КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22488/08 Головуючий у 1 інстанції: Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В.,
Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2008 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
08.02.2008 ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив про стягнення з УПСЗН Білоцерківської міської ради Київської області на його користь відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» недоплачену разову допомогу за 2006-2007 роки у розмірі 3315,3 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2008 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, поновивши позивачу строк звернення до суду за 2006 рік.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 03.02.2006 (а. с. 5).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач щорічно до 5 травня повинен отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яку отримував у 2006-2007 роках на підставі Закону України про Державний бюджет на кожен рік відповідно, в розмірах: в 2006 році - 250 грн. та 280 грн. в 2007 році, що вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами.
Згідно з вимогами ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив:«Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати зазначені положення Закону України «Про Державний Бюджет України», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в Конституційному Суді України на предмет конституційності не розглядалися, тому вони не втратили своєї чинності.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимогиОСОБА_1. в частині стягнення на його користь разової щорічної грошової допомоги за 2006 рік у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпідставними, а тому в цій частині оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.
Судом першої інстанції правильно було зазначено, що позовні вимоги за 2006 рік заявлені із пропуском річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України. При цьому, як вбачається із письмових заперечень відповідача він наполягав на його застосуванні, що відповідно до ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову на цій підставі.
Рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, оскільки до 09.07.2007 діяла стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і відповідач здійснив виплату даної допомоги 26.04.2007 (а. с. 13) на підставі цього закону, колегія суддів не вбачає неправомірності в його діях, а тому позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню за своєю безпідставністю, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Отже, відповідач здійснивши позивачу виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2006-2007 роки у розмірі, передбаченому Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки до визнання його положень неконституційними, виконав взяті державою зобов'язання перед позивачем та не порушив його прав.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2008 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 07.07.2009.