ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа 2а-4438/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2009 року м.Львів
15 год. 45 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Коморного О.І.,
при секретарі - Шийка Н. П.,
з участю
представників позивача ОСОБА_1.
ОСОБА_2
ОСОБА_3. (директор)
представника відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транстахосервіс» до виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №580 від 8 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстахосервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення №580 від 8 квітня 2009 року.
Посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване Рішення №580 від 8 квітня 2009 року; дане рішення прийнято на підставі акту №276 від 19 березня 2009 року, з яким позивач належним чином не ознайомлений.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 27.08.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Представники позивача у судових засіданнях позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, подали письмові пояснення щодо відгуку відповідача на позовну заяву, вважають що протокол №104 від 19 березня 2009 року про адміністративне порушення є незаконним, та таким , що складений з порушенням норм законодавства, а отже також свідчить про неправомірні дії відповідача, однак вимогу щодо визнання його неправомірним не заявляли. Вважають, що штрафні санкції відносно ТзОВ «Транстахосервіс» застосовані відповідачем без урахування строку давності. Просять позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів викладених у відгуку, надав копії матеріалів перевірки на підставі яких винесено оскаржуване рішення. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, оглянувши документи, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 8 квітня 2009 р. стосовно ТзОВ «Транстахосервіс» винесено рішення №580 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф-4-ФССТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в подальшому - Рішення 580).
В оскаржуваному Рішенні 580 на підставі ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» директор виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з ТВП ОСОБА_5. визначив суму платежу та вирішив зарахувати до бюджету Фонду у вигляді пені та неправомірних витрат ТзОВ «Транстахосервіс» платежі та фінансові (штрафні) санкції у розмірі 2455,15 грн. (пеня-31,38 грн. штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків - 323,77 грн.,не прийнято до заліку витрат - 1400 грн., штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів - 700 грн).
Дане рішення оскаржувалось позивачем до вищестоящих інстанцій в адміністративному порядку, але скарга позивача не була задоволена.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транстахосервіс», що проводилась з 18.03.2009р. по 19.03.2009р. за період з 01.10.2007р. по 01.03.2009р. складено акт про результати перевірки правильності нарахування, сплати, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування від 19.03.2009р. №276, відповідно до якого встановлено порушення вимог п.2 ст.23, ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001р. № 2240.
Твердження представників позивача щодо неознайомлення ТзОВ «Транстахосервіс» із складеним актом не відповідають дійсності, а відтак не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься подана відповідачем копія акту про відмову посадових осіб позивача від підписання акту перевірки. Крім того, в матеріалах справи міститься надана позивачем копія листа на адресу відповідача (з відміткою про його отримання відповідачем 31.03.2009 р), у якому позивач визнає факт отримання акту перевірки №276 від 19.03.2009 р.
Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001р. № 2240 (у подальшому - Закон № 2240).
Відповідно до ч.2 ст. З Закону № 2240 завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності.
Частиною ст. 4 Закону №2240, передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України і це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Проведеною у позивача перевіркою виявлено, що у 2008р. позивачем своєму працівнику п.ОСОБА_6. надано допомогу на поховання її повнолітнього непрацюючого сина ОСОБА_7. за рахунок коштів Фонду в сумі 1400,00 грн., а також, несвоєчасну сплату страхових внесків до Фонду на суму 647, 54 грн.
Згідно частини 1 ст.45 Закону №2240 допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні:
1. 1) дружини (чоловіка);
2. 2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;
3. 3) батька, матері;
4. 4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Із змісту наведеної статті вбачається, що даний перелік осіб є вичерпний.
ОСОБА_7, згідно Свідоцтва про смерть, помер у віці 31 рік (Свідоцтво про смерть від 22.02.2008р. - в матеріалах справи), та на момент смерті ніде не працював, про що свідчить довідка видана ЛКП «Підзамче 404» від 15.03.2008р. №2 (в матеріалах справи), отже не належав до жодної з категорій членів сім'ї - утриманців застрахованої особи, зі смертю яких виникає право на отримання допомоги на поховання за рахунок коштів Фонду.
Покликання позивача на норми сімейного законодавства судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки Сімейний кодекс України регулює особисті та майнові відносини між членами сім'ї, зокрема встановлює права та обов'язки членів сім'ї щодо взаємного утримання (сфера приватноправових відносин). У даному випадку мають місце відносини, що складаються між фізичною особою і державою в особі уповноваженого органу (відповідача) з приводу одержання передбаченої законом допомоги, тобто такі відносини є публічно-правовими, і не можуть регулюватися нормами сімейного права.
Таким чином, застрахована особа ОСОБА_6. не мала права на одержання допомоги на поховання свого повнолітнього непрацюючого сина за рахунок коштів Фонду.
Проте, це не позбавляло її права на отримання допомоги, але в іншому порядку. Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснили поховання, у розмірі прожиткового мінімуму. У випадку, коли померла особа на момент смерті ніде не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна, допомога на поховання призначається у відповідності до Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007р №99 (далі - Порядок №99) та надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету (п.4 ч.І Порядку №99).
Згідно частини 2 Порядку №99 допомога на поховання померлої особи надається виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого. Позивач вважає, що ОСОБА_6. є мамою померлого (родичем), а не виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Проте, саме ОСОБА_6. здійснила поховання померлого (свідоцтво про поховання №НОМЕР_1 від 22.02.2008р. - в матеріалах справи), і те що вона є його мати, не суперечить тому, що вона була особою, яка зобов'язалася здійснити поховання померлого і таки здійснила його.
Твердження позивача про те, що померлий ОСОБА_7 раніше працював, тому він є застрахованою особою є безпідставним, оскільки згідно п.2 ч.І ст.2 Закону №2240 застрахована особа - найманий працівник, а також інші особи на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_7 на момент смерті був найманим працівником, сплачував страхові внески до Фонду та на його користь здійснювалося загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, отже він не був застрахованою особою.
Згідно п. З ч. 1 ст. 28 Закону № 2240 страховик має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
За порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності до страхувальника застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 30 Закону №2240. Право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.
Частиною 2 ст. 30 Закону №2240 передбачено, що строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею не застосовується.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з позовниг вимог суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. 2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений о 09 год. 00 хв. 07.08.2009 року.
Суддя Коморний О.І.