Справа № 2-216/2007 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
31 січня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
при секретарях Синиченко О.В., Новосельській I.B.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про демонтаж паркану, -
встановив:
Позивач в грудні 2006 р. звернулася до суду із позовом про демонтаж паркану. В позові посилається на те, що відповідач ОСОБА_3. 09.04.2006 р. без її дозволу встановила паркан на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, якою вона користується; на технічній документації садиби за цією адресою самочинно встановлений паркан не значиться та не передбачений, дозвіл на добудову, пов'язаний із встановленням паркану, не надавався. Інспекція управління держархбудконтролю Ірпінської міської ради Київської області визнала встановлення паркану незаконним та видала припис, яким зобов'язала відповідача демонтувати паркан. Але, незважаючи на отримання даного припису, відповідач відмовляється добровільно демонтувати паркан і вважає свої дії можливими та допустимими. Посилається також на те, що неправомірні дії відповідача, а саме встановлення паркану, обмежили можливість користуватися належною їй на праві приватної власності частиною будинку і прибудинковими спорудами, частиною земельної ділянки, відгородженої парканом; родичі відповідача виштовхують її за межі паркану, застосовуючи фізичну силу та примус. Вважає, що діями відповідача були порушені її права як власника і землекористувача, встановлення відповідачем паркану сприймає як самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем, а власне паркан - самочинною добудовою. Зазначає, що право приватної власності на частину жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину; право користування прилеглою до її частини будинку земельною ділянкою, розміром 1363 кв. м., колодязем і насосною станцією перейшло до неї в порядку спадкування після смерті батька. Відповідач користується земельною ділянкою розміром 0,03 га., наданою їй у зв'язку з даруванням частини будинку, межі ділянки, виділеної для користування відповідачеві, були визначені землевпорядною документацією радгоспу "Рубежівський". В зв'язку із викладеним просила зобов"язати відповідача демонтувати незаконно встановлений нею паркан на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, згідно припису Інспекції держархбудконтролю Ірпінської міської ради Київської області від 18.04.2006 року.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, уточнили позовні вимоги, просили зобов'язати відповідача ОСОБА_3 демонтувати самочинно встановлений паркан на земельній ділянці, розташованій за адресою АДРЕСА_1. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача ОСОБА_4 І ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, вважали позов необгрунтованим та безпідставним, заперечили обставини, викладені в позовній заяві, пояснювали, що позивач отримала свідоцтво про право на
2
спадщину за заповітом в 2003 року, між сторонами як співвласниками будинку виник спір щодо користування будинком та земельною ділянкою, позивач постійно порушує спокій та правила мирного співіснування, в зв"язку із чим відповідач неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування та до органів МВС України із відповідними скаргами та заявами. Вказували та те, що після відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову про визначення порядку користування земельною ділянкою та постійним порушенням позивачем правил мирного співіснування відповідач був змушений встановити тимчасовий паркан по фактичному землекористуванню. Вказували, що самовільно встановлений паркан буде знесений після визначення між сторонами порядку користування земельною ділянкою. Просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, показання свідка, вивчивши письмові докази в справі, вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2 (раніше ОСОБА_6) є власником 57/100 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.07.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_1 (а. с 7). Відповідач ОСОБА_3 є власником 43/100 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 17.03.1984 року, посвідченого державним нотаріусом Іртиської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2 (а. с 48 - 49). Будинок в натурі між співвласниками не розділений.
Рішенням Бучанської селищної ради НОМЕР_3 від 28.04.2005 року (а. с 150) була встановлена норма землекористування за будинковолодінням в АДРЕСА_1, площею 1693 кв. м.
Судом також встановлено, що рішенням Бучанської селищної ради НОМЕР_4 від 26.10.2006 року сторонам відмовлено у приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка перебуває в спільному користування, загальною площею 1693 кв. м. (а. с. 149).
Крім того, в судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що відповідач 12.04.2006 року самовільно без згоди іншого співвласника - позивача по справі - встановила паркан всередині земельної будинковолодіння АДРЕСА_1. 18.04.2006 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради був виданий припис про необхідність знесення огорожі та врегулювання спірних питань землекористування за адресою: АДРЕСА_1, копія припису 18.04.2006 року вручена відповідачу. На час розгляду справи припис не скасований та підлягає до виконання. Наведене стверджується показаннями свідка ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1, приписом від 18.04.2006 року (а. с 127), актом від 12.04.2006 року (а. с 75), фотографією самочинно встановленого паркану та схемою фактичного розташування самочинно встановленого паркану на земельній ділянці (а. с 73 - 74).
Наведені обставини в судовому засіданні не заперечувались представниками відповідача.
Спірні правовідносини регулюються ст. 358 ЦК України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою,
3
в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів між сторонами.
Оскільки в судовому засіданні було безспірно встановлено, що відповідач самовільно без згоди іншого співвласника ОСОБА_2, встановила паркан всередині земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням в АДРЕСА_1, суд задовольняє заявлені позивачем вимоги та зобов'язує відповідача демонтувати самочинно встановлений паркан на земельній ділянці.
Доводи представників відповідача про необхідність встановлення паркану всередині земельної ділянки до визначення між сторонами порядку користування земельною ділянкою не ґрунтуються на законі та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Суд також не може погодитися із доводами представників відповідача про відсутність порушених прав у позивача в зв"язку із встановленням паркану, оскільки дані доводи суперечать вищенаведеним вимогам закону.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Оскільки суд задовольняє заявлені позивачем вимоги в повному обсязі, на відповідача суд покладає судові витрати, понесені позивачем, в розмірі 16 грн.
На підставі ст. ст. 319, 321, 358, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 152, 158 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про демонтаж паркану задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати самочинно встановлений паркан на земельній ділянці, розташованій за адресою. АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 16 грн.
Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 05.02.2007 року.
Копію рішення направити для відома відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.