ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" серпня 2009 р.                                                           Справа № 12/75-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: Макогона І.М. - представника за довіреністю №1-14-2330 від 01.01.2009р.,   

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Жмеринка Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "13" травня 2009 р. у справі № 12/75-09 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Жмеринка Вінницької області  

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго",               м. Вінниця

про відшкодування 22500,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.05.2009р. у справі №12/75-09 відмовлено у задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до  Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" про відшкодування 22500,00 грн. збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СПД  ОСОБА_2  подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, з підстав, наведених у скарзі та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги (а.с.90-91).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- висновок місцевого господарського суду про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення №7/1 від 21.05.2007р., укладеного сторонами у справі, не відповідає дійсним обставинам справи, є необ"єктивним та необґрунтованим;

- судом безпідставно не застосовано ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, а також відбулося повне виконання договору оренди, що підтверджується актами приймання-передачі приміщення від 21.05.2007р. та від 10.02.2008р.;

- суд першої інстанції, в порушення ст.83 ГПК України, не взяв до уваги клопотання представника позивача про визнання договору оренди №7/1 від 21.05.2007р. дійсним;

- оскаржене рішення не відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р., згідно якої рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні;

- при прийнятті оскарженого рішення, судом не враховано постанову Вищого господарського суду України від 14.09.2006р. №41/102, в якій суд, посилаючись на норми ст.209 та ч.2 ст.799 ЦК України, дійшов висновку, що договір оренди, який був предметом розгляду у справі №41/102 не потребував обов"язкового нотаріального посвідчення, тобто аналогічний висновок можна зробити і стосовно договору оренди нежитлового приміщення №7/1 від 21.05.2007р.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивачка або її представник в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.05.2007р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №7/1, згідно умов якого орендодавцем було передано орендарю в тимчасове безоплатне користування, в рахунок підтримки території в належному стані, її охорони  та збереження, приміщення магазину-офісу, загальною площею 126,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Приміщення магазину-офісу було передане СПД ОСОБА_2 за актом прийомки-передачі офісу від 21.05.2007р. (а.с.30).

05.02.2008р. Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір суборенди приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння частину приміщення площею 70 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору суборенди розмір орендної плати складає           15000 грн. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на користь орендодавця 10 числа кожного місяця.

Про передачу зазначеної частини приміщення в суборенду свідчить акт прийомки-передачі офісу від 05.02.2008р., підписаний підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з якого вбачається, що передається приміщення магазину-офісу "Меркурій" площею 70 кв.м. загальною оціночною вартістю 256000 грн. (а.с.13).

СПД ОСОБА_4 сплатила СПД ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 15000 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи товарні чеки №39 від 05.02.2008р. на суму 10000 грн. та №40 від 06.02.2008р. на суму 5000 грн. (а.с.16).

08.02.2008р. працівники Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго", без попередження власника магазину-офісу "Меркурій" - СПД ОСОБА_3 та без його згоди, самовільно провели роботи по проведенню приладів обліку спожитої електричної енергії підвального приміщення на робоче місце підприємця, пошкодивши при цьому стіну та зіпсувавши виконані ремонтні роботи.

Оскільки приміщення магазину-офісу "Меркурій" знаходилось в незадовільному для його до використання стані, 09.02.2008р. СПД ОСОБА_4 було припинено договір суборенди від 05.02.2008р. На підставі цього, СПД ОСОБА_2 повернула останній 15000 грн. сплаченої орендної плати за лютий 2008р. та сплатила 7500 грн. - 50% штрафу від суми місячної орендної плати, як передбачено п.9.2 договору суборенди.

У зв"язку з викладеним, СПД ОСОБА_3 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом про стягнення з ВАТ "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" 1877,95 грн. матеріальних збитків, завданих протиправною поведінкою працівників товариства.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2008р. позов задоволено повністю (а.с.17).

