що з 1998 року їхня сім’я існує лише формально, сімейного бюджету у них не було, спільних заощаджень також. Спільного господарства вони не вели. Він мав свої особисті кошти, якими розпоряджався на власний розсуд.

Вважає, що 6/100 частини приміщення бувшого магазину, які він придбав за особисті кошти, не може мати статусу спільного.

Із цих підстав просив змінити рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_3, судові витрати покласти на ОСОБА_1

В ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_4, кожен окремо, підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, а апеляційну скаргу іншої сторони відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін, яке вони набули під час перебування у шлюбі.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційних скарг кожної із сторін також не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовних заявах позивача та відповідача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Крім того, рішенням Дубенського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 листопада 2015 року, було задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним договір оренди від 01 лютого 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 43,9 кв.м. за адресою: м. Дубно вул. Сурмичі,101 Рівненської області, яке є предметом спору і по даній цивільній справі, з тих підстав, що це майно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було набуто під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, а тому є їхнім спільним сумісним майном, як подружжя і тому ОСОБА_1 не мала права їм розпоряджатись без згоди ОСОБА_3, з яким на той час вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Твердження сторін з приводу того, що вищевказане судове рішення, незважаючи на те, що воно на даний час є чинним і ніким не скасовано, не має жодного преюдиційного значення при вирішені даної цивільної справи Апеляційним судом Рівненської області, на розсуд колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частина 1 статті 14 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У зв’язку із викладеним колегія суддів вважає, що оскільки статус спірного нерухомого майна по даній цивільній справі вже був визначений вищевказаним судовим рішенням Дубенського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року, яке є чинним на даний час, тому позовні вимоги як первісного так і зустрічного позову задоволені бути не можуть, оскільки це буде суперечити принципу юридичної визначеності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.М. Ковальчук

ОСОБА_11