Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТзОВ «Свиспан Лімітед» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративними позовами, в яких просить, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області №0001192341/0 від 14 грудня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року у розмірі 241549 грн. та №0001402341/0 від 17 грудня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року у розмірі 169248 грн., за лютий 2007 року в розмірі 203371 грн., за березень 2007 року на суму 103206 грн., за серпень 2007 року на суму 212822 грн..

В позовних заявах покликається на те, що податковим органом зроблено незаконний висновок відносно зменшення ПДВ, оскільки спірним в даній справі є питання про право Позивача на податковий кредит, а норма п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року дає визначення лише терміну «бюджетне відшкодування»; законодавство визначає єдиний випадок неможливості включення витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту - у разі не підтвердження цих витрат податковими накладними.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 січня 2008 року адміністративні справи по вказаних позовних заявах об'єднанні в одне провадження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року позов задоволено (а.с.169-173). Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0001192341/0 від 14 грудня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року у розмірі 241549 грн. та №0001402341/0 від 17 грудня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року у розмірі 169248 грн., за лютий 2007 року в розмірі 203371 грн., за березень 2007 року на суму 103206 грн., за серпень 2007 року на суму 212822 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Свиспан Лімітед».

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема зазначає, що норма пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 в редакції, яка була чинною на час існування спірних правовідносин, крім зазначених позивачем обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 Закону №168/97 суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Окрім цього, зазначає, що перевіркою виявлено взаємовідносини ТзОВ «Свиспан Лімітед» з суб'єктом господарювання у другій ланці ланцюга, місцезнаходження якого не встановлено та яке зареєстроване на підставну особу.

Так, на підтвердження включення до складу податкових зобов'язань ТзОВ «Леб-Сервіс» суми ПДВ з реалізованих товарів для ТзОВ «Шерус» та ПП «Ерідан-Південь», які в свою чергу були постачальниками ТзОВ «Свиспан Лімітед», було надіслано запити на проведення зустрічної перевірки до відповідних податкових інспекцій.

В результаті проведених відділом податкової міліції Костопільської МДПІ заходів було опитано Лебедєву І.С., яка згідно реєстраційних документів являється керівником та засновником ТзОВ «Леб-Сервіс». З відібраного пояснення в Лебедєвої І.С. було встановлено, що ТзОВ «Леб-Сервіс» зареєстровано на підставну особу, яка вказала, що у неї ніколи не було ніяких документів, які б стосувалися діяльності ТзОВ «Леб-Сервіс», та печатки даної фірми. Чим займається дане підприємство, хто реально здійснює керівництво, з якою метою воно було створене та як подається звітність їй не відомо.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апелянта не визнав та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року залишити без змін.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив такі задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав:

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про ПДВ) податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначено згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Законом про ПДВ визначено підставу для не включення податку на додану вартість до податкового кредиту - витрати зі сплати ПДВ не підтверджені податковими накладними. А податкова накладна є єдиним документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Наявність договору між ТзОВ «Свиспан Лімітед» та ПП «Ерідан-Південь» №ЕРД/ТС-07 від 01.01.2007 року, згідно з яким позивач приймає поставлений постачальником товар: деревину для технологічних потреб; баланси; тріску технологічну; опилки і аналогічного договору укладеного між позивачем та ТзОВ «Шерус» №ШРС/ТС-07 від 01 березня 2007 року сторонами не заперечується, так як і поставу (відповідно до зазначених договорів) позивачу Товару протягом грудня 2006 року в сумі 169428 грн., січня 2007 року в сумі 203371 грн., лютого 2007 року в сумі 103206 грн., липня 2007 року в сумі 212822 грн., серпня 2007 року в сумі 241549 грн.. Сторонами також не заперечується достовірність податкових накладних виданих на зазначений Товар та здійснення оплати позивачем за такий, з урахуванням ПДВ.

ПП «Ерідан-Південь» і ТзОВ «Шерус» на момент видачі податкових накладних на вказаний Товар зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку, як платник ПДВ, що вказує на правомірність видачі таких.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону про ПДВ визначається, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм вказаного Закону про ПДВ.

Пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. На підставі пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податковий зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентами позивача, оскільки Закон про ПДВ, а також інші законодавчі акти з питань оподаткування, не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ, оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначена у п.1.8 норма дає лише визначення терміна «бюджетне відшкодування» і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року у справі №2-а-443/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.