КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21191/08 Головуючий у І інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Швед Е.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Шведа Е.Ю., суддів Хрімлі О.Г. та Горяйнова А.М., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Київського міського військового комісаріату про бездіяльність щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 1-групи і виплати недоплаченої суми за минулий час, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2007 року позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Київського міського військового комісаріату про бездіяльність щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 1-групи відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальних захисту» і виплати недоплаченої суми за минулий час (2004-2007 роки).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2008 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести позивачу перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 1-ї групи у 2007 році, виходячи з десяти фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком та здійснити відповідну додаткову виплату; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що положення Закону України Про державний бюджет України на 2004-2006 роки звужують обсяг існуючих прав позивача, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру разової виплати інваліду війни 1 групи, однак позивачем порушене строк звернення до суду щодо вимог виплати вказаної допомоги за 2004-2006 роки. Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2007 рік, то Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 13 ст. 71 зазначеного вище Закону, яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 12-14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано такими, що не відповідають Конституції України, і положення даних норм втрачають чинність, тому позивачу, як інваліду війни 1 групи, неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2007 рік.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На думку апелянтів, Окружний адміністративний суд м. Києва дав не вірну юридичну оцінку спірним правовідносинам, постановив рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Представники Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2008 року без змін, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, відповідно статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 450 гривень. Відповідачами була виплачена позивачу разова грошова допомога до Дня Перемоги у 2007 році, як інваліду війни 1 групи, у розмірі 450 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою, яка наявна в матеріалах справи (а.с.7).
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за 2007 рік колегія суддів виходила з наступного.
Судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», які втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Таким чином, у позивача з 09 липня 2007 року виникло право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, що передбачений ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Оскільки позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у меншому розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання не нарахованої та не виплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У відповідності до ч. 7 ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
За своїм характером та порядком виплати щорічна разова грошова допомога до 5 травня є видом соціальної допомоги, що може бути виплачена за заявою особи, яка має право на її отримання, поданою до 30 вересня. За таких обставин колегія суддів вважає, що право позивача отримати вказану допомогу у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яке він набула з 09 липня 2007 року, зберігається за ним до 30 вересня 2007 року.
Тобто, право на виплату разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком обмежується періодом з 09 липня 2007 по 30 вересня 2007 року (проміжком часу, в який положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були чинними у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та до часу, протягом якого особи мають право звернутися за вказаною допомогою).
При цьому факт отримання Стьоркіним Г.Л. у 2007 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 450 грн., встановленому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», не позбавляє його можливості додатково отримати кошти в обсязі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у разі якщо вказану суму отримано нею після 09 липня 2007 року.
Вказаного висновку колегія суддів дійшла з огляду на те, що в разі виплати позивачу вказаної допомоги у розмірі 450 грн. до 09 липня 2007 року - дії відповідача були правомірними і здійснивши виплату до вказаного часу Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виконали взяті державою на себе зобов'язання та виплатило щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у повному обсязі.
Проте, якщо виплата допомоги у розмірі 450 грн. була здійснена після 09 липня 2007 року - дії відповідачів були неправомірними, оскільки із вказаного часу позивач набув право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у більшому розмірі -десяти мінімальних пенсій за віком.
В матеріалах даної справи відсутні відомості про дату здійснення виплати позивачу вказаної допомоги, список одержувачів щорічної разової допомоги (а.с. 7) містить відомості лише про розмір фактично виплаченої допомоги, проте не вказує на дату проведення такої виплати.
Представник відповідача - Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у своїх письмових запереченнях проти позову зазначає, що вказану допомогу позивачу було виплачено в квітні 2007 року, але доказів на підтвердження даного факту, яким може бути розрахунковий документ, що містить дату проведення виплати, суду не надав. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Оскільки представники відповідачів не надали суду відповідних доказів, судова колегія виходить з того, що разова грошова допомога до 5 травня була виплачена ОСОБА_1 після 09 липня 2007 року, тобто після набуття ним права на отримання допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком про необхідність виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте з підстав, зазначених судом апеляційної інстанції.
Крім того, 17 липня 2009 року до суду апеляційної інстанції позивачем були надані пояснення, в яких останній просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок щорічної до 5 травня разової допомоги, як інваліду війни першої групи за 2004-2006 роки та 2008-2009 роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів, як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів не приймає до уваги вищевказані пояснення та не розглядає вимоги позивача викладені в цих поясненнях, оскільки позивачем не подавалася апеляційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2008 року в частині позовних вимог про перерахунок щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни за 2004-2006 роки. Також, в суді першої інстанції позивачем не заявлялася вимога про проведення перерахунку вказаної доплати за 2008-2009 роки.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2008 року без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2008 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлений 27 липня 2009 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя О.Г. Хрімлі
Суддя А.М. Горяйнов