Справа № 2-1891/11

                                                   2011 рік

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

15 лютого 2011 року                                                              м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

          головуючого одноосібно –судді Толкаченко О.О.,

при секретарі –Ткаченко О.М.,

за участю: представника Фонду державного майна України –ОСОБА_1,

представника ліквідаційної комісії державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж»–ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4,

представника малого підприємства «Аліса»– ОСОБА_5,

представника органів прокуратури Одеської області –ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фонду державного майна України до Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж», ОСОБА_3, третя особа Мале підприємство «Аліса», за участю прокуратури Одеської області, прокуратури Київського району м. Одеси про визнання угоди недійсною та за зустрічним уточненим позовом ОСОБА_3 до Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж», Фонду державного майна України, третя особа Мале підприємство «Аліса»про визнання угоди дійсною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2004 року позивач ОСОБА_7 унітарне підприємство «Молделектромонтаж»(в подальшому ДУП «Молделектромонтаж») звернулося до відповідача, як фізичної особи, ОСОБА_3 з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним, зобов’язання сплатити гроші за умовами договору купівлі-продажу бази відпочинку «Зорі Тирасполя».

Рішенням суду 1 інстанції від 29.12.2004 року позов задоволено (т.1, а.с. 54-56).

Ухвалою суду 1 інстанції від 08.06.2005 року за заявою прокуратури Київського району м. Одеси вказане рішення скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами (т.1, а.с. 79).

До участі у справі залучено Мале підприємство «Аліса»(в подальшому МП «Аліса», у зв’язку з тим, що 23.05.2001 року між ДУП «Молделектромонтаж»(орендодавцем) та МП «Аліса»(орендарем) був укладений договір оренди бази відпочинку №76/4 строком на 10 років (т.1, а.с. 98-99).

Ухвалою суду від 04.07.2005 року в забезпечення позову заборонено здійснювати будь-які дії (реорганізація, забудова, прибудова) щодо спірного майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя», а також заборонено здійснювати будь-які дії, пов’язані з відчуженням нерухомого майн і земельної ділянки (т.1, а.с. 126).

В червні 2007 року Фонд державного майна України звернувся до суду з позовом до ДУП «Молделектромонтаж», ОСОБА_3, третя особа МП «Аліса», за участю прокуратури Київського району м. Одеси про визнання договору купівлі-продажу, який був укладений між ДУП «Молделектромонтаж»та ОСОБА_3 та додаткової угоди від 05.07.2004 року по договору (т.2, а.с. 26-30).

До участі в справі вступила прокуратура Одеської області. (т.2, а.с. 69).

Відповідач ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2004 року майнового комплексу –бази відпочинку «Зорі Тирасполя», визнати за ним право власності на вказаний комплекс, зобов’язати ДУП «Молделектромонтаж»не перешкоджати в користуванні комплексом та отримати гроші за нього, зобов’язати МП «Аліса»звільнити комплекс, (т.2, а.с. 184-186).

Ухвалою суду від 29.07.2009 року позов ДУП «Молделектромонтаж»до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною залишено без розгляду (т.2, а.с.190).

Ухвалою суду від 28.09.2009 року за заявою ОСОБА_3 його зустрічний позов залишено без розгляду (т.2, а.с. 252).

В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Фонду державного майна України, ДУП «Молделектромонтаж», третя особа МП «Аліса»про визнання договору купівлі-продажу дійсним (т.3, а.с. 14-16).

09 грудня 2010 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області задовольнила клопотання представника малого підприємства «Аліса»про направлення цивільної справи по підсудності, цивільну справу було направлено до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для розгляду заявлених позовних вимог по суті.

У судовому засіданні представник Фонду державного майна України –ОСОБА_1 позовні вимоги Фонду підтримала, а саме просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майна № 2/у від 30.06.04 року та додаткову угоду від 05.07.04 року до договору купівлі-продажу майна № 2/у від 30.06.04 року. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просила відмовити, пославшись на те, що при укладенні спірного договору та додаткової угоди до нього були порушені вимоги ч.1 та ч.5 ст.203 ЦПК України. Крім того згідно наказу ФДМУ № 2176 від 18.10.2004 року майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»є державною власністю України.

Представник органів прокуратури в Одеській області ОСОБА_6, який діє в інтересах Фонду державного майна України, позовні вимоги Фонду підтримав, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити, пославшись на ті ж самі доводи.

Представник ОСОБА_3 –ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, а у задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України просив відмовити в повному обсязі та пояснив, що Між ОСОБА_3 ДУП «Молделектромонтаж»був укладений договір купівлі –продажу майна №2/у від 30.06.2004 року, згідно якого ОСОБА_3 придбав майновий комплекс бази відпочинку «Зорі Тирасполя».

          Згідно п. 1.1 зазначеного договору продавець передає у власність, покупця, а покупець приймає та сплачує відповідне майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя», згідно акту експертизи незалежного оцінювача, який є невід’ємною частиною договору.

          Згідно п. 2.2 зазначеного договору, продавець передає майно покупцю згідно акту прийому передачі, який є невід’ємною частиною договору.

          Як вбачається з акту прийому-передачі від 30.06.2004 року продавець передав, а покупець прийняв у власність майно бази відпочинку, що є предметом договору (додатки № 1,2 по переліку майна та документів).

          На час укладення договору ДУП «Молделектромонтаж», надало підтвердження, що як підприємство колишнього союзного (СРСР) підпорядкування на виконання Закону України «Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України»від 10.09.1991 року та ст. 1 Угоди між Урядом України та Молдови про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 року має усі необхідні документи в підтвердження прав власності на майно бази відпочинку. Також покупцю було підтверджено, що усі необхідні документи направлені Департаментом приватизації Республіки Молдова з листом № 03-05-3804 від 31.10.2002 року до Фонду Держмайна України та на час укладення угоди будь-якої документації яка би спростувала права власності продавця на майно по договору не має.

          Укладений між ОСОБА_8 та ДУП «Молделектромонтаж»договір купівлі-продажу 2/у від 20.06.2004 року містить усі істотні умови, а саме предмет, строк, вартість та обов’язки сторін, затверджений міністром промисловості Придністров’я, відповідає умовам Угоди між Україною та Молдовою. Предмет договору база відпочинку відповідним чином заявлена Молдовою до України за поданням Придністров’я, як власність ДУП «Молделектромонтаж», що до жовтня 2004 року не спростовувалося Україною.

          Матеріалами справи доведене, що угода сторонами частково виконана, але сторони угоди зіткнулися з діями МП «Аліса»та Фонду Держмайна України. ОСОБА_3 для здійснення капітального ремонту бази придбав будівельні матеріали уклав договір підряду, а також подальші договори про надання послуг на відпочинок працівників декілька підприємств, у зв’язку з викладеними обставинами все було відстрочено до теперішнього часу (розглядається спір), чим спричинені майнові прями збитки та упущена вигода.

          Уклавши між собою договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі майна бази відпочинку, продавець фактично не зміг передати майно покупцю, у зв’язку зі знаходженням МП «Аліса»на території вказаної бази.

          МП «Аліса»заволоділа майном бази та територію, на якій вона розташована, на підставі договору оренди майна бази з ДУП «Молделектромонтаж»від 23.05.2001 року. Твердженнями по справі представника ДУП «Молделектромонтаж», які не спростовані доказами з боку МП «Аліса»підтверджується, що МП «Аліса»з початку заволодіння майном бази не сплачувало орендну плату, тобто не виконувало умови договору оренди по оплаті (269 ЦК України (1963)). Звідси ДУП «Молделектромонтаж»вважало договір оренди розірваним, про що було відповідне рішення по Міністерству у Придністров’я та сповіщено МП «Алісу».

          Усі документи, які мають відношення до підприємств Придністров’я, відповідно до міжнародних норм права повинні надсилатися та бути погоджені у Придністров’ї, рівноправно з Республікою Молдова, як суб’єктом зовнішньоекономічних відносин, гарантованих та підтверджених державами гарантами і ОБСЕ згідно Меморандуму про основи нормалізації відношень від 08.05.1997 року.

