АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/704/16 Справа № 185/12293/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ферафонтов В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Ферафонтова В.Ю.,

суддів Стуковенкової Т.Г., Тарабана Є.О.

при секретарі Шемет Ю.С.

за участю:

прокурора Постаренко Д.В.

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши 27 квітня 2016 року в м. Дніпропетровську у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_4, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2016 року,

встановила:

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого:

- 07 серпня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської пласті за ч. 1 сг. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 К України частково приєднано не відбутий строк 4 роки за вироком Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року до позбавлення волі строком на 6 оків. Звільнився 06 січня 2014 року з Жовтоводської ВК Дніпропетровської області № 26 відповідно до ухвали Жовтоводського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2013 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 5 місяців 22 дні,

- за п.6 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією усього особистого майна.

- за ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією усього особистого майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2009 року та остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією усього особистого майна.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 за проведення експертиз по справі кошти в сумі 1278 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, 20 вересня 2014 року приблизно о 03.00 годині у ОСОБА_4, з метою покрашення свого матеріального стану, виник злочинний намір направлений на заволодіння чужим майном, яке належить ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. Реалізували свій злочинний намір, направлений па заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 20 вересня 2014 року приблизно о 03.05 годині прийшов за місцем проживання ОСОБА_5, розташованого за адресою, вуз Пролетарська, 61 в с. Вербки, Павлоградського району Дніпропетровської області.

Далі, ОСОБА_4, самостійно відчинивши хвіртку зайшов на територію домоволодіння № 61. розташованого по вул. Пролетарська с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_5, де біля будинку зустрів ОСОБА_5 Після чого у ОСОБА_4 виник злочинний намір, спрямований на напад метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для житія чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбою) та на умисне вбивство з корисливих мотивів. Після чого ОСОБА_4 реалізували свій злочинний намір, усвідомлюючи небезпеку протиправність своїх злочинних дій. діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння особистим майном ОСОБА_5, за допомогою сокири, яку він взяв біля будинку на вищевказаній території домоволодіння, умисно наніс не менше шести ударів в життєво важливі органи, а саме два удари по голові, один удар в шию, один удар в грудну клітину та два удари по правій кінцівці, в результаті чого згідно висновку судово-медичної експертизи № 504 від 28 листопада 2014 року ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних рублених ран голови, шиї. грудної клітини та верхніх кінцівок з пошкодженням кісток черепу, шийного відділу хребта, грудини та кісток кінцівок, забою головного мозку, які утворились від дії гострого рублячого предмету га відносяться до тяжких тілесних пошкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Смерть ОСОБА_5 настала 20 вересня 2014 року в період часу з 03.05 години до 04.24 години на території домоволодіння № 61 розташованого по вул. Пролетарській і Вербки, Павлоградського району від геморагічного шоку, внаслідок вищеописаної сумісної травми голови та шиї. Між отриманими тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілого ОСОБА_5 мається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Після протиправного позбавлення життя ОСОБА_5, діючи умисно ОСОБА_4 і корисливих спонукань обшукавши останнього, заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 2323 с-2» ІМЕ1 352725044807028 вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 416/38 від 07 грудня 2014 року 200 грн., коштами в сумі 160 гри. та двома картками «КБ Приватбанк», з яких в подальшому зняв кошти в сумі 260 гривень, які належать ОСОБА_5, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 620 грн.

В апеляціях:

Прокурор не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, просить змінити вирок суду через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, виключити з мотивувальної частини вироку посилання при призначенні покарання за сукупністю вироків « із застосуванням ст.72 КК України».

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляції та доповнені до неї, не погоджуючись з вироком вказує на те, що він побудований на здогадках та припущеннях. Так зазначає, що суд не врахував, що у нього був конфлікт з Мусіним, а жоден свідок не вказав прямо на його причетність до інкримінованих правопорушень. Крім того, вказує на те, що висновки експертизи не можуть прямо свідчити на його причетність. Також в основу обвинувачення покладено дані визначення місця дзвінків з його телефонного номеру, проте не врахував, що він проживає в тому місці де вчинено правопорушення. Не враховано судом, на його думку і різницю у фізичному стані між ним та потерпілим.

Просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 в своїй скарзі також не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, просить скасувати та виправдати його підзахисного.

Мотивуючи свої вимоги, посилається на те, що суд розглядав провадження однобічно, не об’єктивно та з обвинувальним ухилом, не врахував, що немає прямих доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень.

Вказує, що свідок ОСОБА_6 суттєво змінила свої покази данні нею раніше після отримання роздруківки телефонних переговорів ОСОБА_4, а експерт СМЕ не точно встановив момент смерті потерпілого, що також робить неможливим, на думку захисника, висновок про причетність обвинуваченого до скоєного злочину.

Також зазначає, що речі зі слідами крові були підкинуті його підзахисному, а судом не враховано, що потерпілий був набагато більшим від ОСОБА_4 та мав спеціальну підготовку, оскільки служив у спец військах.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції та заперечували проти інших апеляцій, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляцій обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

При розгляді апеляційної обвинуваченого, колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції та, відповідно до ст.404 КПК України, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, підтверджуються зібраними доказами та матеріалами провадження, яким була надана належна оцінка судом.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Дані, котрі б могли свідчити про те, що суд був необ’єктивним або упередженим у своїх висновках стосовно доведеності злочинних дій ОСОБА_4, чи допустився порушень норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, відсутні. Тому твердження в скаргах обвинуваченого та його захисника про однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та відсутність доказів про винність обвинуваченого, необґрунтоване.

Між тим, як вбачається з вироку, висновок суду про винність ОСОБА_4, у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджений показаннями:

- свідка ОСОБА_7, яка суду показала, що вона перебуває в цивільному шлюбі з обвинуваченим, потерпілого знає, у відносинах з ним не перебувала. 19 вересня 2014 року вона поїхала до своєї матері ОСОБА_8, яка мешкає в с. Вербки, вул. Сонцева, 13 після 14.00 години і була там до 19.30 годині. Коли вона приїхала від матері, ОСОБА_4 вже вдома не було. ОСОБА_2 19.00 години він їй телефонував і сказав, що поїхав в м. Павлоград до друга ОСОБА_9. Вона йому дзвонила, але він не брав трубку. Він взяв телефон на початку другого і сказав, що скоро буде. З трубки телефону доносились звуки музики і голоси дівчат. Вона лягла спати і коли прокинулася біля 06.00 години, ОСОБА_3 вже був дома. ОСОБА_2 09.00 години він поїхав в м. Павлоград сплатити штраф. Вона вважає, що ОСОБА_4 був у Віки;

- свідка ОСОБА_6, яка суду показала, що раніше вона перебувала з обвинуваченим у дружніх відносинах, а зараз вони не спілкуються. Потерпілого вона не знала. 19 вересня 2014 року вона спілкувалася з обвинуваченим вечором і він поїхав додому в с. Вербки. Можливо він поїхав до 12.00 години ночі. Вони гуляли в районі кафе «Камелія» в м. Павлограді по вул. Горького. Потім в ранці біля 04-05 години він знову приїхав і попросив допомогти зняти гроші з картки. У нього було дві картки, одна була заблокована, на іншій були 260 грн. Вони ввели рік народження дяді ОСОБА_6, якого вбили і код підійшов. Потім вони пішли в кафе «Камелія» і сиділи, а десь біля 07.00 години він викликав таксі і поїхав в с. Вербки. Потім десь біля 09.00 години ОСОБА_4 знову приїхав і прийшов до неї додому за адресою вул. Горького, 120. І в цей час зателефонувала його дружина і сказала, що помер дядя ОСОБА_6. Вони другий раз намагалися перевірити заблоковану карточку, але нічого не вийшло, потім вони сіли на маршрутку, де ОСОБА_4 зателефонувала дружина і сказала, що його чекає міліція. Вона встала біля дому, а він поїхав далі. ОСОБА_4 казав, що картки він викрав у дяді ОСОБА_6, а також і телефон. Картки та телефон у нього з’явилися в ранці коли він приїхав біля 04-05 години. Він попросив, щоб картки та телефон залишились у неї. До цього ОСОБА_3 просив, щоб вона казала, що картки у нього були ще у вечорі. Чим саме він уїхав біля 24.00 години їй не відомо. Вона залишалася на «Камелії», а він поїхав і приїхав на «Камелію» біля 04-05 години і сказав, що пішли до банкомату біля «Гуліверу». Коли вони були в «Камелії» на телефон дяді ОСОБА_6 зателефонувала його сестра Іра. Трубку не брали.

Дані свідчення узгоджуються з об’єктивними доказами у справі, а також висновками численних судових експертиз, які були проведені у справі та іншими доказами належним чином дослідженими судом і викладеними у вироку.

Зокрема:

Роздруківкою о з’єднаннях абонентського номеру 3080993416516, який належить обвинуваченому ОСОБА_4, відповідно до якої зазначений номер з 3.01 години до 4.24 години 20 вересня 2014 року перебував в с. Вербки, Павлоградського району, Дніпропетровської області.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22 вересня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_4, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_3, пояснив та на місці показав за яких обставин він проник до домоволодіння ОСОБА_5 , напав на останнього та яким способом спричинив йому тілесні ушкодження з метою заподіяння смерті та заволодів майном яке належало ОСОБА_5, а саме портмоне, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 160 гривень, дві пластикові картки банку «Приватбанк», також мобільним телефоном «Nokia» чорного кольору.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 23 вересня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_6, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 пояснила, що 20 вересня 2014 року вона знаходилася в кафе «Камелія» по вул. Горького в м. Павлоград разом з ОСОБА_4. Близько 12 ночі ОСОБА_3 поїхав додому у с.Вербки, а приблизно о 6 годині ранку повернувся та приніс 2 (дві) картки КБ Приватбанк і мобільний телефон чорного кольору, які він, з його слів викрав у Філліпського. Після цього вони спробували зняти гроші з вказаних карток у банкоматі. Одна з карток була заблокована, а з іншої зняли 260 гривень.

