КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22461/08 Головуючий у І інстанції - Пащенко А.Д.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Черкаського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2008 року у справі за позовом Черкаського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2168 грн. 54 коп., -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 2 168 грн. 54 коп., в тому числі 2000 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом у відповідача в 2006 році 1 робоче місце та 168 грн. 54 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій, з мотивів порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач не довів належними доказами те, що у нього 3 працівники працювали за сумісництвом, тому позивач вважає, що відповідач повинен був створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда, але він робоче місце не створив, встановлений Законом норматив не виконав, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції до 15.04.2007 року.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2008 року у задоволенні позову було відмовлено.
Вважаючи, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку відповідач надає послуги по пошиву швейних виробів. Він виділив та створив одне робоче місце для працевлаштування інваліда ІІ-ІІІ групи за спеціальністю «швея» і надіслав повідомлення про це Шполянському районне: центру зайнятості - лист від 19.01.2006 року, отриманий центром зайнятості 06.02.2006 року. Крім цього, як вбачається із копій щотижневої рекламно-інформаційної газети «Пропозиція», відповідач протягом року надавав оголошення у газету про наявність у нього вакансії для працевлаштування інваліда. Однак, інваліди до відповідача не направлялися. Суду не було подано також доказів самостійного звернення інвалідів до відповідача з питання працевлаштування.
Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону, у разі невиконання підприємством в 2006 році встановленого Законом нормативу, воно зобов'язане було сплатити адміністративно-господарські санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ), складеного та підписаного відповідачем, у якому останній вказав, що у нього в 2006 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 10 осіб. Однак, відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні спростував вказані ним дані та надав документи, які підтверджують той факт, що у відповідача дійсно працювали 3 працівники за сумісництвом: це підтверджується заявами працівників, трудовими договорами між працівником і фізичною особою, копії яких завірені Шполянським районним центром зайнятості, оскільки вид трудових відносин визначається сторонами, що закріплено у трудовому договорі.
В частині 9 статті 19 Закону вказано, що реєстрації у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів підлягають фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, тобто, працівники, які працюють за сумісництвом, не повинні прийматися в розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу для застосування нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів відповідно до Закону. Отже, підприємець, у якого штатних працівників протягом року було менше 8 осіб, не зобов'язаний реєструватися у відділенні Фонду та йому не встановлено норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У частині 3 статті 19 Закону вказано, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно статті 18 Закону підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів_про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, підприємство не зобов'язане підбирати, шукати і працевлаштовувати інвалідів. Такий обов'язок відповідно до закону покладається на органи працевлаштування інвалідів.
На підставі викладеного колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Черкаського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2008 року - залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлено 17 липня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22461/08 Головуючий у І інстанції - Пащенко А.Д.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Черкаського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2008 року у справі за позовом Черкаського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2168 грн. 54 коп., -
в с т а н о в и л а:
У зв'язку зі складністю справи, відповідно до вимог cтаттей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Черкаського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2008 року - залишити без змін.
Повний текст ухвали буде виготовлено 17 липня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: