Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника військової частини А1671 капітана юстиції ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_2 до військової частини А1671 про визнання дій відповідача протиправними, стягнення з військової частини А 1671 на користь позивача компенсації за неотримане речове майно в розмірі 3000,88 грн.,

в с т а н о в и л а:

Військовий прокурор Рівненського гарнізону 17.01.2008 року звернувся в інтересах ОСОБА_2 до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 1671 про визнання дій відповідача протиправними, стягнення з військової частини А 1671 на користь позивача компенсації за неотримане речове майно в сумі 3000,88 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2008 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції від 29 лютого 2008 року із посиланням на Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення «Про забезпечення військовослужбовців Збройних сил речовим майном у мирний час», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року, мотивована тим, що позивач звільнений із військової служби у запас, а тому, згідно довідок від 01.11.2006 року №15 та №16 йому повинна виплатитися компенсація за невикористане речове майно в сумі 3000, 88 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, та вважаючи її такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права, відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати її та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на Закони України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, «Про Державний бюджет України на 2008 рік», про призупинення п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині грошової компенсації за неотримане речове майно.

Сторони в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно ч.4 ст.196 КАС України, так як належним чином повідомлені про час та місце розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.12.2004 року №385 (а.с.9-10) звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу у зв'язку зі скороченням штатів.

Пунктом 27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Із наявних у матеріалах справи довідок-розрахунків №15 і №16 від 01.11.2006 року, вбачається, що заборгованість за речове майно на час звільнення позивача становить 3000,88 грн.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими, оскільки вказаним у ній Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено норму Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка надає право на отримання грошової компенсації за речове майно військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом чи перебувають на кадровій військовій службі. До вказаних груп військовослужбовців, позивач не відноситься.

Суд апеляційної інстанції визнає також безпідставними посилання відповідача на обмежений кошторис та відсутність коштів для проведення спірних виплат. При цьому враховується, що органи державної влади не можуть посилатися як на підставу невиконання своїх обов'язків та, відповідно, і обмеження прав особи на відсутність належного фінансування із бюджету, оскільки наведена обставина не може бути підставою для звуження змісту та обсягу існуючих прав фізичної особи.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника військової частини А1671 капітана юстиції ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2008 року у справі №2-а-1008/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.