КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21292/08 Головуючий у І інстанції: Рахманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Швед Е.Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Шведа Е.Ю., суддів Хрімлі О.Г. та Горяйнова А.М., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2008 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 2000 грн. недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду вмотивовано посиланням на рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким визнано неконституційними та такими, що втратили чинність положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України річний термін для звернення до суду за захистом прав в частині вимог про стягнення допомоги за 2005-2006 роки.
Не погоджуючись з судовим рішенням, сторони звернулися з апеляційними скаргами.
Управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради просило скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги управління вказувало, що оскільки виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_1 була проведена в лютому 2007 року, тобто до дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, виплата проведена у відповідності до чинного законодавства.
ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На її думку, суд першої інстанції дав неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, висновки суду не ґрунтуються на законі, тому оскаржувана постанова є незаконною.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові задоволенню, а постанова суду скасуванню в частині задоволення позовних вимог за 2007 рік, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, пп. 3,4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову, якщо судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалід 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.2).
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у 2001 - 2005 роках у розмірі 26 грн. 70 коп., у 2006-2007 році 120 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач, дійсно, повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу до 2005 року виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк для звернення до суду за захистом прав в частині вимог про стягнення допомоги за період з 1999 -2005 роки, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З врахуванням того, що позивач звернувся з вказаним позовом лише у 2007 році, а відповідач наполягав на застосуванні ч. 1 ст. 100 КАС України, в задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено.
Що ж стосується вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то, на думку колегії суддів, відповідач правомірно керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому вимога позивач щодо стягнення щорічної допомоги за 2006 рік не підлягає задоволенню.
Крім того, Деснянський районний суд м. Чернігова прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог за 2007 рік на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6 -рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі дію положень абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини першої, частини третьої, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини 4 та 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції не врахував того, що це рішення було прийнято після проведення виплати цієї допомоги. Тобто, на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік ( лютий 2007 року) відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині за 2007 рік, тому постанова Деснянського районного суду м. Чернігова в частині задоволення позовних вимог за 2007 рік підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову в задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2008 року в частині стягнення з управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 2000 грн. недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2009 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя О.Г. Хрімлі
Суддя А.М. Горяйнов