          У ході розгляду справи, сторонам стало відомо, що без будь-яких погоджень та повідомлень до Молдови чи Пріднестров’я, Фонд державного майна України наказом від № 2176 від 18.10.2004 року визнав названу базу відпочинку власністю України. Наказ винесений з посиланням на ст. 4 Угоди від 11.08.1994 року, що з боку Молдови не надані документи, які б підтверджували, що ця база збудована державним підприємством колишнього СРСР за рахунок власних коштів. Вказаний довід був спростований по справі. Так, згідно висновку № 20 по проведенню судової економічної експертизи по даній справі від 06 листопада 2009 року, станом на 28.12.2002 року база відпочинку «Зорі Тирасполю», яка розташована за адресою пгт. Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область, Україна, віднесена до об’єкту соціально-побутового та передано, як внесок в уставний фонд (капітал) ДУП «Молделектромонтаж»засновником Придністровською Молдавською Республікою балансовою вартістю в розмірі 273,6 рублів ПМР.

          З моменту винесення Фондом наказу № 2176 у жовтні 2004 року, Фонд до березня 2005 року не сповіщав про це будь-кого з сторін по справі. До теперішнього часу Фонд не здійснював будь-яких дій, щодо прийняття у володіння майна бази, здійснення її інвентаризації та реєстрації прав власності. Тобто, відповідно до ст. 182 ЦК України, права Фонду не зареєстровані, тобто їх не існує (не виникли).

          Представник ліквідаційної комісії державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж»–ОСОБА_2 позовні вимоги Фонду підтримав, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити, пояснивши, що при укладенні спірного договору були порушені як норми українського так і законодавства Придністровської Молдавської Республіки. Крім того пояснив, що він не згоден з наказом Фонду державного майна України, яким визнано право власності на базу відпочинку «Зорі Тирасполю»за державною Україною, так як це майно зареєстроване в Придністров’ї, як майно Придністровської Молдавської Республіки.

Представник малого підприємства «Аліса»–ОСОБА_5 позовні вимоги Фонду підтримав, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити, пояснивши, що при укладенні спірного договору були порушені норми цивільного права та, крім того, в акті прийому-передачі майна від 30.06.2004 року (т.1 а.с. 29) зазначено, що цей акт складено на виконання договору купівлі-продажу майна № 2/у від 29.06.2004 року, а оспорює мий договір купівлі-продажу датований іншою датою 30.06.2004 року, тому цей акт не можливо приймати, як доказ виконання зобов’язань по спірному договору.

В свою чергу МП «Аліса»орендує майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»на підставі договору №4/76 про передачу в оренду базу відпочинку «Зорі Тирасполю», яка знаходиться на балансі ДУП «Молделектромонтаж»малому підприємству «Аліса», який 28.04.2001 року був погоджений міністерством промисловості ПМР. Крім того, в судовому засіданні, представник МП «Аліса»надав копію додаткової угоди про внесення змін в договір оренди від 23 липня 2002 року, згідно якого пролонговано строк оренди майна по 31 грудня 2012 року, отже у МП «Аліса»зберігається право орендаря майнового комплексу бази відпочинку «Зорі Тирасполю»навіть при вчиненні оскарженого правочину.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Фонду державного майна України до Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж», ОСОБА_3, третя особа Мале підприємство «Аліса», за участю прокуратури Одеської області, прокуратури Київського району м. Одеси про визнання угоди недійсною не підлягає задоволенню, а зустрічний уточнений позов ОСОБА_3 до Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж», Фонду державного майна України, третя особа Мале підприємство «Аліса»про визнання угоди дійсною та стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 18.10.2004 року затверджений висновок про те, що відповідно до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України»та ст.. 1 Угоди між Урядом України та Урядом республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1944 року майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»(смт.Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область) є державною власністю України.

Як вбачається з матеріалів справи майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»складається з сукупності об’єктів нерухомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»- Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно;

Згідно п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України за № 7/5 від 07.02.2002 року (зі змінами станом на 22.01.2009 року) –державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно п. 1.5. Тимчасового Положення - обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Таким чином, у зв’язку з тим, що у відповідності з зазначеними нормами права не відбулася реєстрація права власності на спірне майно, на підставі наказу Фонду Державного майна України, яким затверджено висновок про те, що майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»є державною власністю України, неможливо робити висновок, що дане майно є державною власністю України.

Крім того, висновок Фонду державного майна України про те, що майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»є державною власністю України спростовується висновком № 20 по проведенню судової економічної експертизи по даній справі від 06 листопада 2009 року, станом на 28.12.2002 року, згідно якого база відпочинку «Зорі Тирасполю», яка розташована за адресою пгт. Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область, Україна, віднесена до об’єкту соціально-побутового та передано, як внесок в уставний фонд (капітал) ДУП «Молделектромонтаж»засновником Придністровською Молдавською Республікою балансовою вартістю в розмірі 273,6 рублів ПМР.

