КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. справа№ 910/1911/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Січеславський І.А.;

відповідача - Карук О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2016 р.

у справі № 910/1911/16 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби"

до Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

про стягнення 694709,85 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - відповідач) про стягнення 694709,85 грн заборгованості за договором № 1462/з від 12.07.2010 р., з яких: 574494,65 грн - основного боргу, 97971,37 грн - пені, 6652,05 грн - 3% річних та 15591,78 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2016 р. порушено провадження у справі № 910/1911/16.

До суду першої інстанції 15.03.2016 р. представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи та клопотання про зменшення розміру пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2016 р. у справі № 910/1911/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" на користь позивача 574494,65 грн - основного боргу, 38861,88 грн - пені, 6652,05 грн - 3 % річних та 15591,78 грн - інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Крім цього, згідно описової та мотивувальної частин рішення відповідачу відмовлено у задоволенні клопотань про призначення у справі судово-економічної експертизи та зменшення розміру пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що поставлений позивачем товар був прийнятий Приватним акціонерним товариством "Юкрейніан Кемікал Продактс" на відповідальне зберігання відповідно до п. 3.2 договору. Також, відповідач зазначає, що єдиною підставою для здійснення оплати за договором є виставлені продавцем рахунки згідно з п. 4.1 договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/1911/16 та призначено її до розгляду на 26.05.2016 р.

У судовому засіданні 26.05.2016 р. оголошено перерву до 09.06.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

12.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Кримський Титан" (покупець) укладено договір № 1462/з, відповідно до п. 1 якого продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує лом в орієнтовній кількості, якості і за ціною відповідно до розділу 2 договору

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів від дати надходження партії товару на склад покупця на підставі рахунків, виставлених продавцем. При поставці товару залізничним транспортом дата його надходження підтверджується штемпелем ст. Вадим, проставленим на залізничній накладній. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Вказаний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до дати повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1).

23.03.2015 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 1462/з від 12.07.2010 р., якою змінено найменування покупця з Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс".

31.07.2015 р. сторони підписали специфікацію № 34 до договору № 1462/з від 12.07.2010 р., на підставі якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 821757,86 грн. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 140 від 23.07.2015 р. на суму 420405,62 грн, актом приймання металів чорних (вторинних) № 230715 від 23.07.2015 р., залізничною накладною № 3143, видатковою накладною № 145 від 31.07.2015 р. на суму 401352,24 грн, актом приймання металів чорних (вторинних) № 310715 від 31.07.2015 р. та залізничною накладною № 5789.

Разом з цим, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань відповідач лише частково оплатив поставлений товар.

При цьому, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, встановив, що розмір основного боргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" перед позивачем складає 574494,65 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, що полягає у неправильному визначенні суми заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було зазначено вище, згідно наявних у матеріалах даної справи видаткових накладних, актів приймання металів чорних (вторинних) та залізничних накладних позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 821757,86 грн. Разом з цим, скаржник оплатив вказаний товар лише частково на суму 350000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за прийнятий але не оплачений товар у розмірі 471757,86 грн. Доказами такої оплати є додані до матеріалів справи безпосередньо позивачем копії банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (а.с. 23-26).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині основної заборгованості, вказав на наявність в матеріалах справи акту звірки по договору № 1462/з за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., зі змісту якого вбачається, що сторони погодили заборгованість відповідача у розмірі 574494,69 грн. Однак, апеляційний суд не погоджується з такими твердженнями та вказує на те, що дійсний розмір заборгованості не може бути підтверджений актом звірки взаємних розрахунків, оскільки, як було зазначено вище, в матеріалах справи містяться виписки з рахунку позивача. Вказані виписки містять інформацію про дату та розмір оплати, номер платіжного документу та призначення платежу з посиланням на укладений між сторонами договір № 1462/з від 12.07.2010 р. Відтак, такі виписки приймаються, як належні докази оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" товару.

Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений товар складає 471757,86 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 97971,37 грн пені, 6652,05 грн 3 % річних та 15591,78 грн інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судом першої інстанції позовні вимоги у вказаній частині задоволено частково та здійснено перерахунок розміру пені, задовольнивши її розмір на 38861,88 грн замість заявлених до стягнення 97971,37 грн. Разом, з цим, оскільки колегією суддів встановлено, що розмір основної заборгованості відповідача складає 471757,86 грн, тобто є меншим, заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають перерахунку.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Також, згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами договору № 1462/з передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний банківський день прострочення оплати суми за поставлений, але неоплачений товар.

Апеляційним судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням вказаних вище положень закону та умов договору і встановлено, що її розмір складає 52912,22 грн. При цьому, колегією суддів при проведенні розрахунку взято до уваги часткові оплати відповідачем заборгованості (21.09.2015 р. на суму 180000,00 грн - у строк, передбачений п. 4.1 договору, 29.09.2015 р. на суму 50000,00 грн, 13.10.2015 р. на суму 20000,00 грн та 06.11.2015 р. на суму 100000,00 грн) та те, що у даній ситуації пеня нараховується лише за банківські (робочі) дні.

Також, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 6652,05 грн 3 % річних та 15591,78 грн інфляційних втрат.

За перерахунком апеляційного суду розмір заявлених до стягнення 3% річних складає 5364,25 грн, а інфляційних втрат - 9731,71 грн. При цьому, зменшення зазначених сум також зумовлене встановленням іншого розміру основного боргу, ніж заявлений до стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" підлягають частковому задоволенню у розмірі 539766,04 грн, з яких: 471757,86 грн - основного боргу за договором № 1462/з від 12.07.2010 р., 52912,22 грн - пені, 5364,25 грн - 3 % річних та 9731,71 грн - інфляційних втрат.

Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачу у задоволенні клопотань про призначення у справі судово-економічної експертизи та зменшення розміру пені.

Клопотання про призначення судово-економічної експертизи відповідач обґрунтовував тим, що позивач здійснив розрахунок пені та інфляційний втрат з урахуванням небанківських днів. Однак, апеляційний суд наголошує на тому, що для перевірки розрахунку штрафних санкцій, у тому числі пені, будь-яких спеціальних знань не потрібно. Тому, необхідності у призначенні судово-економічної експертизи у суду першої інстанції не було. До того ж, призначення експертизи потребує надсилання матеріалів справи до експертної установи, що, у свою чергу, є підставою для зупинення провадження у справі. Відтак, це може призвести до значного затягування розгляду спору та порушення прав позивача на своєчасний розгляд справи.

Також, Господарським судом м. Києва правомірно відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів наголошує на тому, що вказане зменшення є лише правом суду, а не обов`язком. При цьому, заявником не надано суду належних доказів незадовільного фінансового стану підприємства, що підтверджувало б винятковість обставин для зменшення розміру пені. До того ж, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби", розмір пені і так зменшено судом.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини що мають значення для розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції від 24.03.2016 р. у справі № 910/1911/16 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2016 р. у справі № 910/1911/16 скасувати частково та прийняти нове рішення.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, літера А, код ЄДРПОУ 32785994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 20248512) 471757 (чотириста сімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) грн 86 коп заборгованості, 52912 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дванадцять) грн 22 коп пені, 5364 (п`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 25 коп 3 % річних, 9731 (дев`ять тисяч сімсот тридцять одна) грн 71 коп інфляційних втрат та 8096 (вісім тисяч дев`яносто шість) грн 49 коп судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 20248512) на користь Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, літера А, код ЄДРПОУ 32785994) 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн 32 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 910/1911/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран