ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "04" серпня 2009 р.                                                           Справа № 11/21-Д

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: Маковія О.Є. - представника за довіреністю №32 від 22.06.2009 р.,

  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Медфармсервіс", м. Донецьк

на рішення господарського суду Житомирської області

від "23" квітня 2009 р. у справі № 11/21-Д (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс", смт. Черняхів

Житомирської області

про визнання  недійсним договору купівлі-продажу,  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області  від 23.04.2009 р.   у справі №11/21-Д відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" ( м. Донецьк ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс" смт. Черняхів  Житомирської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, та порушено норми матеріального й процесуального права, а саме:

- суд першої інстанції не навів правової оцінки щодо відсутності в оскарженому правочині ціни договору;

- суд не з"ясував наявність домовленості щодо ціни товару під час укладення спірного договору;

- відповідачем не надано товарно-транспортних накладних, які п.4.5 договору обов"язково мали бути належним свідченням домовленості сторін щодо ціни товару, який постачається;

- має місце порушення ч.3 ст.4-3 ГПК України;

- суд не дав правової оцінки, що в договорі є зазначення позивача про   дійсність першого тільки з протоколом розбіжностей;

- не прийнято до уваги положення ч.1 ст.230, ч.1 ст.695, ч.1 ст.706 ЦК України, ч.2 ст.189 ГК України.

Позивач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки не повідомив.

Відповідач у письмовому відзиві на скаргу та його представник в засіданні проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що копії ухвали від 10.06.2009 р. про прийняття скарги до провадження надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією ( про що свідчить відповідний реєстр відправки Житомирського апеляційного господарського суду за 15.06.2009 р. ), тобто сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення засідання, апеляційний суд розглянув скаргу по суті без участі представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що в лютому 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", м. Донецьк подало до господарського суду Житомирської області позовну заяву з вимогою визнати  недійсним договір купівлі-продажу №1 від 04.03.2008 р., укладений  з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс", смт. Черняхів  Житомирської області ( вказану особу зазначено в якості відповідача ). При цьому, з посиланням, зокрема на приписи ст.179 ГК України, ст.ст. 203,215,216,227,230,236 ЦК України, позивач вказав, що відповідач, не підписавши протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу, розпочав здійснювати поставку товару. Позивач вважає, що відповідач навмисно ввів його в оману і відмовився приводити вищевказаний договір в той стан, за яким існувала домовленість, щодо обставин, які мають істотне значення ( а. спр.3,4).

Ухвалою місцевого суду від 27.02.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №11/21-Д ( а.спр.1 ).

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області  від 23.04.2009 р. у справі №11/21-Д відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" ( м. Донецьк ) - а.спр. 64,65.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням, зокрема на умови договору, положення ст.ст. 203,215,230,638,655 ЦК України, ст.180 ГК України дійшов висновку, що договором купівлі-продажу від 04.03.2008 р. сторони передбачили усі істотні умови, передбачені чинним законодавством.

Видатковими накладними №1408 від 19.08.2008р., №1574 від 04.09.2008р., №1634 від 10.09.2008р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товари  згідно з умовами договору. Відповідно до даних накладних відстрочка платежу складає  ЗО календарних днів. Дані обставини свідчать про безпідставність посилання позивача на факт поставки відповідачем товару без врахування протоколу розбіжностей.

Господарський суд зазначив, що відсутні докази, які б беззаперечно і однозначно свідчили б про наявні підстави вважати договір купівлі-продажу від 04.03.2008 р. таким, в якому одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс" ( продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"  ( покупець ) було укладено договір купівлі-продажу №1 ( а.спр.5 ), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари ( продукція ) у власність покупця, а покупець  зобов'язувався прийняти та оплатити її відповідно до умов договору (умов продажу, зазначених в накладних) - п.1.1.

Відповідно до п.3.1 договору доказом передачі партії продукції у власність покупця ( позивача ) є підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на продукцію, та передача довіреності покупця на отримання партії продукції.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що ціни на продукцію, відповідно до умов договору, є погодженими між сторонами та зазначені у видаткових накладних на кожну партію продукції. Сума договору дорівнює сумі всіх накладних, на підставі яких покупцем одержаний товари протягом строку дії договору.

Згідно з п.5.1 договору продавець ( відповідач ) продає покупцю продукцію з умовами оплати, зазначеними в накладній. Несплата продукції покупцем ( позивачем  ) у визначений строк свідчить про прострочення оплати продукції та надає продавцю  право нараховувати штрафні санкції за прострочення платежу.

На думку апеляційного суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.  11  ЦК України цивільні права та обов'язки виникають  із дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із  дій осіб, що  не  передбачені   цими  актами,   але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є  необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як  погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до умов договору.

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавцем для кожного із видів договору купівлі-продажу (договору купівлі-продажу нерухомості, земельної ділянки та інше) передбачено ряд юридичних особливостей, дотримання яких сторонами є обов'язковим.

Цивільно-правовою характеристикою договору купівлі-продажу, зокрема є його оплатність, консенсуальність та двостороння зобов'язальність.

В апеляційній скарзі позивач наголосив, що суд першої інстанції не навів правової оцінки щодо відсутності в оскарженому правочині ціни договору.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в позовній заяві не зазначено таку підставу визнання недійсним договору як відсутність в ньому ціни.

Видатковими накладними №№1408 від 19.08.2008р., №1574 від 04.09.2008р., №1634 від 10.09.2008р. ( їх копії містяться на а.спр. 35-37 ) позивачем було передано, а відповідачем прийнято товари  згідно з умовами договору.

Відповідно до даних накладних відстрочка платежу складає 30 календарних днів.

На думку апеляційного суду, дані обставини свідчать про безпідставність посилання позивача на факт поставки відповідачем товару без врахування протоколу розбіжностей  ( про це вказав також і суд першої інстанції ).

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду пояснив, що протокол розбіжностей був підписаний ТзОВ "Компанія Валіс" та вручений позивачу разом з договором ( а.спр. 32,33 ), а також був врахований відповідачем при оформленні накладних, про що в них є відповідна відмітка. Позивачем продукція отримана згідно з цими накладними та частково оплачена.

Слід зазначити, що вказане узгоджується з умовами договору, а саме: п.1.1. (продавець зобов'язувався передати лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари ( продукція ) у власність покупця, а покупець  зобов'язувався прийняти та оплатити її відповідно до умов договору (умов продажу, зазначених в накладних)), п.1.2. (продавець передає покупцю продукцію в асортименті, кількості та по цінах, зазначених в видаткових накладних, які є невід"ємною частиною договору ), п.4.1. ( ціни на продукцію, відповідно до умов договору, є погодженими між сторонами та зазначені у видаткових накладних на кожну партію продукції. Сума договору дорівнює сумі всіх накладних, на підставі яких покупцем одержаний товари протягом строку дії договору ) .

В накладних є посилання на договір.

Договір виконувався сторонами. Позивачем товар отриманий та частково оплачений ( а.спр. 111-119 ).

Отже, всі істотні умови договору купівлі-продажу сторонами погоджені.

Як вже зазначалось, в позові йдеться про те, що відповідач навмисно ввів  в оману позивача і відмовився приводити договір в той стан, за яким існувала домовленість, щодо обставин, які мають істотне значення.

Саме це є підставою позову. ТзОВ "Медфармсервіс" просило визнати правочин недійсним з посиланням на приписи ч.1 ст.230 ЦК України, відповідно до якої якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто, під обманом законодавець має на увазі як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. Визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані ( шляхом заперечення чи замовчування ) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналась про їх існування.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що   мають істотне значення для угоди, що укладається.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Із приписів абз. 3,4 п.13 роз"яснення ВАСУ від 12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними" вбачається, що  вирішенні спорів про визнання недійсними угод, укладених, зокрема внаслідок обману,  господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності факту, зокрема обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в порушення приписів ст.33 ГПК України позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, а саме: не доведено факту введення його в оману другою стороною.

Апеляційним судом враховується, що згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому його слід залишити без змін.

 

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, спростовуються матеріалами справи, а тому скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Медфармсервіс" слід залишити без задоволення. 

   

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 23 квітня 2009 року у справі №11/21-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Медфармсервіс", м. Донецьк - без задоволення.  

2. Справу №11/21-Д повернути до  господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд