ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1119/16 15.06.16 р.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР"

до 1) Державного комерційного підприємства "СЕТАМ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЦЕНТР"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції

України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк"

про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЦЕНТР"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР"

про усунення перешкод у користуванні майном

Головуюча суддя Зеленіна Н.І.

Суддя Чебикіна С.О.

Суддя Лиськов М.О.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Ганчук Г.В. за довіреністю № б/н від 18.01.2016 р.;

від відповідача-2: Потапчук Н.О. за довіреністю № 22/02/16 від 22.02.2016 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Супрун О.В. за довіреністю №7-75/2 від 18.11.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до: 1) Державного комерційного підприємства "СЕТАМ" (відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЦЕНТР" (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (третя особа-1), про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.02.2016 р.

Ухвалою від 27.01.2016 р. вжито заходи до забезпечення позову.

15.02.2016 р. від Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

22.02.2016 р. від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли пояснення по справі та матеріали виконавчого провадження № 47696259.

23.02.2016 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

24.02.2016 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 26.02.2016 р. оголошувалась перерва до 03.03.2016 р.

26.02.2016 р. від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

02.03.2016 р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.

03.03.2016 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

03.03.2016 р. від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді та клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

03.03.2016 р. від відповідача-2 надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалами суду від 03.03.2016 р. відмовлено у задоволення заяви про відвід судді та клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою від 03.03.2016 р. залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (третя особа-2).

У судовому засіданні 03.03.2016 р. оголошувалась перерва до 15.03.2016 р.

Ухвалою від 03.03.2016 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

15.03.2015 р. від відповідача-2 надійшли відзив на заяву про зміну предмета позову, додаткові пояснення до відзиву, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заява про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 27.01.2016р.

15.03.2016 р. від позивача надійшли заперечення на зустрічний позов.

Ухвалою від 15.03.2016 р. відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 27.01.2016 р.

У судовому засіданні 15.03.2016 р. оголошувалась перерва до 22.03.2016 р.

22.03.2016 р. від позивача надійшли податкові пояснення по справі.

22.03.2016 р. від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі.

Від відповідача-2 22.03.2016 р. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 22.03.2016 р. задоволено клопотання про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 12.04.2016 р.

У судовому засіданні 12.04.2016 р. з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» та подав позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою від 12.04.2016 р. відмовлено у прийнятті вказаної заяви.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» у судовому засіданні 12.04.2016 р. заявив усне клопотання про залучення Товариства до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 12.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.04.2016 р.

19.04.2016 р. від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

19.04.2016 р. від відповідача-2 за первісним позовом надійшли заперечення щодо залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 19.04.2016 р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний ринок «Жуляни» про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; розгляд справи відкладено на 25.04.2016 р.

19.04.2016 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою від 20.04.2016 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 25.04.2016 р. призначено розгляд справи № 910/1119/16 у колегіальному складі суду.

У результаті здійсненого автоматичного визначення складу колегії суддів справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючої судді Зеленіної Н.І., суддів Чебикіної С.О. та Лиськова М.О.

Ухвалою від 26.04.2016 р. визначеною колегією суддів господарського суду міста Києва прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 19.05.2016 р.

19.05.2016 р. від позивача надійшли пояснення по справі та клопотання про надання інформації, у якому позивач зазначає про неотримання інформації про дату судового засідання.

Ухвалою від 19.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.06.2016 р.

15.06.2016 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. представники відповідачів та третьої особи-2 заперечили проти подальшого відкладення розгляду справи або оголошення перерви у засіданні.

Представник відповідача-2 у засіданні подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача від 15.06.2016 р. про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У поданих клопотаннях позивач вказує на необхідність відкладення розгляду справи або оголошення перерви у засіданні у зв'язку з не ознайомленням з матеріалами справи та участю представника в іншому судовому засіданні.

Проте, суд вважає зазначені причини нез'явлення у судове засідання безпідставними та неповажними, оскільки у позивача було досить часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки власної правової позиції; а участь представника в іншому судовому засіданні не позбавляє позивача можливості направити у судове засідання іншу особу, надавши їй відповідні повноваження.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотань ТОВ "МЕГА АСТЕР" про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. представник відповідача-1 заперечив проти первісного позову.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечила та підтримала вимоги зустрічного позову.

Представник третьої особи-2 проти первісного позову заперечив.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів (за первісним позовом) та третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються первісні і зустрічні позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів господарського суду міста Києва встановила наступне.

13.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (третя особа-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» (позивач за первісним позовом) укладено кредитний договір № 506-130112, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію.

28.09.2012 р. між тими ж сторонами укладено договір іпотеки № 1048-280912/І, предметом якого являється об'єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68.

У зв'язку з невиконанням ТОВА «Мега Астер» зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Європейський газовий банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. у справі №910/6025/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» 5 919 290,66 доларів США заборгованості за кредитом, 703 737,88 доларів США заборгованості за відсотками.

На виконання вказаного рішення 15.05.2015 р. судом видано відповідний наказ.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.05.2015 р. відкрито виконавче провадження №47696259 по виконанню наказу № 910/6025/15-г від 15.05.2015 p.

Постановою від 09.09.2015 р. призначено ЗАТ «Консалтингюрсервіс» суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні №47696259.

Звітом ЗАТ «Консалтингюрсервіс» від 21.09.2015 р. про оцінку майна - об'єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, ринкову вартість предмета іпотеки визначено у розмірі 5 911 162,00 грн. (без ПДВ, з ПДВ - 7 093 394,00 грн.).

23.11.2015 р. виконавцем направлено на адресу ТОВ «Мега Астер» лист від 20.11.2016 р. №15949-0-33-15/20-1/19 з копією Звіту.

10.12.2015 р. виконавець звернувся до ДП «Сетам» (відповідач-1) із заявкою на реалізацію арештованого майна у ВП №47696259.

11.12.2016 р. від ТОВ «Мега Астер» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на звіт про оцінку майна.

Постановою виконавця від 18.12.2015 р. призначено ТОВ «Канзас Ріал Естейт» суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні №47696259, та доручено вказаному товариству провести рецензування Звіту про оцінку майна, виконаного 21.09.2015 р. ЗАТ «Консалтингюрсервіс».

Рецензією від 30.12.2015 р. на Звіт про оцінку майна встановлено, що Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

13.01.2016 р. ДП «Сетам» проведено електронні торги, результат яких оформлено протоколом №139702.

За результатом електронних торгів переможцем визнано ТОВ "ВЕСТА ЦЕНТР" (відповідач-2), з ціновою пропозицією 5 911 162,00 грн.

Продане на електронних торгах майно - об'єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином і кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, 21.01.2016 р. зареєстровано за переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ЦЕНТР», про що Державним реєстратором - приватним нотаріусом Немм Оленою Володимирівною внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР" вказує на такі обставини: результати проведеної рецензії на Звіт про оцінку майна було підписано 30.12.2015 р., а лист про повідомлення результатів рецензії державним виконавцем складено 11.01.2016 р. та направлено лише 15.01.2016 р., тобто, вже після проведення електронних торгів та продажу майна позивача.

Враховуючи десятиденний строк оскарження в судовому порядку оцінки, визначеної за результатом рецензії, позивач вказує на порушення його прав та законних інтересів, оскільки його було позбавлено можливості у встановленому законом порядку оскаржити результат рецензії.

Також, позивач зазначає, що виконавчою службою та організатором торгів було грубо порушено законодавство України, права та законні інтереси позивача, та продано спірне майно за суттєво заниженою ціною, що призвело до втрати майна позивачем та понесення суттєвих збитків останнім.

Крім того, позивач зазначає, що на розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11896/15 за позовом АТ «ЄВРОГАЗБАНК» до ТОВ «МЕГА АСТЕР» про звернення стягнення на предмет іпотеки (об'єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином і кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68).

Відповідачі та треті особи, заперечуючи проти позову, зазначають про відсутність порушень Тимчасового Порядку проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 № 656/5, при проведенні оспорюваних електронних торгів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 30.03.2016 р. №6-3004цс15.

Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Як зазначає відповідач-1 та підтверджується матеріалами справи, ДП "СЕТАМ" були розміщені оголошення в газеті "Час Київщини" № 49 від 25 грудня 2015 року та газеті "Метро com ua" №100 від 23 грудня 2015 року про проведення прилюдних торгів з реалізації об'єкту незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 68. В оголошеннях зазначалася інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Крім того, листом від 22.12.2015 № 1466-15 позивача було повідомлено про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про іпотеку».

Проте, доводи ДП "СЕТАМ" щодо направлення вказаного листа судом до уваги не приймається, оскільки, за твердженням відповідача-1, копія зазначеного листа не збереглась в організатора електронних торгів.

У той же час, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Таких висновків у подібних правовідносинах дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у постановах №143цс14 від 17.12.2014 р.; №6-1884цс15 від 18.11.2015 р. та №6-2988цс15 від 13.04.2016 р.

Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи, з урахуванням подання організатором торгів оголошень у друкованих ЗМІ, суд дійшов висновків про недоведеність факту неналежного повідомлення позивача про проведення торгів; а також недоведеність наявності прав та інтересів позивача, які можуть бути порушені неналежним повідомленням про проведення торгів.

Решта ж доводів позивача ґрунтуються на порушенні державним виконавцем вимог закону у виконавчому провадженні №47696259.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції № 74/5 лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Так, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів,, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу), в момент її вчинення.

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 24.10.2012 р. №6-116цс12.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів господарського суду міста Києва дійшла висновку про те, що первісні позовні вимоги ТОВ «Мега Астер» являються недоведеними, необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову, судом встановлено наступне.

У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Центр» просить суд усунути перешкоди у володінні та користуванні майном: об'єктом незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Проспект Повітрофлотський, буд.68.

Такі вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 26 лютого 2016 року невідомі особи, представившись представниками колишнього власника ТОВ «Мега Астер», та представниками охоронного підприємства, посилаючись на укладений договір оренди щодо охорони об'єкту, почали всіляко перешкоджати ТОВ «Веста Центр» здійснювати право володіння та користування даним об'єктом, блокують вхід на територію незавершеного будівництвом об'єкту та до самого об'єкту, не даючи можливості ТОВ «Веста Центр» ввійти на територію та здійснювати господарську діяльність, пов'язану із даним об'єктом.

На підтвердження таких обставин ТОВ «Веста Центр» надано до матеріалів справи власний Акт від 26.02.2016 р., та пояснення представника ТОВ «Веста Центр» до КП Солом'янського УП ГУ НП України м. Києві від 26.02.2016 року.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування своїм майном.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтями 321, 391 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодним доказом, наявним у матеріалах справи, не підтверджується факт вчинення будь-яких перешкод у користуванні спірним майном саме ТОВ «Мега Астер», а надані ТОВ «Веста Центр» Акт та пояснення не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження таких фактів у розумінні ст. ст. 32-35 ГПК України.

Таким чином, у задоволенні зустрічного позову належить відмовити з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Крім того, відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів господарського суду міста Києва вважає первісні позовні вимоги ТОВ «Мега Астер» та зустрічні позовні вимоги ТОВ «Веста Центр» у даній справі недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими наявними у матеріалах справи доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові сплачені суми судового збору покладаються на позивачів, відповідно, по первісному та зустрічному позовах.

Крім того, ухвалою від 27.01.2016 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР" про вжиття заходів до забезпечення позову; вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ЦЕНТР».

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи результат вирішення даної справи, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2016 р.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33-36, 43, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР" до Державного комерційного підприємства "СЕТАМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЦЕНТР", за участю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк", про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва.

2. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА АСТЕР" про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

3. Скасувати вжиті ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2016 р. у справі № 910/1119/16 заходи до забезпечення позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.06.2016 р.

Головуюча суддя Н.І. Зеленіна

Суддя С.О. Чебикіна

Суддя М.О. Лиськов