СПД ОСОБА_2 направила відповідачу претензію від 21.01.2009р., в якій зазначила, що через незаконні дії працівників товариства підприємець втратила орендну плату за лютий місяць 2008р. у розмірі 15000 грн., а також сплатила орендарю штраф в сумі 7500 грн. за порушення умов договору суборенди, у зв"язку з чим просить відшкодувати понесені нею збитки в сумі 22500 грн. (а.с.18,19).

У зв"язку з невиконанням ВАТ "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" вимог претензії, СПД ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №507 від 23.03.2009р. про стягнення з ВАТ "АК "Вінницяобленерго" 22500 грн. збитків (а.с.2).

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 13.05.2009р. у справі №12/75-09 у позові СПД ОСОБА_2 до ВАТ "АК "Вінницяобленерго" про відшкодування 22500,00 грн. збитків відмовлено.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.793 ЦК України договір  найму  будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному  посвідченню.

Нормою ст.794 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої  капітальної  споруди  (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає  державній  реєстрації.

Тобто, цивільне законодавство ставить спеціальні вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), який укладається на тривалий строк, а саме: обов"язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію такого правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Приписами ч.1 ст.220 ЦК України передбачено, що у  разі  недодержання   сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як  правильно  встановлено  судом першої інстанції,  у порушення наведених вимог закону, сторони уклали договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого позивачу передавалося в оренду нежитлове приміщення строком на 3 роки (п.7.5 договору №7/1 від 21.05.2007р.), у простій письмовій формі  і жодних дій щодо його нотаріального посвідчення не здійснювали, наслідком чого є нікчемність даного договору.

Оскільки нікчемний правочин за своєю правовою природою є недійсним вже на підставі імперативних вимог закону, то його недійсність повинна сприйматися у судовому процесі незалежно від вимог сторін та рішення суду.

В силу приписів ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення №7/1 від 21.05.2007р. укладений СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_2 нотаріально не посвідчений, у зв"язку з чим є нікчемним, а тому будь-які юридичні наслідки щодо оренди приміщення, а також право передачі його позивачкою в суборенду, він не створює, тому у позивачки відсутні правові підстави для одержання орендної плати та відшкодування збитків, пов"язаних зі здачею в суборенду будівлі.

Аналіз наведених норм права і обставин справи свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення №7/1 від 21.05.2007р. та відмовив у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 14.09.2006р. №41/102, в якій суд дійшов висновку, що договір оренди, який був предметом розгляду у даній справі не потребував обов"язкового нотаріального посвідчення, а тому аналогічний висновок можна зробити і стосовно договору оренди нежитлового приміщення №7/1 від 21.05.2007р. є безпідставними, оскільки зазначена постанова ВГСУ стосується договору оренди транспортного засобу, а в даному випадку ст.793 ЦК України не встановлює винятків щодо нотаріального посвідчення договору найму  будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Цивільне законодавство встановлює, що договір найму  будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк понад три роки, підлягає обов"язковому нотаріальному посвідченню незалежно від того, хто є його стороною, фізичні чи юридичні особи.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції, в порушення ст.83 ГПК України, не взяв до уваги клопотання представника позивача про визнання договору оренди №7/1 від 21.05.2007р. дійсним, спростовуються наступним.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зазначена норма надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір.

Однак, у даному випадку СПД ОСОБА_2 подано позов про стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірною поведінкою працівників ВАТ "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго", а не про визнання дійсним договору оренди від 21.05.2007р. №7/1.

Зміст наведеної вище норми Цивільного кодексу свідчить, що визнання судом договору дійсним можливе у випадку заявлення стороною саме позову про визнання договору дійсним.

При розгляді такого позову суд встановлює наявність чи відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.220 ЦК України, з якими законодавець пов"язує можливість визнання договору оренди будівлі (її частини) дійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 26.09.2006р. №15/96-05.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно вищезазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 13 травня 2009 року у справі №12/75-09 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 13 травня 2009 року у справі №12/75-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Жмеринка Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №12/75-09 повернути до  господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.