Львівський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в а

Іменем  україни

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Львівській області на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про стягнення грошової компенсації за невикористане під час служби речове майно,

в с т а н о в и л а:

18.04.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати дії начальника Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті по невиплаті компенсації за речове майно неправомірними та стягнути компенсацію за невикористане під час служби речове майно в сумі 3047 грн. 74 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.07.2005 року був звільнений з ОВС по статті 64 п. "в" (через обмежений стан здоров'я) наказом начальника Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті №51о/с від 16.08.2005 року. Відповідно на час звільнення знаходився на речовому забезпеченні в господарському відділі Лінійного Управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті. При звільненні йому була нарахована компенсація за речове майно в сумі 3047 грн. 74 коп., що підтверджується представленими документами, але не виплачена.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2007 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державного казначейства України в Львівській області.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державного казначейства України у Львівській області з єдиного казначейського рахунку і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті в рахунок відшкодування за невикористане під час служби речове майно 3047 грн. 74 коп. на користь ОСОБА_1. В позові до Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державного казначейства України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, підпорядковується йому і згідно Бюджетного кодексу здійснює казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

Головне управління є юридичною особою, має самостійний кошторис видатків і здійснює діяльність відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232, і не несе відповідальності за дії чи бездіяльність органів внутрішніх справ, здійснює платежі лише за дорученням розпорядників бюджетних коштів у відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню.

В судове засіданні позивач не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті апеляційну скаргу заперечив, вказавши на її недоречність та недоведеність, проте підтвердила, що спірну суму лінійне управління оплатило.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ ЛВ на станції Здолбунів на Львівській залізниці УМВС України на транспорті по 10.07.2005 року.

Наказом начальника лінійного управління №51о/с від 10.08.2005 року був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку по ст.65 п «в» (по стану здоров'я). При звільнені з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку в частині виплати компенсації за речове майно в сумі 3047 грн. 74 коп.

Відповідно до законів про державний бюджет на 2006 та 2007 роки списання коштів за відповідним рішенням на користь працівників, військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне або побутове забезпечення, здійснюється Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання цієї установи та, враховуючи недостатність бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості перед звільненими працівниками за невикористане під час несення служби речове майно, суд вирішив стягнути вищевказану суму з державного казначейства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міліцію", п.12 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року із наступними змінами, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Згідно пункту 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.02.2002 р. №148 "Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про форменний одяг осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих частин міліції, внутрішніх військ МВС України та осіб начальницького складу податкової міліції" особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються у запас або відставку, виплачується грошова компенсація за не використане під час служби речове майно.

Висновок суду першої інстанції про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно є вірним, проте стягнення цих сум з Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, на думку колегії суддів, є помилковим і протирічить нормам законодавства.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позивач не перебував в трудових відносинах з казначейством, воно не порушувало його прав і воно не повинне нести відповідальність за Лінійне управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232 та п.2 статті 51 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює платежі лише за дорученням розпорядників бюджетних коштів у відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню.

Матеріально-технічне забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ покладено на Міністерство внутрішніх справ (пп.27, 28 п.4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 17.10.2000 №1138/2000), яке є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління і відділи в тому числі, щодо затвердження штатного розпису та кошторису видатків МВС України в тому числі (п.6, пп.7 п.9, п.13 вищевказаного Положення).

Отже, для проплати грошової компенсації за неотримане речове майно необхідне доручення розпорядників бюджетних коштів - Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті в даному випадку.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що дії лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті по не виплаті грошової компенсації за речове майно позивачу слід визнати неправомірними (що також не вирішено при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції, хоча позивачем була закладена така вимога) та стягнути з останнього спірну суму.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір дійшов до неправильного висновку щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень та стягнення грошових сум, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги є підставними і підлягаючими до задоволення.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Львівській області задоволити.

Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 грудня 2007 року у справі №2-а-78/07 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати неправомірними дії Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті по не виплаті грошової компенсації за речове майно ОСОБА_1.

Стягнути з Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті в користь ОСОБА_1 3 047 гривень 74 копійки за невикористане під час служби речове майно.

В задоволенні вимог до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.