ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2009 року № 101/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Богаченка С. І.,
суддів - Любашевського В. П., Попко Я. С.,
при секретарі судового засідання - Сивулич О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Рівненській області про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання протиправними та скасування наказів, -
В С Т А Н О В И Л А:
12 вересня 2007 року ОСОБА_1, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Рівненській області про поновлення на роботі на посаді заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 30 000 грн., визнання протиправними та скасування наказів Головного управління юстиції у Рівненській області № 142-К від 13.08.2007 року про звільнення позивача з роботи, № 145-К від 15.08.2007 року про внесення змін до наказу № 142-к від 13.08.2007 року та наказу Державної виконавчої служби Рівненської області № 48 від 27.03.2007 року про виплату позивачеві компенсації за 15 календарних днів невикористаної відпустки.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що його звільнення з роботи є незаконним. Зокрема відповідачем, при звільненні його з роботи, не дотримано норм ст. ст. 36, 40, 42, 44, 47, 49-2, 116, 117 КЗпП України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Рівненській області про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання протиправними та скасування наказів відмовлено повністю.
Зазначену постанову мотивовано тим, що звільнення позивача з посади заступника начальника відділу Державної виконавчої служби в м. Рівне проведено з дотриманням вимог чинного законодавства про працю та не встановлено фактів порушень відповідачем законних прав позивача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права щодо порядку та підстав звільнення позивача.
Позивач, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді заступника начальника Державної виконавчої служби у м. Рівне з 15.11.2005 року по 13.08.2007 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби», наказом департаменту Державної виконавчої служби від 19.01.2007 року № 2 «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби», наказами Державної виконавчої служби Рівненської області № 8 від 20.01.2007 року «Про ліквідацію регіонального та територіальних органів державної виконавчої служби Рівненської області, № 12 від 23.01.2007 року «Про утворення комісій з ліквідації територіальних органів виконавчої служби Рівненської області» - було ліквідовано органи Державної виконавчої служби його регіональні та територіальні органи в тому числі ДВС у м. Рівне та Рівненської області.
Наказом ДВС Рівненської області № 264/к від 23.02.2007 року позивача було повідомлено про наступне вивільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією установи.
Відповідачем було надано позивачу пропозиції по працевлаштуванню на посади державних виконавців, провідного спеціаліста відділу представництва інтересів в судах, провідного спеціаліста відділу реєстрації актів цивільного стану, провідного спеціаліста відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною. Від вказаних пропозицій позивач відмовився.
Згідно ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений орган при попередженні позивача про наступне вивільнення з роботи, вправі не пропонувати позивачу іншої роботи у випадку її відсутності на підприємстві, установі,організації. З матеріалів справи вбачається, що робота була відсутня, оскільки ДВС м. Рівне та ДВС Рівненської області підлягали ліквідації.
Свідченням того, що відбулась ліквідація є те, що державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДВС у м. Рівне проведено 11.06.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, яке містить відмітку про припинення юридичної особи ДВС у м. Рівне.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року у разі ліквідації установи одночасно після її припинення і утворення нової, можуть застосовуватися норми п. 1 ст. 40 КЗпП України. В таких випадках працівник не вправі вимагати поновлення на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди у встановленому порядку.
Аналізуючи викладене колегія суддів приходить до переконання, що позивача правомірно звільнено з посади заступника начальника ДВС м. Рівне наказом № 142-к від 13.08.2007 року, а тому судом першої інстанції підставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди та виплаті коштів за невикористану відпустку.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року в справі № 2а-17/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. І. Богаченко
Судді: В. П. Любашевський
Я. С. Попко