Справа № 2а-259/08
Категорія № 30
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2009 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді – Кравченко В.Є.,
при секретарі - Володіній К.О.,
за участю представника позивача:ОСОБА_1, відповідача: Снесар О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до посадової особи відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Севастополя про визнання неправомірною бездіяльності посадової особи державної виконавчої служби та скасування постанови про повернення виконавчого документу,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_1 у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України), звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Севастополя про визнання неправомірними бездіяльності та постанови державного виконавця Снесар О.М. від 27.12.2007 про повернення виконавчого листа.
Адміністративний позов мотивований тим, що після поновлення виконавчого провадження 21.05.2007р. зазначений державний виконавець протягом 7 місяців не здійснював належних дій щодо примусового виконання рішення суду, передбачених статтями 25,33,50 Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач стверджує про необґрунтованість й незаконність постанови від 27.12.2007р., якою ОСОБА_3 було повернуто виконавчий лист без виконання, з посиланням на відсутність у боржника – Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя майна, на яке, за Законом, може бути звернене стягнення, посилаючись на те, що заходи щодо розшуку такого майна, здійснені державним виконавцем неповно, а тому і виявились безрезультатними, а посилання на відсутність законних підстав для звернення стягнення на майно, що належить Головному управлінню юстиції у м. Севастополі суперечить завданню виконавчої службу та нормам Закону України «Про власність», що мав чинність на час вчинення Снесар О.М. виконавчих дій з виконання рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя, що набуло чинності 21.04.2005 року на підставі ухвали апеляційної інстанціїу справі № 22-А-394/05.
За клопотанням представника позивача, суд, керуючись статями 48,51,52 КАС України, на підставі ухвали від 24.10.2008р. здійснив заміну відповідача, до участі у справі замість Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Севастополя була залучена - начальник відділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Севастополя Снесар Олена Миколаївна.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що з 01.01.2004 р., згідно ч.2 ст.96 Цивільного кодексу України, боржник – ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя, як юридична особа, відповідає за своїми зобов’язаннями всім майном, що належить йому. При цьому, до складу майна входять не тільки грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні державної установи, а виконання операцій бухгалтерського обліку майна та витрат іншою особою не змінює правового статусу майна юридичної особи та не припиняє право власності згідно норм ст.346 ЦК України. Тому вважає незаконними і посилання в постанові від 27.12.2007, як на підставу повернення виконавчого документу, на те, що на майно, яке знаходиться у боржника, не можливо звернути стягнення, оскільки Головне управління юстиції м. Севастополя здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання відділів державної виконавчої служби.
Відповідач Снесар О.М. позов не визнає, до матеріалів справи надала заперечення та пояснила, що згідно Закону України «Про виконавче провадження», Цивільного кодексу України державний виконавець може звернути стягнення на майно боржника, яке належить йому на праві власності, до якого, відповідно до ст.ст.316,317 ЦК України, відносяться : право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Враховуючи той факт, що при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя на користь ОСОБА_3 1009,00грн. було встановлено, що у боржника відсутнє майно, яке належить йому на праві власності, а все майно, яке він використовує у діяльності належить Головному управлінню юстиції м. Севастополя, яке згідно з Цивільним кодексом України є державною власністю, то повернення виконавчого документа здійснено з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження», бездіяльності при здійсненні виконавчих дій її допущено не було.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.05.2005р. постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Севастополя відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя на користь ОСОБА_3 матеріальної і моральної шкоди , на загальну суму - 1009,00грн.
27.03.2006р. постановою державного виконавця – начальника відділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції міста Севастополя Снесар О.М. виконавче провадження було закінчено без виконання з підстав ліквідації боржника та відсутністю правонаступника.
18.05.2007р. постановою начальника ВДВС Головного управління юстиції міста Севастополя дії державного виконавця визнанні такими, що не відповідають вимогам п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та постанова від 27.03.2006р. скасована.
21.05.2007р. постановою державного виконавця – начальника відділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції міста Севастополя Снесар О.М. виконавче провадження поновлено.
27.12.2007р. постановою державного виконавця – начальника відділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції міста Севастополя Снесар О.М. виконавчий документ повернутий стягувачу без виконання, на підставі п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Частина 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; та накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Частина друга даної статті передбачає, що про наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
Судом встановлено, що під час виконання рішення у даній справі, державним виконавцем направлено запит до Управління державного казначейства у Нахімовському районі Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до відповіді Управління державного казначейства у Нахімовському районі від 15.10.2007 на ім’я Відділу ДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя відкритий тільки депозитний рахунок, з якого не можливо стягнути кошти за вказаним виконавчим листом. На утримання ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя реєстраційний рахунок в УДК у Нахімовському районі не відкривався.
Згідно з Положенням про ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя, затвердженого та зареєстрованого Нахімовським районним управлінням юстиції у м. Севастополі, Відділ підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через відповідний Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Севастополя та Нахімовському районному управлінню юстиції в м. Севастополі.
Пунктами 4.5, 4.6 Положення визначено, що ВДВС Нахімовського РУЮ в м. Севастополі утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, є юридичною особою та має гербову печатку. Відповідно до п.14 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2007 №47/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2007 за №124/13391, управління юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і свого найменування.
Крім того, на відсутність бездіяльності в діях відповідача Снесар О.М. свідчить те, що її зроблено вихід за юридичною та фактичною адресою боржника, про що складений акт від 25.12.2007р., зві змісту якого вбачається, що при виході за місцем розташування боржника за адресою: м. Севастополь, пл.Ластова,3, встановлено, що майно, яке знаходиться у приміщенні відділу ДВС перебуває на балансі Головного управління юстиції у м. Севастополі та передане відділу в оперативне управління; майна, що належить боржнику ВДВС Нахімовського РУЮ в м. Севастополі не встановлено.
В силу ст.53 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення може бути звернено, зокрема, на майно та кошти осіб, які належні боржнику. Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.53 Закону України «Про виконавче провадження», готівкові кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.
Між тим, позивач не звертався з заявою про зміну способу виконання рішення суду у даній справі.
Посилання позивача на порушення відповідачем умов Закону України «Про виконавче провадження» стосовно незвернення до суду із відповідною заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду є неспроможним, оскільки ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.373 Цивільного процесуального кодексу України встановлюють право, а не обов'язок державного виконавця на звернення до суду з відповідною заявою. Крім того, право на аналогічне звернення цими нормами встановлено і для стягувача, який ним не скористався.
Відповідно до ч.5 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачеві у випадку відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, проведені виконавцем заходи, які хоча і виявились безрезультатними, однак були вчинені з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження», свідчать про те, що вимоги позову про наявність неправомірної бездіяльності державного виконавця Снесар О.М., є безпідставними, оскільки під бездіяльністю слід розуміти відсутність дій посадової особи, які вона зобов’язана була здійснити у межах своєї компетенції.
Крім того, враховуючи відсутність у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, що підтверджується листом Управління державного казначейства у Нахімовському районі Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі від 15.10.2007, та актом відповідача від 25.12.2007, суд приходить до висновку про законність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв’язку з чим не знаходить підстав для скасування постанови начальника відділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції міста Севастополя від 27.12.2007р. про повернення виконавчого документу.
Також суд звертає увагу стягувача на те, що він не позбавлений права повторно, у термін до 27.12.2010 року, пред’явити для виконання виконавчий документ, а також, враховуючи обставини, встановлені під час розгляду даної адміністративної справи, звернутися з заявою про зміну способу і порядку виконання зазначеного судового рішення до суду.
Керуючись статтями 2, 7, 70, 158, 159, 160 (ч.3), 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.33,40,53 Закону України «Про виконавче провадження», суд –
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 в задоволенні адміністративного позову до начальника відділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Севастополя Снесар Олени Миколаївни про визнання неправомірною бездіяльності посадової особи державної виконавчої служби та скасування постанови від 27.12.2007 року про повернення виконавчого документу – відмовити.
Роз’яснити ОСОБА_3, що він, як стягувач, не позбавлений права повторно, у термін до 27.12.2010 року, пред’явити для виконання виконавчий документ з виконання рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03.12.2004 року, а також звернутися з заявою про зміну способу і порядку виконання зазначеного судового рішення до суду, який видав виконавчий документ.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складання постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Нахімовського
районного суду м. Севастополя В.Є.Кравченко
вступна та резолютивна частини постанови
оголошені в судовому засіданні 15 липня 2009 року,
повний текст постанови буде складено 20 липня 2009 року