ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року №22а-9513/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Попко Я.С., Яворський І.О..,
при секретарі судового засідання - Троцький Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року у справі № 2а-424/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України , Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої грошової допомоги,-
В С Т А Н О В И Л А :
31.01.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Славутської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», зазначивши, що відповідно до вказаної норми їй щорічно повинна виплачуватись разова грошова допомога в розмірі 5-и мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій в сумі 5022,25 грн., за 2004 - 2007 роки .
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з Державного Бюджету України через Державне казначейство України, Міністерства фінансів України в користь позивача ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1175,30 грн.
Зазначена постанова мотивована тим, що згідно ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав право на отримання щорічної разової грошової допомоги у визначених Законом розмірах. В той же час, позивачеві у 2007 році проведена виплата такої допомоги у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який є значно меншим, ніж передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржили Державне казначейство України, Міністерства фінансів України до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі, Державне казначейство України вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови не взято до уваги, що вони не мають права встановлювати чи змінювати видатки Державного бюджету, до того ж в жодному разі не розпоряджається коштами, які призначені для виплати одноразової щорічної грошової допомоги ветеранам війни та щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вважає, суб'єктами виплати разової щорічної допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є управління праці та соціального захисту населення.
Міністерства фінансів України вказує на те в своїй апеляційній скарзі, що вони є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України і основним його завданням є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення проекту Державного бюджету України, а також зазначають, що суб'єктами виплати разової щорічної допомоги до 5-го травня, відповідно до ст. 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є управління праці та соціального захисту населення.
В судове засідання сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право щорічно до 5-ого травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір отриманої позивачкою у 2007 році разової грошової допомоги до 5-ого травня не відповідає вимогам зазначеного Закону.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік, що, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 рп/2007 - пунктом 13 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було діючим, а відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Таким чином підстав для визнання дій Міністерства фінансів України, Державного казначейства України неправомірними та покладення на них обов'язку щодо виплати щорічної разової допомоги до 5-го травня в 2007 році не має, оскільки діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь одноразової грошової допомоги учасника війни за 2005 - 2006 роки, то такі задоволенню не підлягають, оскільки положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, отже, відповідач правомірно керувався ними при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни у встановлених розмірах, а допомога позивачу у вказаний період (2005 - 2006 р.р.) виплачена саме у розмірі передбаченому Законами України Про державний бюджет в Україні на вказані роки.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2004, 2005, 2006 роки, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державного казначейства України задоволити.
Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2007 року у справі № 2-а-422/07 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову про стягнення з Державного Бюджету України через Державне казначейство України, Міністерства фінансів України в користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1175 грн. - відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач Богаченко С.І.
Суддя Яворський І.О.
Суддя Попко Я.С.