Справа 2-3438/09

                                          Категорія 56

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

27 липня 2009 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді – Кравченко В.Є.,

при секретарі – Володіній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Федерального державного унітарного підприємства «13 судноремонтний завод чорноморського ОСОБА_6 оборони Російської Федерації», третя особа – Відділ приватизації комунального житлового Фонду майна Севастопольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просять визнати недійсним свідоцтво про право власності на житлове приміщення - трьохкімнатну квартиру за № 123, що розташована в житловому  будинку № 42 по вулиці Генерала Жиділова в місті Севастополі та яка на праві спільної часткової власності у рівних частках належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Позовні вимоги мотивовані обставинами проведення приватизації вказаного об’єкту нерухомості органом, що не мав права на видачу свідоцтва про право власності, а отже неможливістю позивачами розпоряджатись своєю власністю на власний розсуд, зокрема, відчужувати її. Підставою звернення до суду є визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказану квартиру з метою можливості подальшого законного переоформлення права власності.

Позивач – ОСОБА_4 в судовому засіданні звернулась із заявою, в якій просить повернути їй зайво сплачене державне мито у розмірі 1700 грн., мотивуючи свою вимогу тим, що сплата державного мита була проведена нею у більшому розмірі ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

Суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулись з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності, тобто із позовною заявою немайнового характеру. Розмір судового збору для таких вимог, відповідно до підпункту «д» статті 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.1993 року становить 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 8 грн. 50 коп. В матеріалах справи міститься квитанція № ПН269726 від 08.04.2009, що підтверджує сплату позивачем -  ОСОБА_4 судового збору за вказаним позовом у розмірі 8,50 грн.

Крім цього, в матеріалах справи міститься інша квитанція          № ПН263455 від 18.03.2009 року, що підтверджує сплату позивачем – ОСОБА_4 державного мита у розмірі 1700 грн.

Відповідно до п.1 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення  розміру  позовних  вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.1 ч.1 ст. 83 ЦПК України, суд –  

У Х В А Л И В:

Повернути позивачу – ОСОБА_4 зайво сплачене державне мито у розмірі 1700 грн., на підставі квитанції             № ПН263455 від 18.03.2009 року.

Надати позивачу –  ОСОБА_4 оригінал квитанції             № ПН263455 від 18.03.2009 року про сплату державного мита у розмірі 1700 грн. для пред’явлення в орган Державного казначейства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

                     Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                                           В.Є.Кравченко