Справа № 141/25/15-ц

2016 р.

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Шелюховського М.В.

при секретарі Тетерук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів в м. Іллінці справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зобов’язання вчинити дії, та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зобов’язання вчинити дії та відшкодування шкоди відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення стосовно тих позовних вимог позивачів, що не охоплені судовим рішенням.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 проти ухвалення додаткового рішення не заперечує.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, проте в матеріалах цивільної справи наявна його заява в якій він просить розглядати справу без його участі та повністю довіряє представляти свої інтереси ОСОБА_5

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які залучені до участі в справі після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 проти ухвалення додаткового рішення не заперечує.

Суд, заслухавши думку сторін та їх представників, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення у справі додаткового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення може, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, у разі не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (1618-15); воно не може

змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року, при розгляді Іллінецьким районним судом Вінницької області вказаної справи не ухвалено рішення щодо наступних вимог позивачів:

1. Усунути перешкоди в користуванні частиною будинку;

2. Зобов’язати відповідача розробити містобудівну документацію, згідно вхідними даними проектування житлового спільно часткового будинку;

3. Визнати недійсним та скасувати будівельний паспорт на ім’я ОСОБА_6, за № 43 від 18.01.2012 року.

4. Скасувати договір купівлі – продажу від 18.09.2009 року;

5. Відшкодувати ОСОБА_2 моральну та матеріальну шкоду;

6. Передати земельну ділянку для подальшого користування.

Вказані вимоги позивачів випливають з неодноразово поданих ними заяв про зміну та уточнення позовних вимог.

Щодо позовної вимоги позивачів про усунення перешкод в користуванні частиною будинку слід зазначити, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зі змісту неодноразово уточнених вимог позивачів суд не вбачає в чому полягають перешкоди в користуванні ними їх власністю, чим вони спричинені та в який спосіб можуть бути усунені, адже чіткого формулювання цих вимог позивачі не зазначають, тому такі вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки є необґрунтованими.

Що стосується вимоги позивачів щодо зобов’язання відповідача розробити містобудівну документацію, згідно вхідними даними проектування житлового спільно часткового будинку слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 року рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в

межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно п. 4.3 цього Порядку замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є:

при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відтак такий обов’язок не може бути покладений судом на відповідача, тому в задоволенні цієї вимоги позивачів слід відмовити за її безпідставністю.

Позовні вимоги щодо скасування будівельного паспорту були предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, в ході якого встановлено, що технічний паспорт не є рішенням суб’єкта владних повноважень. Окрім того цей документ не тягне за своїми наслідками жодних прав і обов’язків в розумінні цивільного законодавства, а тому вказана вимога не підлягала до задоволення.

Щодо вимоги про визнання договору купівлі – продажу частини житлового будинку по вул. Пестеля 5 в м. Іллінці Вінницької області заявленої позивачкою в ході розгляду справи було відмовлено з тих підстав, що процесуальним кодексом, а саме ч. 2 ст. 31 ЦПК України можливість зміни предмету і підстав позову передбачена до початку розгляду справи по суті. Заявлена позовна вимога є по суті новим позовом, який не пов'язаний з розглядом даної справи.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача відшкодувати ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду слід зазначити, що згідно поданих позивачами та досліджених в судовому засіданні доказів ними не доведено ані самого факту пошкодження їх майна внаслідок протиправних дій саме відповідачів ОСОБА_3М, та ОСОБА_4, ані розміру завданої шкоди, що свідчить про недоведеність їх позовних вимог та, як наслідок, неможливості їхнього задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд, констатує, що навіть допускаючи наявність факту завдання шкоди майну відповідачів, суд не отримав об'єктивних доказів того, хто є винним у його настанні, а також доказів протиправної поведінки відповідачів.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Жоден з випадків, передбачений положенням статті 61 ЦПК України судом не встановлений.

Відсутність чіткого формулювання щодо завданої матеріальної та моральної шкоди позивачам, начеб то протиправними діями відповідачів, відсутність доказів на підтвердження факту спричинення шкоди та її розміру позбавляють суд можливості визначитися щодо її відшкодування у відповідності до вимог ЦК України.

Вимога про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є похідною від основної вимоги про визнання дій відповідачів неправомірними, в задоволенні якої відмовлено, а відтак не підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги.

В задоволенні позовної вимоги позивачів щодо передання їм земельної ділянки для подальшого користування слід також відмовити, оскільки повернення земельної ділянки у відповідності до ст. 212 ЗК України може мати місце лише в випадку її самовільного зайняття.

В підтвердження цього позивачами не надано доказів того, що відповідачем самовільно зайнято належну їм земельну ділянку, чи ділянку яка перебувала в їх користування на законних підставах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 212-215, 220 ЦПК України ст.ст. 391, 1166 ЦК України, ст. 212 ЗК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Ухвалити у справі додаткове рішення.

Відмовити повністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні їх цивільного позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зобов’язання вчинити дії.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Іллінецький районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий