ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 липня 2009р.

Справа № 2а-2828/09/0870

     

За дозовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, 69096,                               м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1а

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.08 НОМЕР_1

 

              У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

         при секретарі судового засідання Младенові О.П.

 

 

за участі представників сторін:

від позивача -  ОСОБА_1(паспорт СА НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1р.)

                        - ОСОБА_2 (довіреність № 644447 від 27.04.07р)

від відповідача -  Геккієва Л.І. (довіреність № 8373/10/10 від 10.07.07р.)

           -  Зіменко І.А. (довіреність № 16416/10/10 від 04.11.08р.)

                          

                                                                       

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до  Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про  визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.08 НОМЕР_1, яким відповідачем визначено їй податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних  осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 35245,85 грн.

02.06.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2828/09/0870 та призначено до судового розгляду на 25.06.2009 року. Відповідно до ст. 150 КАС України у розгляді справи судом оголошувалась перерва для отримання додаткових доказів до 21.07.2009р.

У засіданні 21.07.2009р., судом, відповідно до ст. 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на порушення порядку проведення перевірки, вказує  на безпідставність винесення спірного повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що внаслідок невиконання вимог чинного законодавства, а саме - ст. 13 розділу IV Декрету КМУ від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", ПП ОСОБА_1 при визначенні валових витрат, на які має право зменшувати суму одержаного валового доходу (виручки від реалізації товарів), завищено валові витрати у Деклараціях про доходи. За наслідками проведеної перевірки, зважаючи на виявлені порушення, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.08 НОМЕР_1, яким і донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб, а  відтак, у  задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,-

 

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, яка зареєстрована та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на підставі направлення від 29.10.2008 року НОМЕР_3, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, інспектором 1 рангу, Геккієвою Л.І., на підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до платну-графіку проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 29.10.2008 року по 18.11.2008 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_1, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року.

В ході перевірки встановлено, що у Деклараціях про доходи за 4 кв. 2006р., 2007 рік, 1 півріччя 2008р. (уточнених) ПП ОСОБА_1 наведено такі суми валового доходу та валових витрат, що оподатковуваний (сукупний чистий) доход, який має бути визначено згідно з ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" сума валового доходу зменшується на суму валових витрат) як різниці між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, має від'ємне значення у наступних розмірах: за 4 кв.2006р. - 18248грн., за 2007 рік - 103308 грн., за 1 півріччя 2008р. - на 351154 грн.

За результатами перевірки на підставі наданих для перевірки документів визначено інші суми валового доходу за 2007 рік та 1 півріччя 2008р. та встановлено заниження валового доходу, яке наведено у Деклараціях про доходи ПП ОСОБА_1 за 2007 рік, за 1 півріччя 2008р. у таких розмірах:

 

№з/п	Звіти. Період	Валовий доход		Відхилення
		За даними декларацій	За даними перевірки
1	4 кв.   2006 Р-	1265 108	1 265 108	0
2	2007 рік	6 543 653	6 546240,3	-2587,3
3	1    півріччя 2008р.	4 043 359	4045941,4	- 2582,40

За результатами перевірки за 4 кв. 2006р., 2007 рік, 1 півріччя 2008р. встановлено безпідставне завищення валових витрат у Деклараціях про доходи ПП ОСОБА_1, що призвело до заниження сукупного чистого доходу.

Завищення валових витрат у Деклараціях про доходи ПП ОСОБА_1 пов'язано з тим, що ПП ОСОБА_1 при визначенні валових витрат, на які має право зменшувати суму одержаного валового доходу (виручки від реалізації товарів), не виконує вимоги чинного законодавства, а саме: ст. 13 розділу IV Декрету КМУ від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю".».

За результатами перевірки 21.11.2008 року складено Акт документальної перевірки за  НОМЕР_4.

За наслідками проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008р. за НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних  осіб у  розмірі 35245,85грн.

Зазначене рішення оскаржувалось позивачем у апеляційному порядку, але скарги залишились без задоволення та, відповідно повідомлення-рішення без  змін, у зв'язку із  чим, позивач і  звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування спірного повідомлення-рішення.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Законом України від 22.05.2003 р. N 889-1У "Про податок з доходів фізичних осіб" (пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9), далі - Закон № 889. встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. N 727 (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746) (далі - Указ № 727), та звичайна (загальна) система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" з змінами та доповненнями та Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", яка затверджено Наказом ДПА України від 21 квітня 1993 року N 12 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за № 64).

