Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про визнання дій незаконними та стягнення компенсації за продовольче забезпечення, -

в с т а н о в и л а:

28 листопада 2007 року позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з вищезазначеним позовом, з якого вбачається, що він проходив військову службу у військовій частині А-2647 Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації Служби Безпеки України до 30.11.2006 року та на даний час є прапорщиком запасу та відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» він забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7, проте з 11.03.2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, була зупинена дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у зв'язку з чим йому повинні були видати іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки як найменшу вартість діючих норм продовольчого забезпечення має норма №1, то позивач вважає, що він повинен був забезпечуватися саме за даною нормою у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 26504 грн. 14 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд першої інстанції зокрема вказав на те, що законами України про Державний бюджет України на 2000-2006 роки не було передбачено видатків саме на виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою позов задоволити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що Рішеннями Конституційного суду України №3-рп/2007 від 14.06.2007 року та №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначено, що право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А-2647 Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації Служби Безпеки України з до 30.11.2006 року.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2012, держава забезпечує соціальний захист громадян України, що знаходяться на службі в Збройних Силах України й інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. А згідно ч.4 ст.9 цього ж Закону, порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Законом України від 17.02.2000 року №145 -III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", дію ч.2 ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист", яка передбачала видачу пайка на руки, або грошову компенсацію взамін даного пайка - призупинено, тому вона не може бути застосована в даному випадку. Постанова КМУ "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" від 12.03.1996р., відповідно до якої здійснювалося продовольче забезпечення офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців служби в Збройних Сил України на даний час втратила чинність.

Колегія суддів зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань…", не стосується предмету спору, оскільки встановлює норми раціонального харчування військовослужбовців та не поширюється на встановлення чи відміну пільг у вигляді продовольчих пайків.

Окрім того, дія норми ч.2 ст.9 Закону, якою передбачалося право військовослужбовців на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, призупинена ст.2 Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17 лютого 2000 року, що набрав чинності 11 березня 2000 року. Означена норма неконституційною у встановленому порядку не визнана, а тому підлягає обов'язковому виконанню на всій території України

Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення в сумі 26504 грн. 14 коп., відсутнє.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2008 року у справі №2-а-155/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.