справа № 2а-678/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Кравченко В.Є.,
при секретарі – Володіної К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополя про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав та стягнення з нього недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2007 роки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни, в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підставою для відновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України, сторона зазначає обставини того, що її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належну щомісячну державну соціальну допомогу її, як дитині - війни, її повідомлено не було, а про факт грубого порушення прав стало відомо тільки після висвітлення у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Приймаючи до уваги, що позивач пред’явив позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, а Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку у тому числі районні управління, суд, керуючись пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року за № 1261, статтями 48,52 КАС України, здійснив заміну первісного відповідача на належного – Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя, всі матеріали адміністративного позову були надіслані відповідачеві.
Сторони надали на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, у порядку письмового провадження. Позивач вимоги, викладені у позовній заві підтримує у повному обсязі. УПФУ в Нахімовському районі м. Севастополя проти підстав заявленого позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбачений ст. 6 цього Закону, а саме зі змісту даної статті не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів та джерел і в якому саме порядку здійснюється призначення та виплата пенсії. Крім того, органи Пенсійного фонду України мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством України, до того ж, відповідно до статей 7,23 Бюджетного кодексу України, пенсійний фонд в своєї роботі повинен керуватися принципом цільового використання бюджетних коштів за їх призначенням, до яких, на думку – Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя, виплата щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не відноситься.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заперечень на позов, знаходить можливим здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження, передбаченого п.10 ст.3 і ч.3 ст.122 КАС України, за наслідком якого знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується посвідченням встановленого зразка, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у запереченнях на позов зазначив, що за основу розрахунку державної соціальної допомоги дітям війни, який зроблений позивачем, не може бути прийнятий розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно ч. 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Судом прийнято до уваги це твердження відповідача, але, відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді і вирішенні адміністративній справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч.1,2 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Також суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що фінансування виплат, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється з Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, оскільки п. З Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.07 року, встановлено, що до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пунктом 8 зазначеної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Згідно з Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.01 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п. 3 якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат, отже саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Разом з наведеним , у листі від 27.12.2007 року за № 1323/0/039/98-07 «Щодо порядку виплати дітям війни надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії» Міністерство праці та соціальної політики України та Пенсійний Фонд України роз’яснило , що виплата підвищення до пенсії дітям-війни здійснюється за матеріалами пенсійних справ без подання пенсіонерами будь-яких додаткових документів.
Щодо доводів відповідача, викладених у письмових запереченнях, про те, що фонд діяв відповідно до закону та порушень у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги стосовно позивача не вчиняли, оскільки вони не виплачували допомогу на підставі Законів України “Про Державний бюджет на 2006 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а здійснювати перерахунок вони не зобов’язані, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 110 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 17 ст. 77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена.
Отже, в 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.
З’ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, суд виходить з наступного.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 1 цього Закону. Згідно статті 111 цього Закону у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного вічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 2, 13, 14, 23,29, 30, 39, 41,43,44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п. 5 ч.1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, а з 31 жовтня 31 грудня (415,11 гривень).
У частині 2 ст.62 зазначеного Закону встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2007рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007р. по 30.09.2007р. -410,06грн.; з 01.10.2007р.- по 31.12.2007р.-415,11грн.
За таких обставин суд вважає, що розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:
Щомісячна державна соціальна допомога за липень-грудень 2007 р. дорівнює 742,64 гривень:
Липень-вересень (410,06 гривень х 30%) х 3 місяця = 369,05 гривень;
Жовтень-грудень (415,11 гривень х 30%) х 3 місяця = 373,59 гривень.
Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, №52, 27.07.2007р .
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік та за період з січня по серпень 2007 року, включно, позивач не надав.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з вимогою про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за вищевказаний спірний період, позивачем пропущений, оскільки осатаній звернувся до суду з позовом за межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. До того ж, згідно зі ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія може бути виплачена за минулий час лише нарахована, а нарахування спірної щомісячної державної соціальної допомоги органами пенсійного фонду не відбувалось.
Таким чином, суд застосовує наслідки пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, а відповідно, захисту підлягає порушене право позивача шляхом задоволення позову тільки у частині вимог нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у період з вересня по грудень 2007 року, в сумі 496,60 гривень, згідно наступного розрахунку: з жовтня по грудень 2007 року - (415,11х30 %) х 3 місяця = 373,59 грн ., разом сума, яка підлягає нарахуванню складає –373,59 грн.
Щодо способів відновлення порушеного права та визначення способу виконання рішення суду суд, враховуючи повноваження, встановлені у статті 162 КАС України, вважає, що у адміністративному судочинстві має розглядатися вимога й про стягнення невиплачених за законом платежів, отже, захист прав позивача в такий спосіб, на думку суду, не суперечить правилу, зазначеному у ст.11 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.
На підставі ст.152 Конституції України, ст.ст.5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями, ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, керуючись ст.ст. 2,3, 8, 10, 48,52,71, 99, 100, 122, 160 - 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з жовтня по грудень 2007 року, в сумі 373,59 гривень .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати, у розмірі 3,40 грн. віднести на рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Нахімовського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського адміністративного апеляційного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Нахімовський районний суд м. Севастополя.
Головуючий – суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Нахімовського районного
Суду м. Севастополя В.Є. Кравченко