Справа № 2-1277/2009 р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

Іменем    України

03 липня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:  головуючого – судді   Вуїва О.В., при секретарі – Козачук О.С.,

за участю: представника Вознесенської міжрайонної прокуратури –                Мазуренко Н.А., позивачки ОСОБА_1 ,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вознесенську цивільну справу за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 року Вознесенський міжрайонний прокурор в інтересах               ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про позбавлення її права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що ОСОБА_1  є фактичним власником житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає за цією ж адресою.

В будинку також зареєстрована відповідачка по справі.  

Посилаючись на те, що ОСОБА_2  за місцем реєстрації ніколи не проживала,  витрати по утриманню нерухомого майна не несе, особистих речей цієї особи в будинку немає, реєстрація відповідачки в належному позивачці будинку створює власнику перешкоди в розпорядженні своєю власністю, тому прокурор на підставі норм Конституції України, Цивільного та Житлового кодексів України, Закону України «Про власність», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування належним позивачці житловим приміщенням.

В судовому засіданні представник Вознесенської міжрайонної прокуратури – Мазуренко Н.А., а також позивачка вимоги підтримали в повному обсязі,  пояснивши, що ОСОБА_1  є власником земельної ділянки, площею 0,25 га., що розташована по АДРЕСА_1  та призначена для будівництва і  обслуговування житлового будинку.

На ділянці міститься незакінчений будівництвом житловий будинок, що не введений в експлуатацію, а тому позивачка не отримала відповідний правовстановлюючий документ та не зареєструвала право власності щодо цього майна, однак є фактичним власником такого житла.

З 2001 року по теперішній час в будинку зареєстрована   ОСОБА_2  

Посилаючись на те, що відповідачка за місцем реєстрації ніколи не проживала,  витрати по утриманню нерухомого майна не несе, особистих речей цієї особи в будинку немає, її реєстрація в належному позивачці будинку створює власнику перешкоди в користуванні та розпорядженні своєю власністю, тому прокурор та ОСОБА_1  просили визнати ОСОБА_2  такою, що втратила право користування належним позивачці житловим приміщенням.

Відповідачка ОСОБА_2  в судове засідання не з’явилася, в силу ч. 9 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином про час та місце розгляду справи повідомленою, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник Вознесенської міжрайонної прокуратури та               ОСОБА_1  не заперечували проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника Вознесенської міжрайонної прокуратури та               ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи   в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1  є власником земельної ділянки, площею 0,25 га., що розташована по АДРЕСА_1  та призначена для будівництва і  обслуговування житлового будинку (а.с. 4-5).

З пояснень позивачки також вбачається те, що на ділянці міститься незакінчений будівництвом житловий будинок, що не введений в експлуатацію, а тому           ОСОБА_1  не отримала відповідний правовстановлюючий документ та не зареєструвала право власності щодо цього майна.

Вказані пояснення узгоджуються з письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с. 7, 23) з яких вбачається те, що інвентаризація житлового будинку АДРЕСА_1  взагалі не проводилася, право власності щодо цього майна ні за ким не зареєстроване.

В той же час з 01 червня 2001 року в забудові зареєстрована   ОСОБА_2 , яка за місцем реєстрації ніколи не проживала.

Відповідно до вимог ст. ст. 319, 383, 391 ЦК України, власник житла володіє, користується ним для власного проживання та надає дозвіл на проживання інших осіб, а також розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Водночас, чинний Цивільний та Житловий кодекси України вказують на можливість власника житла визнання в судовому порядку іншої особи (члена сім’ї власника, наймача та (або) члена його сім’ї) такою, що втратила право користування приміщенням внаслідок її відсутності понад строки, встановлені Законом.

Проте, згідно положень ст.ст. 181-182, 331 ЦК України право власності на новостворену нерухому річ (в тому числі житловий будинок) виникає в особи лише після введення його в експлуатацію, отримання відповідного правовстановлюючого документу та державної реєстрації такого права.

До цього особа вважається лише власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а не самого нерухомого майна.

Тому, ОСОБА_1  не може вважатися власником будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , а зазначена будівля – вважатися житлом, тобто об’єктом, призначеним та придатним для постійного проживання в ньому.

За встановлених обставин, суд не вбачає будь-яких порушень майнових та житлових прав ОСОБА_1 , саме як власника житла, яким вона не є.

Таким чином, звернення прокурора в інтересах позивачки з таким позовом до суду є безпідставним та передчасним, а тому він задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233  ЦПК України, суд, -

 

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання –   відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя:       /підпис/

Згідно з оригіналом: суддя: