УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №22-ц/0690/422/11 Головуючий у 1-й інст. Полонець

Категорія 41, 43 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Микитюк О.Ю.

при секретарі Жовновській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2010 року, -

встановила:

У травні 2010 року ЖБК № 2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки 817 грн. 62 коп. заборгованості на покриття витрат кооперативу на експлуатацію жилого приміщення і утримання прибудинкової території за період з липня 2008 року по травень 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1, як власник квартири АДРЕСА_1, зобов'язана брати участь у витратах з утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку. Оскільки відповідачка не вносить плату за надані послуги, тому утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК № 2 заборгованість на покриття витрат на експлуатацію жилого приміщення і утримання прибудинкової території в сумі 817 грн. 62 коп. та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. Стягнуто з відповідачки на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Зазначила, що в порушення вимог ст. ст. 16, 19, 21, 26, 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги“, з нею не укладено договір про надання житлово- комунальних послуг, а тому вона не повинна нести відповідальність за зобов’язанням, яке на себе не брала. Крім того, позивачем взагалі не надано суду доказів надання житлово-комунальних послуг та обґрунтування суми боргу.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги“ визначені права та обов’язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, а обов’язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов’язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1, який обслуговується ЖБК № 2 \а.с. 4, 5\.

Задовольняючи позовні вимоги ЖБК № 2 та стягуючи з відповідачки суму заборгованості за надані послуги в розмірі 817 грн. 62 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 будучи власником вищевказаної квартири, в порушення вимог ст. 162 ЖК України, Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, несвоєчасно та не в повному розмірі вносила щомісячні платежі на утримання будинку та прибудинкової території, в зв’язку з чим утворилася заборгованість за період з липня 2008 року по квітень 2010 року, яка підлягає погашенню.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідачки, з урахуванням витрат на експлуатацію будинку та прибудинкової території, тарифів та Переліку обов’язкових послуг з утримання будинків і споруд, затверджених рішенням виконкому Житомирської міської ради від 25.04.2008 року № 317 відповідно до п. З статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги“ \а.с. 3, 51-52\.

Крім того, Законом України “Про житлово-комунальні послуги“ зобов’язано споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Виконавець, також зобов’язаний підготовити вказаний договір та укласти його із споживачем, з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Обов’язок власника квартири укласти договір на надання житлово- комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 року.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово- комунальних послуг передбачена законом, і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.

Відповідачка не виконує покладеного на неї обов’язку, ухиляється від укладення договору, разом з тим продовжує частково вносити плату за отримані житлово-комунальні послуги, а ЖБК № 2 продовжує такі послуги надавати \а.с. 3 \.

Так, зі справи вбачається, що позивачка за період з липня 2008 року по квітень 2010 року заплатила 83 грн., остання сплата проведена у березні 2010 року. Отже, відсутність договірних відносин за таких обставин, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов’язку по оплаті житлово-комунальних послуг, оскільки сторони фактично виконують умови даного договору.

Є безпідставними доводи апелянта про те, що ЖБК № 2 не надає всіх видів послуг, за які передбачена їх оплата, а надані послуги є неякісними. Відповідачкою не надано суду жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень. Єдиний Акт-претензія від 29.10.2010 року, який складено мешканцями будинку № 3 по вул. Клосовського у м. Житомир у відсутності представників ЖБК №2, носить загальний характер, не відносить до періоду, за який стягуються з відповідачки кошти, та спростовується доказами, наданими позивачем \а.с. 59, 17-50, 58, 60, 61-62\.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлений позов та правильно стягнув з відповідачки заборгованість в сумі 817 грн. 62 коп.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді