КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21272/08 Головуючий у І інстанції - Татарський В.О.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бараненка І.І. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за речове майно, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2, про стягнення грошової компенсації за речове майно.
Зазначав, що з січня 2003 року є звільненим з військової служби в запас за станом здоров'я та мав право на речове майно, належне до одержання в час звільнення або грошову компенсацію за нього.
Посилаючись на те, що всупереч законодавству України, з ним не проведений розрахунок за неотримане речове майно, просив стягнути з відповідача відповідну компенсацію у сумі 920,28 грн. за заборгованість до 11 березня 2000 року та у сумі 1281,02 грн. за заборгованість після такої дати.
Постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 жовтня 2006 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 була переформована у військову частину НОМЕР_1 відповідно до Директиви Міністерства оборони України) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а постанову суду скасувати частково з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що Хавхалюк Анатолій Петрович був звільнений у запас з військової служби та з 14 січня 2003 року виключений із списків особового складу.
Приписами частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Судова колегія дійшла висновку, що дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за речове майно після 11 березня 2009 року не порушують вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.
Так, дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
А тому до спірних правовідносин після 11 березня 2000 року не могла бути застосована норма частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.
Оскільки до 11 березня 2000 року положення частини другої статті 9 Закону № 2011-12 про те, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них були чинними, відповідач не наполягав на врахуванні пропущення строку звернення до суду, то апеляційний суд погоджується із задоволенням вимог про стягнення компенсації за не отримане речове майно до 11 березня 2000 року у розмірі 920,28 грн.
З огляду на викладене, у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позовних вимог після 11 березня 2000 року про стягнення речового майна або ж відповідної компенсації, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 жовтня 2006 року скасувати частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 920,28 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21272/08 Головуючий у І інстанції - Татарський В.О.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бараненка І.І. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за речове майно, -
У зв'язку зі складністю справи, відповідно до вимог cтаттей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 жовтня 2006 року скасувати частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 920,28 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови буде виготовлено 31 липня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: