Справа № 2-а-135/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2009 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючої судді - Тимошенко К.Г.,
Судій - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
при секретарі - Сорокіної Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 загону державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 державної прикордонної служби України, Державного казначейства України про стягнення компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди, зобов’язання вчинити певній дії.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 загону державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 державної прикордонної служби України, Державного казначейства України про визнання протиправною відмови у нарахуванні та сплаті компенсаційних виплат; стягнення компенсаційних виплат у розмірі 425.025 грн. 06 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10.000 грн., зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є пенсіонером Державної прикордонної служби України. У 1980 році при виконанні посадових обов’язків у ОСОБА_4 загоні він отримав травму голови, а у грудні 1984 року у зв’язку зі станом здоров’я, після отриманої травми звільнений по хворобі у запас.
Висновком МСЕК від 29.08.2003 року ОСОБА_3 присвоєна 1 група інвалідності у зв’язку з травмою голови, пов’язаної з проходженням військової служби.
За думкою позивача, він має право на отримання компенсаційної виплати згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України», однак у її отримані позивачу було незаконно відмовлено.
Позивач ОСОБА_3 – у судове засідання не з’явся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглянути справу у його відсутності.
Представники відповідача ОСОБА_4 прикордонного загону за довіреністю від 27.04.2009 року (а.с. 35) - ОСОБА_6 у ході судового засідання позовні вимоги не визнав.
Пояснив суду, що позивач ніколи не був військовослужбовцем державної прикордонної служби України, оскільки був звільнений у запас до серпня 2003 р. ОСОБА_3 став інвалідом до набрання чинності ЗУ «Про державну прикордонну службу України», а також постанови КМУ від 02.06.2006 р. №731, на які посилається позивач у обґрунтування своїх позовних вимог. У зв’язку з чим, ці нормативно-правові акти не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами.
Представники відповідача ОСОБА_5 державної прикордонної служби України за довіреністю від 29 грудня 2008 року за № 41\27–Ляшук С.Ф. у ході судового засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до суду письмове заперечення, згідно якому просив у задоволені позову відмовити у зв’язку з необгрунтовністю позовних вимог.
Представник відповідача Державного казначейства України - у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини не явки суду не відомі.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_3 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; безсторонньо; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, тощо.
У ході судового засідання встановлено, що ОСОБА_3 з 1954 року по 1984 рік проходив службу у прикордонних військах СРСР. У червні 1980 році ОСОБА_3О при виконанні посадових обов’язків отримав черепно - мозкову травму голови, а у грудні 1984 року звільнений у відставку у зв’язку зі станом здоров’я.
Рішенням МСЕК № 091867 від 23 вересня 1996 року ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності, а в подальшому рішенням МСЕК № 005691 від 29.08.2003 року (а.с. 8) ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності безстроково у зв’язку з отриманою під час проходження військової служби травмою.
01.08.2003 р. набув чинності ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р., ст. 26 якого встановила право військовослужбовців Державної прикордонної служби України на отримання компенсаційної виплати у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного військовослужбовцем Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обвязків, чи у разі встановлення інвалідності внаслідок зазначених ушкоджень, а також у разі інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
02.06.2004 р. за №731 Постановою КМУ був затверджений «Порядок призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби».
Вважаючи, що має право на виплату компенсацій згідно вищезазначених норм закону, ОСОБА_3 у серпні 2004 року звернувся до вч 2161 з заявою на здійснення відповідних компенсаційних виплат у зв’язку з ушкодження здоров’я.
Однак, висновком від 24.01.2009 року (а.с. 5) у задоволенні клопотання позивачу було відмовлено, звернення ОСОБА_3 направлено до Азово- Чорноморського регіонального управління з клопотанням перед ОСОБА_5 Держприкордонслужби України про прийняття остаточного рішення.
Листом начальника ОСОБА_4 прикордонного загону державної прикордонної служби від 10.02.2009 року за № 41\1039 (а.с. 4) ОСОБА_3 відмовлено у задоволення його клопотання.
Вказану відмову суд вважає законною та обгрунтовною.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. зазначено, що дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім цього, норми п. 3 Розділу IX ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» щодо правонаступництва не породжують обов’язків Державної прикордонної служби України здійснювати компенсаційні виплати колишнім військовослужбовцям Прикордонних військ, які були звільнені у запас (або відставку) до 01.08.2003 р. і не проходили військову службу в Державній прикордонній службі України
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України ще у грудні 1984 року, а ЗУ «Про Державну прикордонну службу України», який передбачив право на отримання компенсаційної виплати, набув чинності 01.08.2003 р., позивач не має законних підстав для отримання такої компенсації.
Також, згідно з довідкою МСЕК№ 005691, інвалідність позивачу була встановлена внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби 29.08.2003 року, тобто до набрання чинності ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» та Постановою КМУ, якою був затверджений «Порядок призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби» від 02.06.2004 р. за №731.
Крім цього, п. 1 ст. 359 зазначеного вище Положення встановлює, що право на компенсацію настає, якщо поранення, травма, контузія тощо були отримані при охороні державного кордону України.
Згідно ст. 17 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року відшкодування військовослужбовцям та членів їх сімей заподіяної моральної та матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.
Зазначеним законом від 03.04.2003 р. та нормативно – правовим актом від 02.06.2004 р. не передбачено відшкодування військовослужбовцям прикордонної служби України моральної шкоди.
Ст. 23 ЦК України на ці правовідносини не розповсюджується, тому у суду не має правових підстав для відшкодування моральної шкоди
За таких обставин, у задоволені позову ОСОБА_3 слід відмовити у повному обсязі.
На підставі ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» 03.04.2003 р. та Постанови КМУ від 02.06.2004 р. за №731, якою затверджений «Порядок призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби», керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені адміністративної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 загону державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 державної прикордонної служби України, Державного казначейства України про стягнення компенсаційних виплат у розмірі 425.025 грн. 06 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10.000 грн., зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення – відмовити у повному обсязі.
На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча:
Судді: