Справа № 11-411/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - Воронцова С.В.
Категорія - ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач - Григор'єва В.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді - Щербакова О.С.
суддів - Григор'євої В.Ф., Білоброва В.Д.
з участю прокурора - Сороки Г.В.
засудженого _ ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, працюючий токарем КП „Пожтехніка”, раніше судимий: 09.01.2001 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст.140 ч.1 КК України ( в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі; 25.03.2002 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.ст.140 ч.2, 186 ч.2, 69, 70 ,71 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі; 04.10.2005 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.190 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 18.08.2006 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.186 ч.2, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, постановою Машевського районного суду Полтавської області від 21.08 2008 року звільнився 29.08.2008 року із ВК № 9 із заміною не відбутої частини покарання 1 рік 10 місяців 2 дні на виправні роботи, із яких відбув 4 місяці, мешканець АДРЕСА_1,
засуджений за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України приєднано до призначеного покарання 1 місяць позбавлення волі за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.08.2006 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 352 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 350 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на суму 3 702 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 202 грн. 82 коп. судових витрат на проведення НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області судово-трасологічної експертизи.
Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 20 грудня 2008 року, близько 22 години, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, з метою викрадення чужого майна, умисно штовхнув руками потерпілу ОСОБА_2, заподіявши їй фізичний біль, після чого відкрито викрав: сумку, вартістю 150 грн., у якій знаходились мобільний телефон „Самсунг X 120”, вартістю 797 грн., з карткою передплаченого мобільного зв'язку „ Джинс”, вартістю 40 грн., з залишком коштів на рахунку в сумі 2 грн., що знаходився в чохлі, вартістю 40 грн., у якому знаходилась картка передплаченого мобільного сервісу „Джинс”, вартістю 25 грн., гаманець фірми „Мері Кей”, вартістю 50 грн., у якому знаходились гроші в сумі 3 грн., банківська картка банку „Демарк”, вартістю 25 грн., банківська картка банку „Укрсиббанк”, вартістю 25 грн., візитки, іконки, які матеріальної цінності не представляють, косметичку, вартістю 5 грн., у якій знаходилась губна помада „Мері Кей” Фуксія, вартістю 70 грн., дві губні помади „Мері Кей” Шел, кожна вартістю по 70 грн., на загальну суму 140 грн., механічний олівець для очей „Мері Кей”, вартістю 55 грн., туш для вій „Мері Кей”, вартістю 90 грн., блокнот - записна книжка, вартістю 10 грн., шарф чорного кольору, вартістю 15 грн., дві кулькові ручки, кожна вартістю 2 грн., загальною вартістю 4 грн., три ключі у одній зв'язці, кожний вартістю 10 грн., на суму 30 грн., ключ від домофону, вартістю 10 грн., два гребінця, кожний вартістю 5 грн., на суму 10 грн., носову хустинку вартістю 1 грн., а всього майна на загальну суму 1 597 грн., що належать ОСОБА_2
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, застосувати щодо нього ст.75 КК України, звільнити від призначеного покарання з випробуванням, а час проведений ним у СІЗО просить зарахувати у строк не відбутої частини покарання за постановою Машевського районного суду Полтавської області від 21.08.2008 року. Обґрунтовуючи апеляцію, засуджений посилається на те, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, а визнавальні показання під час досудового слідства він давав під фізичним та психічним тиском з боку працівників міліції. Також не визнає і суму моральної та матеріальної шкоди, оскільки така шкода нічим не підтверджена.
Заслухавши доповідача по справі, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити з вказаних підстав, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, оскільки він законний та обґрунтований, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за зазначених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку і є обґрунтованим.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 категорично заперечував свою причетність до заволодіння майном ОСОБА_2 При цьому зазначав, що в ході досудового слідства на нього здійснювали тиск, тому він був змушений зізнатись в скоєнні вказаного злочину, при відтворенні обстановки та обставин події злочину він розповідав так, як йому сказали говорити до цього співробітники міліції .
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв злочин, передбачений ст.186 ч.2 КК України, є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами.
Мотивуючи у вироку про доведеність вини засудженого у вчиненні даного злочину, суд обґрунтовано послався як на один із доказів на первинні показання ОСОБА_1 , які ним були дані на досудовому слідстві. В своїх показаннях він в деталях, які не міг знати, якби не був їх безпосереднім виконавцем, вказував на обставини, за яких вчинив даний злочин.
Дані показання об'єктивно узгоджуються з іншими матеріалами справи, а саме: явкою з повинною засудженого ОСОБА_1 та його поясненнями (а.с.7, 8); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24.12.2008 року та фототаблицею до нього (а.с. 26-30), де він повністю визнавав свою вину та докладно розповідав про обставини вчиненого ним злочину; протоколом очної ставки між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 від 25.12.2008 року (а.с. 31), згідно з яким ОСОБА_1 не заперечував факту викрадення сумки з речами та вказав місце, куди її викинув, вказавши, що телефон продав; протоколом виїмки та огляду від 24.12.2008 року, згідно якого у ОСОБА_2 було вилучено та оглянуто її жіночу сумку з речами, яку вона відповідно до своїх додаткових показань знайшла на місці вказаному ОСОБА_1 та речовими доказами по справі (а.с.12, 14,15).
Відповідно до висновку судово-трасологічної експертизи №25 від 18 лютого 2009 року ручки та сумка, вилучені 24.12.2008 року у потерпілої ОСОБА_2 складали раніше одне ціле, пошкодження на ручках та сумці утворились шляхом прикладання до них сили, направленої на розрив (а.с.65-70).
Показаннями свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні, яка була понятою під час відтворення обстановки та обставин події, підтверджується, що ОСОБА_1 особисто детально розповідав про обставини, за яких викрав сумку потерпілої. При цьому ніякого тиску з боку працівників міліції не було.
Т вердженню ОСОБА_1 про дачу ним визнавальних показань під впливом незаконних методів - фізичного насильства та психічного тиску з боку працівників міліції, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину, суд дав у вироку належну оцінку, правильно визнавши ці твердження безпідставними.
Як вбачається з матеріалів перевірки № 82\1-09, проведеної прокуратурою м.Чернігова, доказів того, що в ході досудового слідства до ОСОБА_1 здійснювався тиск з боку працівників міліції не встановлено, з приводу чого винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 лютого 2009 року, яка набрала чинності.
Наведене повністю спростовує доводи засудженого, викладені в апеляції, про обмову себе під впливом незаконних методів дізнання і досудового слідства.
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про вчинення засудженим ОСОБА_1 злочину, за який він був визнаний винним судом. А тому, твердження засудженого про його непричетність до скоєного злочину, колегія суддів розцінює, як позицію захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного діяння.
Колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчинене повторно .
Покарання засудженому обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину , особи засудженого, що має судимості та вчинив злочин в період не відбутого покарання за аналогічний злочин, посередньо характеризується, притягувався до адміністративної відповідальності, його вік, стан здоров'я, сімейне положення, поведінку потерпілої, відсутності обставин, які пом'якшують покарання, за наявності обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Остаточна міра покарання призначена судом у відповідності з вимогами ст.71, 72 КК України.
Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов розв'язаний правильно.
Зокрема, задовольняючи позовні вимоги потерпілої стосовно відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням моральних страждань потерпілого, інших негативних наслідків, та визначив розмір відшкодування з урахуванням ступеня вини засудженого.
Вирішуючи питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов правильного висновку про задоволення позову потерпілої в цій частині, оскільки в матеріалах кримінальної справи є докази на підтвердження суми понесених потерпілою матеріальних збитків.
Підстав для зміни чи скасування вироку, або застосування ст.75 КК України, як про це ставиться питання в апеляції, не вбачається.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Григор'єва В.Ф. Щербаков О.С. Білобров В.Д.