КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21259/08 Головуючий у І інстанції: Чезганова А.М.
Суддя-доповідач: Швед Е.Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Шведа Е.Ю., суддів Хрімлі О.Г. та Горяйнова А.М., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2007 року позивач звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни, відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальних захисту» за 2005-2006 роки.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2007 року позов задоволено: поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом свого порушеного права; визнано дії органів праці та соціального захисту населення щодо виплати надбавки як учаснику війни ОСОБА_1 в заниженому розмірі незаконними; стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради шляхом списання на рахунок управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу як учаснику війни за 2005, 2006 роки в сумі 2 223 грн. 35 коп.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» звужують обсяг конституційних прав і свобод прав позивача, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру разової виплати як учаснику війни.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На думку апелянта, оскаржуване судове рішення винесене із грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, судом надано неправильну правову оцінку усім обставинам справи, а тому дане рішення підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з постановленням нової, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, п.3. 4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову, якщо висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1(а.с.4).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) учасникам війни, до яких відносяться позивач, установлено виплату цієї допомоги в розмірі 50 гривень, Законом України від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) установлено виплату цієї допомоги в розмірі 50 гривень.
Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивачі могли отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (28,44, 34,30) законів України «Про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 28,44, 34, ЗО відповідно законів України «Про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки».
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2007 року підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці - задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги - скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2009 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя О.Г. Хрімлі
Суддя А.М. Горяйнов