№ 2-548/2009                

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

У Х В А Л А

( про залишення заяви без руху )

              24.07.2009 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Желєзний І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та як на об’єкт, спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В :

            До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та як на об’єкт, спільної сумісної власності подружжя.

      Позовна заява подана без додержання вимог закону.

Згідно з вимогами п. 5, 6 ч.1 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

    В тексті позовної заяви позивач визначає житловий будинок №1, що розташований по вул. Комсомольській в м. Баштанка, по-перше, як спадкове майно, тобто, майно що належало спадкодавцеві на праві власності на момент його смерті, та, по-друге, як майно, що входить до складу об’єктів спільної сумісної власності подружжя, тобто, майно, придбане (створене) подружжям в період шлюбу.

У зв’язку з вказаним позивач ставить вимоги про визнання за ним права власності на Ѕ вказаного вище будинку в порядку спадкування та на Ѕ - як на об’єкт, спільної сумісної власності подружжя.

    При цьому згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Вказане свідчить про необхідність надання позивачем фактичних даних на підтвердження фактів закінчення будівництва спірного житлового будинку, введення його в експлуатацію та його державну реєстрацію як житлового будинку, що є обов’язковими підставами для визначення вказаного предмету матеріального світу саме як житлового будинку в цивільно-правовому розумінні цього терміну та на можливість його участі в цивільно-правовому обігу як об’єкта права власності.

При цьому, для можливості визначення вказаного будинку як об’єкту права власності, що міг належати ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року, необхідно надати відомості про закінчення будівництва будинку, введення його в експлуатацію та його державну реєстрацію до дня смерті ОСОБА_2  

До того ж, позивач має врахувати, що згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування” Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини. Але в такому випадку ставити питання про визнання права власності на недобудований будинок в порядку спадкування не можливо.

    Крім того, в тексті позовної заяви позивач вказує на наявність ще двох спадкоємців померлої ОСОБА_2 (синів померлої), при цьому, вказує, що на момент смерті спадкодавця разом з нею проживав тільки він (позивач) та при цьому посилається на відповідну довідку органу місцевого самоврядування, яка вказана в переліку додатків до позовної заяви, але фактично до заяви не долучена.

    Відповідно до ст. 1225 ЦК України та абз. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування” при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

За таких обставин, для повного та всебічного з’ясування обставин справи необхідно надати фактичні дані, які б вказували на правові підстави володіння та користування спадкоємця (померлої ОСОБА_2) земельною ділянкою на якій проведено будівництво.

    Крім того, в тексті позовної заяви позивач вказує, що у 2009 році позивач звертався до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини після ОСОБА_2, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено.    

При цьому, згідно з абз. 2-3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування” свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин, позивач має надати фактичні дані на підтвердження його звернення до нотаріуса за оформленням права на спадщину після ОСОБА_2 та дані, підтверджуючі відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин відповідно до вимог ч.1 ст.121 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та як на об’єкт, спільної сумісної власності подружжя, підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 121 ЦПК України, суддя  -

У Х В А Л И В :

1.   Позовну заяву ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та як на об’єкт, спільної сумісної власності подружжя, - залишити без руху.

2.   Надати позивачу строк для виправлення вказаних в описовій частині ухвали недоліків до 10.08.2009 року.

3.   Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною і повернута. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.                            

СУДДЯ: