Справа № 2-373-2007 УХВАЛА
5 лютого 2007 року Слов'янський міськрайоний суд Донецької області в складі: -головуючого- судді Хаустової Т.А. -при секретарі- Марценковській В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької залізниці, за участю третьої особи начальник Будівельно-монтажного Експлуатаційного управління Калюжний Олександр Сергійович про примушення до видачі АКТ-Н-1, стягнення заробітної плати в повному обсязі по безстроковому трудовому договору наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.1992 року,-
ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Донецької залізниці, третя особа начальник Будівельно-монтажного Експлуатаційного управління Калюжний Олександр Сергійович про примушення до видачі АКТ-Н-1, стягнення заробітної плати в повному обсязі по безстроковому трудовому договору наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.1992 року, обгрунтувавши свої вимоги тим, що наказом НОМЕР_2 від 06.04.1987 року вона була прийнята по переводу в Слов'янську дільницю громадських споруд (НГЧ-8), в теперешній час Будівельно-монтажне експлуатаційне управління(БМЕУ-8) Донецької залізниці - ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом НОМЕР_1 від 17.06.1987 року була переведена безстроковим трудовим договором на постійну роботу ІНФОРМАЦІЯ_2, на якій продовж всіх років рахується по штату. З 01.01.1992 року їй стали не додовати заробітну плату в повному обсязі, не звертаючи увагу, на те, що було підвищення заробітної плати і в неї не було зауважень по роботі. З листопада 1991 року до 16.05.1992 року була на заняттях по підвищенню кваліфікації в м. Краматорськ в період якого була переведена по тимчасовому наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2 по вул. Свердлова згідно Закону про працю ст.ЗЗ на один місяць на час відпустки ОСОБА_2. По тимчасовому наказу вона не працювала, бо не мала дозволу, була на навчанні і згідно опалювального періоду, який існував з 15.10.1991 року по 15.04.1992 року, а з 15.04.1992 року по 15.10.1992 року всіх ІНФОРМАЦІЯ_3 переводили на ІНФОРМАЦІЯ_4 і тим паче, що з відпустки на своє місцевийшла до роботи ОСОБА_2. Таким чином її постійним місцем роботи було ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року з якого її нікуди не переводили і не звільняли.
1993 року при виконанні роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Краматорську по дорозі з нею трапився нещасний випадок, травмування. Акт про нещасний випадок їй не видали.
1994 року з нею трапився другий нещасний випадок з переломами хребта, та перерваною селезінкою, по вині начальника Калюжного О.С, який незаконно дав їй усну вказівку виконувати обов'язки не існуючі в її обов'язках ІНФОРМАЦІЯ_2. В наслідок чого вона стала інвалідом , непрацездатною. К травмування при посаді при посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 приховали і актів не видають. Перше направлення на ЛСЕК було знищено, її направили для обстеження та лікування з 16.03.1995 року в ЦЛЛ-5 м.Харкова, прокуратурою в травні 1995 року була визнанна інвалідом підприємства, по закінченню лікування в ЦЛЛ-5 була направлена в друге на ЛСЕК непрацездатною. На ЛСЕК від 09.06.1995 року їй встановили 3 групу інвалідності з втратою 60% працездатності з рекомендацією по безстроковому трудовому договору НОМЕР_1 від 17.06.1987 року ІНФОРМАЦІЯ_2, що вона може працювати з скороченим робочим часом.
З підприємства в ЛСЕК була надана довідка з запрошенням встановити їй втрату працездатності, нанесене ушкодження ІНФОРМАЦІЯ_2, яке сталося по вині підприємства 20.12.1994 року , Акт Н-1 невидали.
Після ЛСЕК вона вийшла до роботи по наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року ІНФОРМАЦІЯ_2. Начальник Калюжний О.С. запросив її до свого кабінету і в присутності відділу кадрів Хацак Т.А. не випускав її з кабінету до закінчення робочого часу до 16-00 та користучись своєю посадою наполягав надати йому заяву про її звільнення. Вона вимушена була о 16 годині 15 хвилин написати заяву про надання їй таріфної відпустки, де вона як ІНФОРМАЦІЯ_2 і знаходилась до
19.07.1995 року. Їй не оплатили день виходу на роботу і за відпустку. Але в відомостях хтось за неї
розписався, що отримано кошти. Не видали Акт Н-1, де вона писала звернення з проханням надати
Акт Н-1, який їй необхідно було надати до пенсійного фонду, для призначення пенсії, бо
знаходилась без срідств до проживання, так як й само підприємство їй нічого не платило і не
повертало борг за обстеження, лікування, проїзди на лікування, зв'язані з травмою на підприємстві
20.12.1994 року, і відповідач відмовляє їй надати можливість виконувати свої обов'язки вказані в
трудовому безсрочному договорі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2.
Прокуратурою було винесено подання 28.08.1995 року рпро притягнення до відповідальності начальника Калюжного О.С, та інженера по охороні праці по порушенню законів ст.ст. 4,11,20,25,26,27,49 охорони праці; ст.45 охорони здоров'я та її Конституційних прав.
Однак підприємство не виконало вказівок Краснолиманської прокуратури і продовжило порушення її Конституцційних прав. Прокуратура не вирішила питання по перевірці вказаних нею фактів по відношенн ст. 97 КПК України по невиплаті заробітної плати, ушкоджень, надання їй документів Акту Н-1 від 20.12.1994 року, наказів безстрокового договору НОМЕР_1 від 17.06.1987 року та інших, а також тимчасового наказу НОМЕР_3 від 15.01.1992 року по 14.02.1992 року і інших порушень.
Тільки надав виписку з трудової книжки від 20.01.1997 року з фальсіфікацією тимчасового наказу НОМЕР_3 від 15.01.1992, що як би цей наказ безстроковий і наступним пунктом вказали, що я в даний час праце, але не вказали по якому наказу чи по НОМЕР_1 від 17.06.1987 року по тимчасовому НОМЕР_3 від 15.01.1992 року який було припинено в 1992 році і більше ніяких наказів в її трудовій книжці не було, що підтвердилось перевірками. Їй надали наказ НОМЕР_4 від 05.05.1997 року , що як би її звільнили з роботи ІНФОРМАЦІЯ_5. Але її як ІНФОРМАЦІЯ_2 по безстроковому наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року нікуди не переводили з 14.02.1992 року і майже фальсіфіцированого тимчасового НОМЕР_3 з 15.01.1992 року по 16.09.1992 року . Ніяких інших наказів не існувало. Накази мені не видали і вона змушена була по даній виписці від 20.01.1997 року подати позовну заяву до суду про несплати заробітної плати, ушкоджень і поновлення мене на роботу по тимчасовому наказу НОМЕР_3 від 15.01.1992 року ІНФОРМАЦІЯ_3, де вона не числилась ніколи по штату. Рішенням Слов'янського суду від 12.06.2003 року, Донецьким Апеляційним від 03.02.2004 року. Та Верховного Суду від 26.11.2004 року винесені висновки, що її не мають права поновити на роботі оператором в 1997 році з 05.05.1997 року по тимчасовому наказу НОМЕР_3 який перестав існувати ще в 1992 році і тому відмовили в заборгованості по зарплаті, та ушкодженням по тимчасовому наказу НОМЕР_3 який втратив свою силу в 1992 році.
Після червня 2001 року неправомірно з'явилися неіснуючи накази, що як би з 10.10.1995 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 перевели тимчасово ІНФОРМАЦІЯ_5 і ці записи зроблені 05.05.1997 року шариковою пастою, яка існує з 1995 року по теперешній час на підприємстві, якою відділ кадрів заповняє записи по підприємству. Також виявлено нею порушення ст. 32 про працю ч.1 ст. 147, ч.1 ст. 149, п.21 постанови Кабміна України № 55 від 26.01.1993 року , по яким винесено припис НОМЕР_5 від 29.07.1996 року. Вона по штату ніколи не числилась оператором, і це виявлено Донецьким Апеляційним судом від 5.07.2005 року і передано виконати відповідно до ст. 97 КПК України.
Генеральною прокуратурою порушено кримінальну справу по передбаченому злочину ст.ст. 135 ч.2,165 ч.2 КК України в відношенні посадових осіб Донецької залізниці.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 11.04.2005 року, та Донецьким Апеляційним від 27.07.2005 року, Слов'янським від 4.05.2006 року встановили не виконання ст.97 КПК України правоохороннимим органами вказаних виявлених порушень злочину посадовими особами Донецької залізниці, в т.ч. СМЕУ-8, які продовжують порушувати злочини передбачені ст. 97 КПК України, ст. 135 ч.2, 165 ч.2, 385 КК України.
Також в грудні 2002 року Пенсійним Фондом, 20 вересня 2005 року інспектором праці, 10.01.1006 року Донецькою надзоряною прокуратурою виявлені порушення по наказам і по всім порушенням, відносно неї, її Конституційних прав. Де встановлено, що вона до теперешнього часу з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 по наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року не звільнена і нікуди не переведена, а числиться по штату на своїй посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, на яку підприємству надходять кошти, але їй їх не платять і на її штатну посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 не мать права прийняти доугу лдину. Кошти які видавалися на протязі з 1987 року по 01.01.2004 рік вона отримувала в списках контори по лицьовому табельному номеру ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_6. ЇЇ позовні вимоги підтверджуться.