Суд погоджується з доводами представника ОСОБА_3 про те, що Фонд не здійснював будь-яких дій, щодо прийняття у володіння майна бази, здійснення її інвентаризації та реєстрації прав власності. Так представником Фонду державного майна не надано доказів того, що Фондом приймалися заходи щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що з 2001 року і по теперішній час майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю»передано ДУП «Молделектромонтаж»на умовах оренди Малому підприємству «Аліса». Представником Фонду не надано жодних доказів того, що з моменту видання наказу Фонду Державного майна України від 18.10.2004 року і по теперішній Фондом приймалися заходи направлені на впорядкування орендних відносин з МП «Аліса».

Крім того судом встановлено, що в квітні 2001 року між ДУП «Молделектромонтаж»та МП «Аліса»було укладено договір № 76 «Про передачу в оренду базу відпочинку «Зорі Тирасполю», яка знаходиться на балансі ДУП «Молделектромонтаж»малому підприємству «Аліса», який 23.05.2001 року був погоджений міністерством промисловості ПМР.

Згідно п.3.1 Договору № 76 –строк оренди майна, матеріальних цінностей та обладнання встановлено на 10 років, з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2010 року.

Майно вважається переданим в оренду з моменту реєстрації цього договору в Міністерстві промисловості ПМР.

Згідно додаткової угоди від 23 липня 2002 року про внесення змін в договір оренди № 76, строк оренди майна пролонговано по 31 грудня 2012 року.

29 червня 2004 року було видано Наказ № 430 Міністерства Промисловості Придністровської Молдавської Республіки «Про припинення права господарського ведення державним майном бази відпочинку «Зорі Тирасполю»державним унітарним підприємством «Молделектромонтаж»та внесенні змін в Статут державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж».

Згідно п.1 Наказу № 430, ДУП «Молделектромонтаж»було наказано розірвати договір «Про передачу в оренду базу відпочинку «Зорі Тирасполю», яка знаходиться на балансі ДУП «Молделектромонтаж»малому підприємству «Аліса»»№76 від 23.05.2001 року, та вважати його недійсним в силу протиріччя законодавству ПМР та нанесення шкоди власнику майна.

          Відповідно до п. 1.4. статуту ДУП «Молделектромонтаж», підприємство знаходиться у відомчому підпорядкуванні уповноваженого виконавчого органу державної влади, на який покладено координаційна і регулювальна діяльність. Відповідно до додатку до статуту підприємства №1 функції засновника ДУП «Молделектромонтаж»від імені Придністровської Молдавської Республіки здійснює Міністерство промисловості ПМР на підставі наказу Президента ПМР №296 від 20 жовтня 2000 року «Про передачу прав по управлінню державним майном». Більш того, статут ДУП «Молделектромонтаж»затверджено наказом Міністерством промисловості ПМР №1351 від 28 грудня 2002 року про що свідчить сам статут.

          Відповідно до п. 3.8 статуту ДУП «Молделектромонтаж», підприємство має право продавати належне йому нерухоме майно, передавати його в оренду, передавати в заставу, вносити в якості вкладу в статутний капітал господарського товариства або іншим засобом розпоряджуватися цим майном тільки із згодою уповноваженого виконавчого органу державної влади (його територіального органу) в встановленому законодавством Придністровської Молдавської Республіки порядку.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що уповноважений орган, якій повинен надати свою згоду на вчинення правочину щодо відчуження нерухомого майна ДУП «Молделектромонтаж»є Міністерство промисловості ПМР, а підприємство має право, за згодою міністерства, від свого імені вчинити правочини відносно свого нерухомого майна.

Згідно п.3 Наказу № 430, ДУП «Молделектромонтаж»було наказано укласти договір купівлі-продажу майна бази відпочинку «Зорі Тирасполю»на підставі заявки потенційного покупця по оціночній вартості, встановленій незалежним оцінщиком –Торгівельно-промисловою палатою ПМР згідно акту експертизи від 28.06.2004 року № 13952, та разом з актом прийому-передачі надати на міністру Промисловості ПМР на затвердження у 2-х денний строк з дня його підписання.

На виконання Наказу № 430 Міністерства промисловості ПМР, 30.06.2004 року ДУП «Молделектромонтаж»було укладено договір купівлі-продажу № 2/у (т.1, а.с. 26-28) з приватним підприємцем ОСОБА_3, який в той же день було погоджено міністерством Промисловості ПМР. Затвердження оскарженого договору купівлі-продажі Міністерством промисловості свідчить про згоду уповноваженого органу на відчуження майнового комплексу бази відпочинку «Зорі Тирасполя». Більш того, про надання такої згоди міністерства свідчить зміст п.п. 2-5 наказу №430.

В подальшому 05.07.2004 року було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 2/у від 30.06.2004 року (т.1, а.с.59), згідно якого змінено преамбулу договору, а саме покупцем зазначено не приватного підприємця, а фізичну особу –громадянина України ОСОБА_3 та виправленні допущенні при укладенні правочину деякі помилки.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору продавець передає у власність, а покупець приймає та сплачує відповідне майно бази відпочинку «Зорі Тирасполя», згідно акту експертизи незалежного оцінювача, який є невід’ємною частиною договору.

          Згідно п. 2.2 зазначеного договору, продавець передає майно покупцю згідно акту прийому передачі, який є невід’ємною частиною договору.

          Як вбачається з акту прийому-передачі від 30.06.2004 року продавець передав, а покупець прийняв у власність майно бази відпочинку, що є предметом договору (додатки № 1,2 по переліку майна та документів).

          Однак, фактично майно не було передано у власність ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що майно утримувалось Малим підприємством «Аліса», хоча на той момент були відсутні законні підстави на це (Наказ міністерства промисловості ПМР № 430).

          В свою чергу ОСОБА_3 не виконав умови договору щодо оплати придбаного по договору майна, у зв’язку з тим, що воно утримувалось МП «Аліса».

Тобто, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, та відбулося часткове виконання договору, однак сторони не змогли довести свої наміри до кінця, у зв’язку з втручанням третьої сторони.

14.12.2004 року ДУП «Молделектромонтаж»подало в суд позов до ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості по спірному договору та визнання його дійсним, що свідчить про намір ДУП «Молделектромонтаж»вчинити оскаржений правочин навіть після втручання в договірні правовідносини третьої сторони (МП «Аліса»).

          Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, суд не може погодитися з твердженням представника МП «Аліса»про те, що посилання представника ОСОБА_3 на наказ міністерства промисловості № 430 від 29.06.2004 року є необґрунтованими, у зв’язку з тим, що цей наказ було скасовано на підставі наказу міністерства промисловості ПМР № 304 від 18.06.2008 року, у зв’язку з тим, що на момент виникнення спірних правовідносин він був чинним, а такій довід МП «Аліса»можливо розцінювати як одностороння відмова продавця від правочину, що є недопустимим. Більш того, відповідач ДУП «Молделектромонтаж», як сторона оскарженого правочину, на такі обставини не посилався.

          Також суд не може погодитися з твердженням представника МП «Аліса»про те, що не можна приймати до уваги як доказ акт прийому-передачі майна у власність суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 (т.1, а.с. 29) так як вважає, що при складанні акту прийому-передачі виконавцем була допущена помилка щодо дати укладання договору купівлі-продажу № 2/у, на виконання якого було складено даний акт. Помилка не змінює та не припиняє договірні правовідносини та не спростовує сам акт прийому-передачі майна.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави визнати договір купівлі-продажу № 2/у від 30.06.2004 року, укладений між ДУП «Молделектромонтаж»та ОСОБА_3 дійсним.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з МП «Аліса»моральної шкоди не підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що йому дійсно завдано моральну шкоду діями МП «Аліса», та в чому самому полягає ця моральна шкода.

          Керуючись ст.ст. 209, 212-216 ЦПК України, ст.ст. 202-204, 220 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Фонду державного майна України до Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж», ОСОБА_3, третя особа Мале підприємство «Аліса», за участю прокуратури Одеської області, прокуратури Київського району м. Одеси про визнання угоди недійсною – відмовити повністю.

Уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж», Фонду державного майна України, третя особа Мале підприємство «Аліса» про визнання угоди дійсною та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу майна № 2/у від 30.06.2004 року, згідно якого ОСОБА_3 придбав у Державного унітарного підприємства «Молделектромонтаж» (Молдова, Придністров’я) майновий комплекс «ОСОБА_9), який розташований смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                                               О.О. Толкаченко