ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 р. | № 16/40/09 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Дерепи В.І. |
суддів : | Подоляк О.А., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ПП "Вікі" |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. |
у справі | № 16/40/09 |
за позовом | ТОВ "Фріго-технік" (надалі –Товариство) |
до | ПП "Вікі" (надалі –Підприємство) |
про | стягнення 30 000 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з'явилися |
від відповідача | - не з'явилися |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2009 р. Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Підприємства про стягнення 30 000 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару за Договором № 23 від 27.06.2007 р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 р. (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. (судді: Жукова А.М., Величко Т.А., Бойко Л.І.), позов задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 30 000 грн. заборгованості.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.06.2007 р. між Товариством (Виконавець) та Підприємством (Замовник) укладено договір № 23 (надалі –Договір), за яким виконавець зобов'язується виконати комплексну поставку холодильних установок для чотирьох камер зберігання замороженої продукції, монтаж, здачу установок в експлуатацію замовнику, а також виконати роботи по ізоляції камер, а Замовник прийняти виконані роботи та сплатити їхню вартість відповідно до умов договору.
У відповідності із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1. загальна сума Договору є договірною, тобто встановлюється за окремою домовленістю.
Згідно п. 2.2. Договору Замовник оплачує Виконавцю вартість робіт двома платежами: авансом за обладнання (50 % від загальної суми договору) та завершальний розрахунок за обладнання та монтажні роботи (50 % від загальної суми договору).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство виконало свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, тоді як Підприємство здійснило виконання взятих на себе зобов'язань лише частково, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед Виконавцем у розмірі 30 000 грн.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості в сумі 30 000 грн.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП "Вікі" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. у справі № 16/40/09 залишити без змін.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і О. Подоляк
Л. Стратієнко