КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22445/08 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення сум недоплаченої одноразової грошової допомоги, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернулась до суду з позовом до управління соціального захисту населення (далі - УСЗН) Білоцерківської міської ради про стягнення сум недоплаченої одноразової грошової допомоги.
Зазначала, що як інвалід війни другої групи, відповідно до правил статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року їй належало здійснити виплату разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у 2004-2007 роках.
Посилаючись на те, що виплати не співвідносяться із установленою мінімальною пенсією за віком, позивач просила стягнути з відповідача суму, рівну різниці між належними та фактично отриманими виплатами.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов, а пропущений строк звернення до суду з вимогами за 2004-2006 роки поновити.
Зокрема зазначала, що законодавець не повинен був включати до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік положення про внесення змін до чинних законів, а таке включення є неконституційним.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. Також встановлено, що до 05 травня позивачу виплачувалась разова грошова допомога у 2004 році - 160 грн., у 2005 і 2006 роках - по 330 грн., у 2007 році - 360 грн.
Крім того, суд зазначив про неможливість застосування до спірних відносин положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки критерії визначення мінімального розміру пенсії за віком у цій нормі призначені виключно для обчислення страхових пенсій
Також суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення про стягнення недоплачених одноразових грошових допомог з вимогами за 2004-2006 роки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону).
За змістом частини п'ятої статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних із введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 ( стаття доповнена Законом України від 19 червня 2003 року № 968-4, який набув чинності 12 липня 2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 визнано неконституційним положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», а Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Ці статті визначали розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни на відповідний рік.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до відносин, які виникли до його проголошення, а виплата вказаної допомоги за 2004 рік відповідно до діючого законодавства не могла бути проведена пізніше 30 вересня поточного року, за 2007 рік ця виплата проведена 26.04.2007, що підтверджується довідкою УСЗН. Отже виплата цієї допомоги у відповідних роках була проведена до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України, тобто після завершення виплат за відповідний рік, а оскаржувані дії, за таких обставин, узгоджувались із повноваженнями відповідача та вчинені у спосіб, що передбачений законами України.
Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних відносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
За наявністю декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених норм Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки» фактично замінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення відповідних Законів України «Про Державний бюджет України».
Оскільки положення законів про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки неконституційними не визнавались, підлягали застосуванню і не могли оцінюватись судами загальної юрисдикції на відповідність Конституції України, то висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення виплат з відповідача за 2005, 2006 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» є обґрунтованими.
Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогами за 2004-2006 роки, то його задоволення не впливає на остаточне рішення суду, оскільки відсутні підстави задоволення позову.
За таких обставин доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення є непереконливими і відхиляються.
Стосовно помилкового твердження суду про неможливість застосування правил статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру мінімальної пенсії, то само по собі таке посилання не вплинуло на остаточний висновок суду і не може бути самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду в місті Білій Церкві від 27 березня 2008 року - залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлено 10 липня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22445/08 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення сум недоплаченої одноразової грошової допомоги, -
в с т а н о в и л а:
В зв'язку зі складністю справи, відповідно до вимог статтей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину ухвали.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду в місті Білій Церкві від 27 березня 2008 року - залишити без змін.
Повний текст ухвали буде виготовлено 10 липня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: