КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/27914/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Шапрана В.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Маслякова І.Ю. ( за довіреністю №042/9/1/7-07 від 18.01.2016)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2016 року

у справі №910/27914/15 (суддя -Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ефективних технологій",

Державного підприємства "Севастопольський геодезичний центр"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання договору №2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014 недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2016р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що приймаючи до уваги факт набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/4393/15-г, суд дійшов висновку щодо законності укладеного між сторонами договору № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014 та відсутності підстав для визнання такого договору недійсним.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач - Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2016р. у справі №910/27914/15 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір на відступлення права вимоги від 17.02.2014 №2014-17, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут ефективних технологій " та Державним підприємством "Севастопольський геодезичний центр ". В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано недотриманням відповідачами під час укладення зазначеного договору положень ст. 1079 ЦК України та ст.ст. 4-5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в частині спеціальних вимог до суб'єктного складу договору факторингу, а саме укладенням відповідачем-2 договору факторингу за відсутності спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, як то передбачено нормами діючого законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 15.06.2016 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів 1 та 2 , за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2012 року між Державним підприємством "Севастопольський геодезичний центр" (відповідач-2, первісний кредитор) та Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (позивач, боржник) укладено Субпідрядний договір № 2012-432 до Основного договору № 2012-112 від 18.09.2012 (а.с.10, 19)

За умовами вищезазначеного договору виконавець зобов'язався виконати топографо-геодезичні роботи по створенню цифрового векторного плану М 1:2000 в УСК - 2000 для виконання "Плану зонування території м. Севастополя", а замовник - прийняти і оплатити вартість робіт. (п.1.1 субпідрядного договору). Загальна вартість робіт становить 993728,30 коп., включно з ПДВ. (п.2.3 субпідрядного договору).

В подальшому, 31.12.2012 між відповідачем-2 та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до субпідрядного договору (а.с.30)

За умовами вищезазначеної додаткової угоди сторони узгодили викласти п. 2.2 субпідрядного договору в такій редакції: "Розрахунок проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування фондових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого рахунку, календарного плану та акту здачі-прийняття робіт по кожному етапу виконаних робіт, на протязі 20 банківських днів з дня підписання акту здачі-прийняття робіт, при умові своєчасного і належного фінансування основного договору".

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції в подальшому позивачем та відповідачем-2 підписані акти виконаних робіт: від 12.04.2013 на суму 300000,00 грн.; від 15.04.2013 на суму 120000,00 грн.; від 23.09.2013 на суму 80000,00 грн.; від 31.12.2013 на суму 193728,30 грн.; від 31.12.2013 на суму 150000,00 грн.; від 31.12.2013 на суму 150000,00 грн.(а.с.33-37)

На підставі платіжних доручень № 49 від 18.04.2013, № 239 від 24.04.2013, № 561 від 25.09.2013, № 225 від 26.11.2013, позивач частково оплатив вартість виконаних робіт на суму 550000,00 грн.(а.с.38-41).

В подальшому, 17.02.2014 між відповідачем-2 та ТОВ "Інститут ефективних технологій" (відповідач-1, новий кредитор) укладено договір № 2014-17 про відступлення права вимоги (а.с.42)

За умовами договору, первісний кредитор передав новому кредитору належне йому право вимоги за субпідрядним договором, а новий кредитор зайняв місце первісного кредитора в зобов'язаннях, які виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору, і прийняв право вимоги від боржника (позивача) боргу в сумі 443728,30 грн.(п.1.2 договору)

За передане право вимоги до боржника (позивача) за субпідрядним договором новий кредитор отримує часткове погашення заборгованості відповідача-2 за виконані роботи по договору № 01С від 01.03.2013, про створення векторного плану М:2000 м. Севастополя, в сумі 443728,30 грн., укладеному між відповідачем-2 та відповідачем-1 (п. 2.1 договору).

17.12.2014 року відповідач 1 направив позивачу лист №1712/14, з додатками а саме копію договору про відступлення права вимоги та акт прийому передачі документів, в якому повідомив про відступлення відповідачем-2 права вимоги до позивача за субпідрядним договором в сумі 443728,30 грн. та запропонував позивачеві виконати зобов'язання зі сплати зазначеної суми боргу. (а.с.44,45). Позивач, зобов'язання з погашення заборгованості не виконав.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що між відповідачами був укладений фіктивний договір факторингу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо законності укладеного між сторонами договору № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014 та відсутності підстав для визнання такого договору недійсним, при цьому враховуючи факт набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/4393/15-г,

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як передбачено ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у правовідносинах між позивачем та відповідачами дійсно відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, встановленому субпідрядним договором, зокрема у зобов'язанні позивача сплатити на користь відповідача-2 заборгованість в сумі 443728,30 грн.

Стосовно доводів апелянта, що між відповідачами 1 та 2 був укладений договір факторингу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відтак, одними з характерних ознак договору факторингу є спеціальний суб'єктний склад учасників договору та оплатний характер правовідносин між сторонами договору.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності в укладеному відповідачами правочині ознак факторингової операції.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2015 по справі № 910/4393/15-г, яке залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 по справі № 910/4393/15-г та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 по справі № 910/4393/15-г, за позовом ТзОВ "Інститут Ефективних Технологій" до ДП "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення 443728,30 грн., позов задоволено повністю.

Вищезазначеним рішенням ухвалено стягнути з позивача на користь відповідача-1 443728,30 грн. заборгованості на підставі спірного договору, що виникла внаслідок неналежного виконання позивачем умов субпідрядного договору.

Зважаючи на вищевказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності укладеного між сторонами договору № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014 та відсутності підстав для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2016 року у справі № 910/27914/15, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2016 року у справі № 910/27914/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2016 року у справі № 910/27914/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/27914/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді В.В. Шапран

Л.Г. Смірнова