ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-46636/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Огурцова О.П.,

при секретарі – Чудак В.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача -ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавської державної сортодослідної станції до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа - начальник контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі ОСОБА_3 про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2009 року Полтавська державна сортодослідна станція звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа - начальник контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі ОСОБА_3 про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню, частину вимог контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі Полтавської області Головного контрольно-ревізійного управління України за № 08-21/935 ввід 31.07.2009 року, а саме: зазначених у пункті 2 в частині вжиття заходів щодо відшкодування завищених витрат бюджетних коштів на сплату внесків до Пенсійного фонду України, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття у сумі 683 грн. 02 коп. та у сумі 1163 грн. 76 коп.; зазначених у пункті 6 в частині прийняття невідкладних заходів щодо усунення використання бюджетних коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків, зокрема, за КЕКВ 1111 у сумі 4660 грн., та у сумі 2980 грн.; зазначених у пункті 7; зазначених у пункті 8; зазначених у пункті 10 в частині забезпечення відшкодування безпідставно використаних коштів на утримання автомобіля, який не числиться на обліку у сумі 3355 грн. 12 коп. та понад норми списання палива в сумі 1593 грн. 07 коп.; зазначених у пункті 11; зазначених у пункті 17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем відповідно до ст.ст. 10, 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" керівнику позивача пред’явлено вимоги про усунення порушень за № 08-21/935 від 31.07.2009 року, які ґрунтуються на висновках акту планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Полтавської державної сортодослідної станції за 2007 рік (частково), за 2008 рік та завершений звітний період 2009 року № 08-21/17 від 22.07.2009 року, та складаються з 19 пунктів, з частиною яких позивач не згоден та вважає їх протиправними. Крім того, вважає, що планова перевірка проведена з порушенням вимог Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 08.08.2001 року, тому і вимоги, винесені за її результатами не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилались на те, що на виконання вимог наказу ГоловКРУ України від 15.06.2009 року № 147 «Про внесення змін до планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на ІІ та ІІІ квартали 2009 року» наказом КРУ в Полтавській області від 17.06.2009 року № 84 затверджено зміни до Планів контрольно-ревізійної роботи КРУ в Полтавській області на ІІ та ІІІ квартали 2009 року та внесено зміни до Планів контрольно-ревізійних відділів на ІІ та ІІІ квартали 2009 року, у тому числі і контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі, в частині включення пункту 1.1.5.4 в редакції «Ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій підпорядкованих Міністерству аграрної політики України, за 2008 рік та завершений звітний період 2009 року». За результатами проведеної планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Полтавської державної сортодослідної станції за 2007 рік (частково), за 2008 рік та завершений звітний період 2009 року встановлено низку порушень, які зафіксовані у акті ревізії № 08-21/17 від 22.07.2009 року та не були усунуті у ході її проведення. Тому відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" на адресу позивача направлено письмові вимоги про усунення виявлених порушень № 08-21/935 від 31.07.2009 року та встановлено термін зворотного інформування про їх усунення до 20.08.2009 року.

Третя особа у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» контрольно-ревізійні управління в областях проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Статтею 9 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» встановлено, що контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах виконують функції, визначені статтею 8 цього Закону (за винятком пунктів 1 і 7).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Судом встановлено, що контрольно-ревізійним відділом в Глобинському районі згідно із п. 2.51 плану контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі на ІІ квартал 2009 року, та підставі направлень від 02.07.2009 року № 18, від 26.06.2009 року № 17, проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Полтавської державної сортодослідної станції за 2007 рік (частково), за 2008 рік та завершений звітний період 2009 року. Ревізію проведено з 30.06.2009 року по 22.07.2009 року у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану. Про проведення контрольного заходу позивача повідомлено листом від 17.06.2009 року за № 08-14/724.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання вимог наказу ГоловКРУ України від 15.06.2009 року № 147 «Про внесення змін до планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на ІІ та ІІІ квартали 2009 року» наказом Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 17.06.2009 року № 84 затверджено зміни до Планів контрольно-ревізійної роботи КРУ в Полтавській області на ІІ та ІІІ квартали 2009 року та внесено зміни до Планів контрольно-ревізійних відділів на ІІ та ІІІ квартали 2009 року, у тому числі і контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі, в частині включення пункту 1.1.5.4 в редакції «Ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій підпорядкованих Міністерству аграрної політики України, за 2008 рік та завершений звітний період 2009 року».

Відтак, дії контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі щодо проведення планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Полтавської державної сортодослідної станції ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

За результатами ревізії складено акт № 08-21/17 від 22 липня 2009 року, який підписано директором позивача із запереченнями.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» органи ДКРС мають право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контрольно-ревізійним відділом в Глобинському районі пред’явлено директору позивача вимоги за № 08-21/935 від 31.07.2009 року «Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Полтавської державної сортодослідної станції порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів», із частиною пунктів яких не погодився позивач та оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку виявленим порушенням, про усунення яких позивачем пред'явлено вимогу у пункті 2 в частині вжиття заходів щодо відшкодування завищених витрат бюджетних коштів на сплату внесків до Пенсійного фонду України, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття у сумі 683 грн. 02 коп. та у сумі 1163 грн. 76 коп. та у пункті 6 вимог про усунення порушень від 31.07.2009 року № 08-21/935 в частині прийняття невідкладних заходів щодо усунення використання бюджетних коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків, зокрема, за КЕКВ 1111 у сумі 4660 грн., та у сумі 2980 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ОСОБА_4 укладено договір від 12.08.2008 року, предметом якого є виконання ОСОБА_4 робіт по ремонту фасаду. За проведені ОСОБА_4 роботи останній у серпні 2008 року проведено нарахування оплати праці за КЕКВ 1111 «Оплата праці працівників бюджетних установ» в сумі 2890 грн.

Разом з тим, відповідно до вимог наказу Державного казначейства України від 08.12.2006 року № 330 «Про затвердження змін до Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» видатки на поточний ремонт повинні бути проведені за КЕКВ 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання».

Таким чином, оплата робіт за укладеним цивільно-правовим договором в сумі 2980 грн. по КПКВ 2808020 за КЕКВ 1111 «Оплата праці працівників бюджетних установ» є нецільовим використанням бюджетних коштів на суму 2980 грн. При цьому безпідставне відрахування до державних цільових фондів становить 683 грн. 02 коп.

Аналогічно, за рахунок КЕКВ 1111 «Оплата праці працівників бюджетних установ» ОСОБА_5 проведено оплату наданих ним послуг по комп’ютерно-програмній роботі за 2008 рік та І півріччя 2009 року на загальну суму 4600 грн.

Із пояснень представника відповідача та третьої особи встановлено, що у ході проведення ревізії позивачем не було надано наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 та табелів робочого часу ОСОБА_5 На надання зазначеної послуги позивачем оформлялись наряди.

Разом з тим, відповідно до вимог наказу Державного казначейства України від 08.12.2006 року № 330 «Про затвердження змін до Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» видатки на поточний ремонт повинні бути проведені за КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки».

Таким чином, оплата наданих позивачу ОСОБА_5 послуг у сумі 4600 грн. по КПКВ 2808020 за КЕКВ 1111 «Оплата праці працівників бюджетних установ» є нецільовим використанням бюджетних коштів на суму 4600 грн. При цьому безпідставне відрахування до державних цільових фондів становить 1163 грн.76 коп.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про необґрунтованість вимог у зв’язку з винесенням постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 23.09.2009 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 164-12 КпАП України закрито в зв’язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, є обов'язковими для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.

У даному спорі не розглядаються питання застосування цивільно-правових наслідків дій ОСОБА_6

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога КРВ в Глобинському районі щодо відшкодування завищених витрат бюджетних коштів на сплату внесків до Пенсійного фонду України, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття у сумі 683 грн. 02 коп. та у сумі 1163 грн. 76 коп. ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Статтею 118 Бюджетного кодексу України визначені заходи, що застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення. Згідно даної норми у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування: 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами. Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.

Порядком зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2006 р. N 492 (надалі – Порядок № 492) визначено механізм передбаченого законом зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету у разі їх нецільового використання (крім бюджетних коштів, одержаних як субвенція), допущеного у поточному чи минулих роках.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 492 у разі встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів контролюючий орган протягом десяти робочих днів з дати реєстрації акта, а в разі наявності заперечень (зауважень) розпорядника бюджетних коштів - з дати надання письмового висновку щодо таких заперечень (зауважень) подає до Мінфіну (місцевого фінансового органу, головного розпорядника бюджетних коштів) засвідчену підписом керівника контролюючого органу копію акта, що скріплений печаткою такого органу. До акта додається довідка контролюючого органу про бюджетне правопорушення за формою та у порядку, що встановлюються Мінфіном. Одночасно з поданням зазначених документів керівник контролюючого органу приймає в установленому законодавством порядку рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами розпорядника бюджетних коштів, який вчинив бюджетне правопорушення, за відповідними кодами економічної класифікації видатків та відповідною бюджетною програмою (функцією).

Пунктом 9 Порядку № 492 встановлено, що у разі встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів за захищеними статтями видатків бюджету, а також коли на момент прийняття рішення про зменшення асигнувань обсяг невикористаних коштів у межах бюджетного асигнування за відповідними кодами економічної класифікації видатків та бюджетною програмою (функцією) недостатній для зменшення бюджетних асигнувань, Міністр фінансів (керівник місцевого фінансового органу, головний розпорядник бюджетних коштів) приймає рішення відповідно до пункту 7 цього Порядку за іншими кодами економічної класифікації видатків за такою чи іншою бюджетною програмою (функцією). У разі встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів за спеціальним фондом відповідного бюджету рішення про зменшення асигнувань приймається за загальним фондом. Недостатність невикористаних бюджетних асигнувань за бюджетними програмами (функціями) в цілому для їх зменшення є підставою для перегляду Міністром фінансів (керівником місцевого фінансового органу, головним розпорядником бюджетних коштів) розміру відповідних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів під час розрахунку на наступні бюджетні періоди в сторону зменшення планованих граничних обсягів.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 492 якщо протягом 30 днів після прийняття рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами не прийнято рішення про зменшення бюджетних асигнувань, контролюючим органом в установленому законодавством порядку може бути прийнято рішення про повторне зупинення операцій з бюджетними коштами.

Представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження застосування органами ДКРС зазначеного механізму усунення порушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога контрольно-ревізійного відділу у Глобинському районі до позивача про прийняття невідкладних заходів щодо усунення використання бюджетних коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків, зокрема, за КЕКВ 1111 у сумі 4660 грн., та у сумі 2980 грн. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, яким встановлено інший механізм усунення нецільового використання коштів розпорядниками бюджетних коштів.

Надаючи оцінку виявленим порушенням, про усунення яких позивачем пред'явлено вимогу зазначену у пункті 7, а саме: закупівлю товарів, робіт і послуг здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства України, суд виходить з наступного.

У ході проведення ревізії було встановлено та зафіксовано у акті ревізії порушення позивачем при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг вимог Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року № 274 та Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921.

Судом встановлено, що відповідачем було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення директора позивача ОСОБА_6

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою Глобинського районного суду від 23.09.2009 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 164-14 КпАП України закрито у зв’язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із мотивувальної частини постанови вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА_6 було допущено порушення вимог законодавства України про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, хоча і у стані крайньої необхідності.

Таким чином, вимога здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до вимог чинного законодавства України є у даному випадку обґрунтованою та не тягне для позивача жодних негативних наслідків.

Надаючи оцінку виявленим порушенням, про усунення яких позивачем пред'явлено вимогу зазначену у пункті 8, а саме: придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів проводити з дотриманням вимог діючих нормативно-правових актів України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем допущено порушення Граничних сум витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 332, при придбанні у липні 2007 року автомобіля НОМЕР_1 в частині перевищення граничних норм на 55000 грн. (придбано за 115000 грн.) при встановленій для бюджетної установи граничної суми витрат на придбання легкових автомобілі 60000 грн. Кошти перераховано платіжним дорученням від 18.07.2007 року № 474 по КПКВ 2808020 КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування».

Форма вимоги, яку органи державної контрольно-ревізійної служби України мають право пред’являти керівникам підконтрольних установ, що ревізуються, не встановлена жодним нормативно-правовим актом.

Відтак, суд приходить до висновку, що пункт 8 оскаржуваної вимоги є обґрунтованим та сформульований виходячи зі змісту чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.

Надаючи оцінку виявленим порушенням, про усунення яких позивачем пред'явлено вимогу зазначену у пункті 10 в частині забезпечення відшкодування безпідставно використаних коштів на утримання автомобіля, який не числиться на обліку у сумі 3355 грн. 12 коп. та понад норми списання палива в сумі 1593 грн. 07 коп., суд виходить з наступного.

Із пояснень представника позивача встановлено, що у 2000 році у зв’язку з виробничою необхідністю за наказом керівника Державної служби по охороні прав на сорти рослин був переданий до Полтавської державної сотродослідної станції транспортний засіб KIA BESTA, який рахується на балансі Березівської державної сортодослідної станції з утриманням та експлуатацією за рахунок Полтавської державної сортодослідної станції.

Ревізією встановлено та не заперечується представником позивача, що зазначений транспортний транспорт за даними бухгалтерського обліку позивача не числиться та протягом 2008 – І півріччя 2009 року позивачем проводились видатки по утриманню транспортного засобу KIA BESTA на загальну суму 3355 грн. 12 коп. Крім того, встановлено, що протягом 2008 року на автомобіль проведено списання дизельного пального в кількості 523 літри на суму 2525 грн. 25 коп.

Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем порушено п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228. в частині проведення видатків на утримання автомобіля, який не рахується в обліку позивача в сумі 3344 грн. 12 коп.

Крім того, судом встановлено, що в зимових умовах за період 2008 рік-І квартал 2009 року при плюсовій температурі повітря проводилось списання паливно-мастильних матеріалів з урахуванням підвищеного норми витрат (на зимовий період).

Згідно із пунктом 1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Пунктом 3 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, встановлено, що врахування дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми. Для коригування лінійних норм можуть застосовуватись всі наведені у цьому розділі коригуючі коефіцієнти. Для коригування норм на транспортну роботу можуть застосовуватись наведені коригуючі коефіцієнти за винятком 3.1.11 і 3.2.3. Для коригування норм на роботу спеціального обладнання можуть застосовуватись тільки коригуючі коефіцієнти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.9 та 3.1.10. Максимальні значення коефіцієнтів коригування норм витрат палива відповідають гранично допустимим нормативам для найскладніших умов експлуатації рухомого складу. Право встановлення конкретних величин коефіцієнтів у регламентованих межах та термін їх дії надається керівникам підприємств та затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що керівником позивача такий наказ не видавався та до ревізії не пред’являвся.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено вимоги п. 3 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, внаслідок чого безпідставно списано паливо у завищених розмірах на 359 літрів на загальну суму 1593 грн. 07 коп.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що зазначена вище норма не зобов’язує керівника видавати наказ, оскільки вимога відповідача не містить зобов’язання позивача видати такий наказ, а пов’язана з наслідками списання паливно-мастильних матеріалів з порушенням встановленого законодавством України порядку.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку виявленим порушенням, про усунення яких позивачем пред'явлено вимогу зазначену у пункті 11, а саме: прийняти міри по відшкодуванню недостачі палива на суму 199 грн. 43 коп. та здійснити відповідні перерахування до державного бюджету, суд виходить з наступного.

Із акту ревізії вбачається (стор. 31), що за результатами інвентаризації паливно-мастильних матеріалів встановлено їх нестачу на загальну облікову суму 199 грн. 43 коп. Тому з врахуванням вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116, відшкодування збитків складає 398 грн. 86 коп.

Суду не було надано жодних письмових доказів на підтвердження висновків зроблених у акті ревізії щодо недостачі палива на суму 199 грн. 43 коп.

Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено. Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, вимоги пункту 11 вимоги контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі щодо прийняття мір по відшкодуванню недостачі палива на суму 199 грн. 43 коп. та здійснити відповідні перерахування до державного бюджету, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 11 вимог контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі Полтавської області Головного контрольно-ревізійного управління України за № 08-21/935 від 31.07.2009 року.

Надаючи оцінку виявленим порушенням, про усунення яких позивачем пред'явлено вимогу зазначену у пункті 17, а саме: усунути інші порушення та недоліки, виявлені ревізією, зокрема, оприбуткування препарату «Раундап» на загальну суму 8840 грн., суд виходить з наступного.

У акті ревізії на стор. 29-30 зафіксовано, що позивачем у порушення вимог законодавства України в бухгалтерському обліку вартість відповідних запасів (речовина «Раундап») не оприбутковано.

Висновок про зазначене порушення зроблено ревізорами на підставі проведеної інвентаризації матеріальних цінностей, за результатами якої в одному із приміщень установи виявлено, на думку ревізорів, засоби захисту рослин «Раундап» в кількості 85 літрів.

Ревізори не взяли до уваги пояснень представників позивача, що у даних ємкостях (каністрах) знаходиться не речовина «Раундап», а вода, та візуальним способом визначили, що спірна рідина є саме засобом захисту рослин «Раундап».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 квітня 2009 року позивачем на підставі накладної № 121 було придбано препарат «Раундап», який є ядохимікатом.

Даний препарат використано у кількості 140 літрів на площу 28 га. , що підтверджується актом № 1 про використання мінеральних, органічних і бакретіальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів у червні 2009 року.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що пусті каністри від препарату були передані водію з метою зберігання в них паливно-мастильних матеріалів та залиті водою для їх промивання перед використанням. На пропозицію позивача відвезти рідину спеціалісту на дослідження ревізори відмовились.

Представником відповідача не було надано суду доказів на підтвердження наявності у ревізорів, які проводили ревізію позивача, спеціальних знань, необхідних для дослідження рідини на її хімічний склад, у тому числі і шляхом проведення такого дослідження візуальним методом.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ревізори при проведенні ревізії та встановленні даного порушення діяли у спосіб, що не передбачений законами України та не добросовісно, тобто без наміру щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

З огляду на викладене, вимоги, зазначені у пункті 17 вимог контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 17 вимог контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі Полтавської області Головного контрольно-ревізійного управління України за № 08-21/935 від 31.07.2009 року.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавської державної сортодослідної станції до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа - начальник контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі ОСОБА_3 про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимоги контрольно-ревізійного відділу в Глобинському районі Полтавської області Головного контрольно-ревізійного управління України за № 08-21/935 від 31.07.2009 року, а саме: зазначених у пункті 6 в частині прийняття невідкладних заходів щодо усунення використання бюджетних коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків, зокрема, за КЕКВ 1111 у сумі 4660 грн., та у сумі 2980 грн.; зазначених у пункті 11 та зазначених у пункті 17.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Полтавської державної сортодослідної станції витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2010 року.

          Суддя                                                                                О.П. Огурцов