Справа № 345/1765/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1452/2016

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Бойчука І.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Калуської міської ради про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 24 травня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 24 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Калуської міської ради про позбавлення батьківських прав повернуто позивачу.

На вищевказану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що при визначенні підсудності даної цивільної справи судом не взято до уваги вказане нею місце постійного проживання відповідача в Італії, а також судову практику у подібних правовідносинах за участю іноземного елемента. Так, судом не взято до уваги роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а саме, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч. 14 ст. 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Також не враховано положення міжнародних договорів, а саме ч. 2 ст. 19 Договору між СРСР та Італійською Республікою «Про правову допомогу в цивільних справах» від 25.01.1979 року, де чітко встановлено, що судами договірної сторони можуть розглядатися справи щодо батьківства, встановлення опіки, піклування, усиновлення та їх відміни; положення ст. 17 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 року про те, що здійснення батьківської відповідальності визначається правом держави звичайного місця проживання дитини, а також положення Закону України «Про міжнародне приватне право», яким підтверджується, що найвищим інтересам дитини повинно надаватись першочергове значення. При цьому в позовній заяві вона зазначала, що причиною її звернення в суд з даним позовом стала саме аморальна поведінка відповідача щодо неї та їхньої дитини.

З наведених підстав апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Відповідач у засідання апеляційного суду не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, який є громадянином Італії та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1).

При цьому в позовній заяві позивач вказала, що останнім відомим місцем проживання відповідача є м. Калуш Івано-Франківської області, а тому даний спір підсудний Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Однак, в даному випадку місце проживання відповідача відоме.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справ судам України.

Згідно ч. 1 вказаної статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

Жодної з наведених підстав для визначення підсудності даної цивільної справи Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області позивачем не наведено.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що справа не підсудна Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області, а тому її слід повернути позивачу для подання до належного суду.

Посилання апелянта на роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року в п. 37 постанови №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» є помилковими, оскільки підсудність даної справи врегульовується ст. 109 ЦПК України, якою встановлено правило загальної підсудності, а не правилами альтернативної підсудності, встановленими ст. 110 ЦПК України.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано положення міжнародних договорів, а саме ч. 2 ст. 19 Договору між СРСР та Італійською Республікою «Про правову допомогу в цивільних справах» від 25.01.1979 року та ст. 17 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 року, не заслуговують на увагу, оскільки наведеними положеннями не урегульовані питанні підсудності справ про позбавлення батьківських прав іноземних громадян.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Бойчук І.В.