Справа № 2-3438/09.

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 липня 2009 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді – Кравченко В.Є.,

при секретарі – Володіній К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Федерального державного  унітарного підприємства «13 судноремонтний завод чорноморського ОСОБА_6 оборони Російської Федерації», третя особа – Відділ приватизації  комунального житлового Фонду майна Севастопольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просять визнати недійсним свідоцтво про право власності на житлове приміщення - трьохкімнатну квартиру за № 123, що розташована в житловому  будинку № 42 по вулиці Генерала Жиділова в місті Севастополі та яка на праві спільної часткової власності у рівних частках належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Позовні вимоги мотивовані обставинами проведення приватизації вказаного об’єкту нерухомості органом, що не мав права на видачу свідоцтва про право власності, а отже неможливістю позивачами розпоряджатись своєю власністю на власний розсуд, зокрема, відчужувати її. Підставою звернення до суду є визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказану квартиру з метою можливості подальшого законного переоформлення права власності.

Позивач, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Інші позивачі в судове засідання не з’явились, надали суду заяви в яких просили розглянути справу на підставі наявних письмових доказів у справі, за їх відсутністю, та ухвалити рішення  про задоволення  позову.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відділу приватизації комунального житлового Фонду майна Севастопольської міської ради в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, просить справу вирішити відповідно до закону,ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник Федерального державного унітарного підприємства «13 судноремонтний завод ОСОБА_7 ОСОБА_6 оборони Російської Федерації» в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, з позовними вимогами погоджується в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних обставин.

Згідно статті 41 Конституції України кожен  має  право  володіти,  користуватися і розпоряджатися  своєю власністю.

В силу приписів статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивачів до суду є обставини приватизації спірної квартири з порушенням вимог ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Судом встановлено, що право власності на трьохкімнатну квартиру за        № 123, що розташована в житловому  будинку № 42 по вулиці Генерала Жиділова в місті Севастополі у рівних частках (по 1/5 частки) належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Підставою володіння цим майном позивачі зазначають Свідоцтво про право власності від 25.12.1997 року, видане на підставі розпорядження № 1116 від 25.12.1997 року військовою частиною № 87069 м. Севастополя, як органом, котрий на той час був уповноважений проводити приватизацію, та зареєстрованого в реєстровій книзі за № 1643.

Факт реєстрації позивачів у даній квартирі підтверджується довідкою КП «БТІ та ДРОНМ» Управління майном міста Севастополя від 24.01.1998 року за                № 68. З метою можливості подальшого розпорядження своєю власністю, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на трьохкімнатну квартиру за № 123, що розташована в житловому  будинку № 42 по вулиці Генерала Жиділова в місті Севастополі.

Презумпція правомірності правочину встановлено в статті 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину  не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приватизація житла в Україні здійснюється на підставі вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що

Листом начальника відділу приватизації житла Фонду комунального майна України від 12.03.2009 року та поясненнями представника відповідача від 27.07.2009 року підтверджується, що в/ч 87069, правонаступником якої є Федеральне державне унітарне підприємство «13 судноремонтний завод чорноморського ОСОБА_6 оборони Російської Федерації», з червня 1997 року перейшла під юрисдикцію Російської Федерації.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зміст свідоцтва про право власності від 25.12.1997 року, виданого на підставі розпорядження            № 1116 від 25.12.1997 року військовою частиною № 87069 суперечить вимогам  п.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а отже не відповідає і положенням ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки в/ч 87069 з червня 1997 року, не мала права здійснювати функції органу приватизації державного житлового фонду.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст.203 Цивільного кодексу України щодо відповідності правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні докази, у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що приватизація квартири за № 123, що розташована в житловому  будинку № 42 по вулиці Генерала Жиділова в місті Севастополі була проведена невідповідним органом та з порушенням порядку, встановленого ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а отже, позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 25.12.1997 року, виданого на підставі розпорядження            № 1116 від 25.12.1997 року військовою частиною № 87069, підлягають задоволенню.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,10,11,60,169, 179,212,215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житлове приміщення - трьохкімнатну квартиру за № 123, що розташована в житловому будинку № 42 по вулиці Генерала Жиділова в місті Севастополі від 25.12.1997 року, виданого військовою частиною № 87069 25.12.1997 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                        В.Є. Кравченко