Відповідач відмовляє на її звернення, та запити адвоката, по наданн їй копій документу в Актів Н-1 про нещасний випадок від 31.12.1993 року, 20.12.1994 року наказів НОМЕР_2 від 6.04.1987 року НОМЕР_1 від 17.06.1987 року, тимчасового НОМЕР_3 від 15.01.1992 року по 14.02.1992 року або по 16.09.1992 року, наказів по підвищенн. Тарифних ставок та окладів з 01.01.1992 року по теперешній час - не видать і правоохоронні органи не вирішуть по положенню ст. 97 КПК України, в т.ч. прокуратура М.Слов'янськ. За НОМЕР_7 від 27.11.2006 року Краснолиманським прокурором дана відповідь, отримана не 01.12.2006 року, що адміністраціє БМЕУ-8 надані копії та оригінали всіх витребуваних є документів, де мали на увазі вищевказані, з рекомендаціє звернутись до суду. Тому згідно ст. 137 КПК України їх необхідно витребувати суду.
У зв'язку з тим, що відповідач не виплачує їй заробітну плату з 01.01.1992 року по безстроковому трудовому договору, наказ НОМЕР_1 від 17.06.1987 року і не допускає мене до виконання її обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2, де вона вимушена знаходиться в принудженних прогулах, їй повинні виплатити компенсацію з рахунку середньої заробітної плати ІНФОРМАЦІЯ_2 підприємства.
Просить суд поновити і допустити її до виконання обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2 по наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року, ЛСЕК від 09.06.1995 року, яка підтверджена від 11.06.1996 року та обласне ЛСЕК від 04.08.1995 року та 08.08.1996 року ВКК від 29.10.1996року. Витребувати у відповідача АКТ Н-1 про нещасні випадки 31.12.1993 року, 20.12.1994 року, які трапились з нею на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 по наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року безстрокового договору, тимчасовий № 8 з 15.01.1992 року, та безстроковий, її заяви, накази по підвищенню зарплати ІНФОРМАЦІЯ_2" з 01.01.1992 року по т.ч. та довідку про середню заробітну плату ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.1992 року.
Справа неодноразово призначалася до розгляду, в тому числі і на 10 січня 2007 року року на 13 годину, про що позивачка ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить Розписка про одержання нею Судової повістки про виклик до суду на 10 січня 2007 року на 13 годину.( а.с. 61).
12 січня 2007 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про те, що вона не може з"явитися на слухання справи 10 січня 2007 року у зв"язку зі станом здоров"я.
Судом було зроблено запит до Вузлової лікарні міста Слов"янська про стан здоров"я ОСОБА_1 З відповіді Головного лікаря Вузлової лікарні міста Слов'янська від 17 січня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні у лікаря-невропатолога з 9 січня 2007 року з приводу загострення хронічного пояснично- крестцового дискогенного радикуліту ( посттравматичного генеза). На момент огляду ОСОБА_1 за станом здоров'я могла приймати участь у судовому засіданні. Приблизний курс лікування за данною хворобою 2-3 тижні (а.с. 183).
Справу також було пизначено до розгляду на 5 лютого 2007 року на 9 годину, про що сторони, а також позивачка ОСОБА_1 були належним чином повідомлені, про що свідчить Поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 судової повістки на 5 лютого 2007 року ( а.с.188), але позивачки ОСОБА_1 до суду знов не прибула, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Тобто, позивачка ОСОБА_1 не з'явилася до суду для участі у розгляді справи двічі, про причини своєї неявки в судове засідання 5 лютого 2007 року суд належним чином не повідомила.
Таким чином, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 без поважних причин не з"явилася в судове засідання 10 січня 2007 року, а також не повідомила суд у встановленному законом порядку про причини неявки в судове засідання 5 лютого 2007 року о 13 годині. З заявою про розгляд справи у її відсутність ОСОБА_1 до суду не зверталася.
У відповідності до ч. З ст. 169 ЦПК України,-
У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважних причин або неповідомлення ним про причину повторної неявки якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду".
Згідно ст.. 207 п.З ЦПК України „Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: - належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Керуючись ст. 169, 207,209 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької залізниці, за участю третьої особи начальник Будівельно-монтажного Експлуатаційного управління Калюжний Олександр Сергійович про примушення до видачі АКТ-Н-1, стягнення заробітної плати в повному обсязі по безстроковому трудовому договору наказу НОМЕР_1 від 17.06.1987 року ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.1992 року залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов"янський міськрайоний суд шляхом подачі в 5-дений строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Ухвалу постановлено і підписано в нарадчий кімнаті в одному примірнику.
Суддя Слов'янського
міськрайоного суду Т.А.Хаустова.