Відповідно до п. 14.3. Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі:

-     податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік);

-     матеріалів перевірок діяльності таких-осіб, проведених податковими органами;

 

-     отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою.

Облік доходу та витрат згідно з вимогами чинного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи ведеться у Книзі обліку доходів та витрат (за формою 10) відповідно до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", де визначено Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

У Книзі за ф. 10 передбачено відображати показники звітного періоду стосовно придбаного товару (найменування, кількість, ціна за одиницю придбаного товару, вартість придбаного товару), реалізованого у звітному періоді товару (найменування, кількість, ціна продажу, виручка від реалізації товару), сума чистого доходу, залишок товару на початок кварталу (найменування, кількість, ціна придбання). За необхідності, з урахуванням специфіки окремих видів діяльності, у книгу обліку доходів і витрат, за погодженням з податковою інспекцією, можуть бути внесені зміни і доповнення.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді фактичним видом господарської діяльності ПП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля продовольчими товарами, алкогольними напоями, пивом та тютюновими виробами.

Валовим доходом СГД - фізичної особи при провадженні роздрібної торгівлі є виручка (без урахування ПДВ), яка отримана у звітному періоді від продажу товарів. Згідно ст.13 Декрету № 13-92 «загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу… До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Для визначення валових витрат необхідно визначити початкову вартість реалізованих товарів за цінами придбання, тобто собівартість реалізованих товарів. У роздрібній торгівлі з великим обсягом та різноманітним асортиментом товарів, як правило, застосовується метод середньої торгової націнки. Мінімальною ціною товару буде ціна, яка покриває усі витрати підприємства роздрібної торгівлі установлення розміру продажної ціни на оптимальному рівні, який позволяє:

компенсувати початкову вартість придбаних товарів;

покрити витрати, що пов'язані з його реалізацією и сплатою податків;

отримати прибуток.

Для визначення вартості товарів, від реалізації яких отримано доход, за цінами їх придбання (тобто для визначення собівартості реалізованих товарів) у роздрібній торгівлі, застосовується метод середніх торгових націнок. Торгова націнка є різниця між ціною продажу та ціною придбання товару.

В ході перевірки, ПП ОСОБА_1 не надано будь-яких розрахунків з визначення середньої торгової націнки у роздрібній ціні товарів, не надано даних стосовно залишків товарів станом на 01.10.2006р. та згідно з поясненням ПП ОСОБА_1, наданими під час проведення перевірки (вх. НОМЕР_5 від 12.11.2008р.), середня торгова націнка складає від 8% до 9%.

Відповідно до додатку 7  Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком.

Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Дійсно, за вимогами ст.13 Декрету № 13-92 встановлені обмеження з визначення валових витрат стосовно включення до складу валових витрат тільки таких витрат, які безпосередньо пов'язані з одержаним  валовим  доходом у відповідному звітному періоді.

Натомість, за результатами перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_1 включено до валового доходу усі її втрати з придбання товарів, які здійснено у 4 кв. 2006р., 2007 р., 1 півріччя 2008р., а, зважаючи на викладене вище, потрібно було включити лише вартість реалізованих товарів за цінами придбання, тобто собівартість проданих товарів.

Таким чином, суд вважає  правомірними висновки податкової, зроблені  в ході перевірки щодо порушення ст. 13 Декрету та Інструкції № 12 та завищення валових витрат у зв'язку з включення до валових витрат загальної суми товарів, які придбано та оплачено 4 кв. 2006р., у 2007р.  та 1 півріччі 2008р., без обчислення собівартості товарів, та які безпосередньо не пов'язані з одержанням доходу у звітному періоді,  та як результат - безпідставного заниження суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 4 кв. 2006р. на 3946,25 грн., за 2007 рік - на 19 502,71грн., за 1 півріччя 2008р. - на 11 796,89 грн.

За таких обставин вимоги позивача щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, а, отже, задоволенню не підлягають.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки підтверджені належними доказами щодо виявлених порушень, податковим органом доведено правомірність винесення спірного  податкового повідомлення-рішення  у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст 94, 158, 160, 162, 163, 167 України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:           

 

У позові Приватного підприємця ОСОБА_1  до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя  про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.08 НОМЕР_1,  відмовити.  

 

П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено  КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого КАС України , якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 186 КАС України , залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

   

 

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 30.07.2009р.

 

 

Суддя                                      О.М. Нечипуренко  

 

                                06.08.2009р. постанова не набрала законної сили

 Суддя                                     О.М. Нечипуренко