Протоколом огляду від 22 вересня 2014 року, в ході якого було оглянуто речі, які були вилучені під при проведені слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 на пустирі біля пологового будинку по вул. Горького в м. Павлограді, а саме: брюки темно-сірого кольору з плямами речовини бурого кольору; куртка коричневого кольору з плямами речовини бурого кольору; чоловіча сорочка сірого кольору; нижня білизна (труси) сірого кольору; одна шкарпетка чорного кольору; металевий складний ніж; одна пара чоловічих ботинок чорного кольору з плямами речовини бурого кольору; сокира з дерев’яною ручкою з плямами речовини бурого кольору /Т. 2 а.к.п. 100/.  

Протоколом огляду від 22 вересня 2014 року, в ході якого було оглянуто добровільно видані ОСОБА_6: мобільний телефон марки «Нокия 2323» ІМЕЙ 352725044807028 з сім-картою оператора МТС № 099-981-02-95, без батареї; пластикові картки КБ «ПриватБанк» за № 5168 7423 3461 6764 «голд» та за № 5168 7572 2434 3485 «юнивесл» /Т. 2 а.к.п. 68/.  

Таким чином суд наведеним та іншим доказам у їх сукупності дав належну оцінку та обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вбивства з корисливих мотивів та розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_5.

Вважати ці докази не належними або не допустимими суд не мав підстав, а тому обґрунтовано визнав їх достовірними.

Тому його дії кваліфіковані за ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України вірно.

Разом з тим, як вбачається з апеляції обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, їх доводи зводяться до оцінки кожного доказу окремо, проте судом як і належить була дана оцінка усій сукупності доказів, які були надані суду, а також всім обставинам у справі.

Доводи апеляції захисника щодо невідповідності часу настання смерті ОСОБА_5 не відповідає об’єктивним доказам наведеним у вироку.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 20 вересня 2014 року, який проводився з 11 години 50 хвилин до 14 години 20 хвилин, в ході якого було оглянуто домоволодіння № 61 по вул. Пролетарській в с. Вербки Павлоградського району, в якому виявлено труп ОСОБА_5. /Т. 2 а.к.п. 14-19/.  

Відповідно до протоколу від 20 вересня 2014 року, огляд трупу проводився з 10 години 40 хвилин до 11 години 06 хвилин /Т. 2 а.к.п. 20-22/. 

Судмедексперт ОСОБА_9, суду показав, що смерть потерпілого настала за 16-24 години до початку дослідження трупа в морзі. Він виїжджав на місце події та робив опис трупа. Від 06 до 10 годин з моменту огляду трупа на місці події настала смерть потерпілого - це дійсний час його смерті. Він підтримує свій висновок.

Таким чином колегія суддів не вбачає жодних протиріч у встановленні часу настання смерті потерпілого, зазначених судом, а саме 20 вересня 2014 року в період часу з 03.05 години до 04.24 години та знаходження в цей час обвинуваченого на місці злочину.

Щодо посилання обвинуваченого на те, що до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, то вони також є безпідставними, оскільки будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що відносно ОСОБА_4 могли застосовуватись такого характеру методи слідства не має.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, суд належним чином перевірив цю версію ОСОБА_4, та прийшов до обґрунтованого висновку проте, що вона є вигаданою, спростовується постановою про закриття кримінального провадження від 24 грудня 2015 року /Т. 1 а.к.п. 236-238/, а також дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особистість обвинуваченого, і відповідно до вимог ст.65 КК України призначив ОСОБА_10 міру покарання передбачену ч.4 ст. 187 та п.6 ч.2 ст.115 ч.1 КК України, обґрунтовано застосувавши при цьому вимоги ст.70 КК України.

Що стосується доводів апеляції прокурора, то вони є необґрунтованими та не є такими, що тягнуть за собою зміну вироку, а тому не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 затриманий 22 вересня 2014 року та з цього моменту утримується в установах попереднього ув’язнення. Відповідно до вироку, суд застосував щодо обвинуваченого положення ч.5 ст.72 КК України та зарахував йому строк попереднього ув’язнення з 22 вересня 2014 року до вступу вироку у законну силу включно, тобто до моменту винесення рішення Апеляційним судом, в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Тому колегія судді, не вбачає підстав для додаткового вирішення цього питання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2016 року, відносно ОСОБА_4 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: